Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №462/4141/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/4141/24 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/811/3726/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Костюк С.О.

з участю: приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 22 жовтня 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії, бездіяльність та постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни (заінтересована особа Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго»).

В обґрунтування скарги зазначає, що у провадженні приватного виконавця Шелінської Ю.А. знаходиться виконавче провадження № 76028330 за виконавчим листом № 462/4141/24 від 30 серпня 2024 року, виданим Залізничним районним судом м. Львова про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на суму 11339,15 грн за опалення, 5441,37 грн за гаряче водопостачання та 3028 грн судового збору. 12 вересня 2024 року накладено арешт на кошти в розмірі 22482,62 грн, що знаходяться на рахунку ОСОБА_1 , на який перераховується пенсія на її неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , які він отримає в зв`язку з втратою годувальника та благодійні внески на дитину. 03 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця з проханням зняти арешт, оскільки кошти на рахунку належать її сину, однак 04 червня 2025 року приватний виконавець відмовив у знятті арешту. Лист про відмову був отриманий тільки 28 серпня 2025 року, вважає дії приватного виконавця Шелінської Ю.А. неправомірними.

У зв`язку з наведеним просить:

- поновити строк для звернення до суду зі скаргою;

-визнати незаконними (протиправними) дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. у виконавчому провадженні № 76028330 щодо накладення та не зняття арешту з коштів на її банківському рахунку № НОМЕР_1 у частині коштів, власником яких є малолітній ОСОБА_2 ;

-зобов`язати приватного виконавця Шелінську Ю.А. скасувати арешт у частині коштів дитячого/захищеного характеру на зазначеному рахунку та направити до АТ «Кредобанк» відповідні постанови/повідомлення для безумовного розблокування доступу до цих коштів.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 22 жовтня 2025 року задоволеноклопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги.

Поновлено ОСОБА_1 строк для подання скарги на дії, бездіяльність та постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни.

Частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни (заінтересована особа Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго»).

Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни щодо незняття арешту у виконавчому провадженні № 76028330 з банківського рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , який відкрито у Акціонерному товаристві «Кредобанк» для зарахування пенсії у зв`язку з втратою годувальника та благодійної допомоги для дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінську Юлію Андріївну зняти арешт у виконавчому провадженні № 76028330 з банківського рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , який відкрито у Акціонерному товаристві «Кредобанк» для зарахування пенсії у зв`язку з втратою годувальника та благодійної допомоги для дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині вимог скарги відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою внаслідок неповноти та неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок не правильного дослідження та оцінки з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що діяла відповідно до вимог чинного законодавства,оскільки кошти після зарахування на рахунок боржника є його власністю та набувають статус вкладу. Зазначає, що судова практика, на яку покликався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, стосується питання накладення арешту на кошти заробітної плати на банківському рахунку, а не пенсійних виплат чи благодійної допомоги. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» благодійна допомога не відноситься до виплат, на які не може бути звернуто стягнення. Крім того, суд зобов?язав приватного виконави зняти арешт з банківського рахунку, проте постановою про арешт коштів боржника та положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено процедури арешту (чи зняття арешту) рахунку. Накладається арешт (чи може бути знятий арешт) лише на кошти на рахунку. Суд задовольнив вимоги скаржника, які не відповідають чинному законодавству, зобов`язав винити дії, які не належать до повноважень виконавця. ОСОБА_1 пропустила строк на оскарження дій приватного виконавця та не навела поважних причин пропуску такого строку, у зв`язку з чим суд першої інстанції повинен був повернути скаргу ОСОБА_1 без розгляду. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення приватного виконавця викновчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 та 2 статті 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 02.06.2016 № 1404-VIII) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Стаття 447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних чи приватних виконавців.

Згідно з частиною 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Задовольняючи частково скагу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на банківський рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 , який відкрито у АТ «Кредобанк», зараховується виключно пенсія у зв`язку з втратою годувальника та благодійна допомога для її неповнолітнього сина, ОСОБА_2 ; боржник зверталася до приватного виконавця з клопотанням про зняття арешту з коштів на цьому рахунку, на які зараховується пенсія у зв`язку з втратою годувальника, то не зняття арешту з цього рахунку порушує право, як заявника, так і її дитини на своєчасне одержання пенсії, яка захищається законом (стаття 43 Конституції України). При цьому, накладення арешту на кошти, що складають пенсійне забезпечення дитини боржника, є надмірним тягарем, як для боржника так і для неповнолітньої дитини, та порушує права дитини на одержання пенсії та достойні умови життя.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. перебуває виконавче провадження № 76028330 з примусового виконання виконавчого листа № 462/4141/24 від 30 серпня 2024 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 11339,15 грн та гарячого водопостачання в розмірі 5441,37 грн, а також 3028,00 грн судового збору.

12 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. в межах виконавчого провадження № 76028330 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , а саме постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, що мають спеціальний режими використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Арешт постановлено накласти в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів – 22482,62 грн.

За наслідками виконання вищевказаної постанови приватного виконавця про арешт грошових коштів, за твердженнями сторони боржника, було арештовано грошові кошти в розмірі 22482,62 грн, які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «Кредобанк», на який боржник отримує пенсію її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які він отримує у зв`язку з втратою годувальника та благодійні внески на дитину.

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 підтверджується, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Рішенням Залізничного об`єднаного управління ПФУ м. Львова № 134550033890 від 02 липня 2025 року за заявою ОСОБА_1 неповнолітньому ОСОБА_2 призначена з 21 травня 2025 року пенсія у зв`язку з втратою годувальника – батька ОСОБА_3 в розмірі 3038,00 грн щомісяця.

З довідки Благодійного фонду «Львівська Родина» від 07 жовтня 2025 року № 8 убачається, що з серпня 2023 року дитина ОСОБА_4 є учасником програми фонду та отримує благодійну допомогу на банківський рахунок його матері ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , який відкритий у АТ «Кредобанк», яка призначена для її сина.

Відповідно до фактичних даних, що містяться у виписці за банківським рахунком № НОМЕР_1 , який відкрито у АТ «Кредобанк», на ім`я ОСОБА_1 за період з 23 серпня 2023 року до 15 серпня 2025 року на зазначений рахунок щомісячно зараховувалися виключно благодійна допомога від БФ «Львівська Родина» для дитини ОСОБА_5 , а з липня 2025 року почала перераховуватися пенсія в розмірі 3038,00 грн. Будь-які інші надходження грошових коштів на цей картковий рахунок на ім`я боржника, з часу відкриття виконавчого провадження, не надходили та на вказаному банківському рахунку відсутні.

03 червня 2025 року боржник ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. зі заявою, в якій просила зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий у АТ «Кредобанк», оскільки вказаний рахунок використовується виключно її неповнолітнім сином, однак приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А. листом від 04 червня 2025 року № 40141, який був отриманий ОСОБА_1 лише 28 серпня 2025 року, про що свідчить її підпис на заяві про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, відмовила ОСОБА_1 у зняті арешту з вищевказаного банківського рахунку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 18 Закону України № 1404-VIII передбачені обов`язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

При цьому, частини 1 та 2 статті 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні – щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці – щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина восьма статті 48).

У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках – відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

Аналіз вище зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Отже, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника – за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Порядок звернення стягнення також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції, відповідно до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду № 199/7977/16 від 07 вересня 2025 року.

Згідно із частиною 3 статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 73 Закону № 1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

Враховуючи вищезазначене законодавство, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) викладено висновки про те, що, передбачене абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою, пенсією боржника або членів його сім`ї, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Встановивши, що на банківський рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 , який відкрито у АТ «Кредобанк», зараховується виключно пенсія у зв`язку з втратою годувальника та благодійна допомога для її неповнолітнього сина ОСОБА_2 ; боржник зверталася до приватного виконавця з клопотанням про зняття арешту з коштів на цьому рахунку, на які зараховується пенсія у зв`язку з втратою годувальника, то не зняття арешту з коштів, що знаходяться на цьому рахунку, порушує право, як заявника, так і її дитини на своєчасне одержання пенсії, яка захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Задовольняючи частково вимоги скарги, суд врахував те, що накладення арешту на кошти, які складають пенсійне забезпечення дитини боржника, є надмірним тягарем, як для боржника, так і для неповнолітньої дитини, та порушує права дитини на одержання пенсії та достойні умови життя.

Як вбачається з довідки Благодійного фонду «Львівська родина» від 07.08.2025 року №6, ОСОБА_1 отримує благодійну допомогу на банківський рахунок НОМЕР_1 у відділенні АТ «Кредобанк», призначена для її сина, ОСОБА_2 .

Згадана довідка безспірно підтверджує, що благодійна допомога призначена для сина ОСОБА_2 .

Оскільки кошти на банківському рахунку НОМЕР_1 у відділенні АТ «Кредобанк» мають призначення благодійної допомоги для сина ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , то накладення арешту на ці кошти з метою погвшенння боргу ОСОБА_1 , є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо незняття арешту з коштів, що зберігаються на рахунку в АТ «Кредобанк», та зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з коштів, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Кредобанк», та підставно їх задовольнив.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про пропуск скаржником строку для звернення зі скаргою на дії, бездіяльність у виконавчому провадженні щодо накладення та незнятття арешту з коштів, що знаходяться на рахунк, відкртому в АТ «Кредобанк», оскільки такі дії та бездіяльність є триваючими, крім цього лист приватного виконавця від 04 червня 2025 року № 40141, яким ОСОБА_1 було відмовлено у зняті арешту з банківського рахунку, вона отримала лише 28 серпня 2025 року, після чого у найкоротший строк (05 вересня 2025 року) звернулася до суду зі скаргою.

Що стосується строків оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю,А. від 12.09.2024 року про арешт коштів боржника, то така ОСОБА_1 не оскаржувалася, і як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_1 , така не містить вимог про скасування згаданої постанови приватного виконавця.

Інші доводи апеляційної скарги не спросовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни – залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 22 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії суддів повна постанова складена 23 березня 2026 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк