Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №461/2912/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/2912/25 Головуючий у 1 інстанції: Кротова О.Б.

Провадження № 22-ц/811/2025/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Костюк С.О.

з участю: представника АТ «Ідея Банк» - Михашули Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 21 травня 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2025 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №М75.00401.010535717, згідно якого відповідачка отримала кредит в розмірі 130000 грн зі сплатою 65% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів.. Позивач виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, однак, відповідачка не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж по кредитному договору відповідачкою здійснено 17 серпня 2024 року. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 03 березня 2025 року становить 128 582,04 грн. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 07 січня 2025 року, на адресу відповідачки банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом тридцяти календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачці було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора, однак відповідачка у добровільному порядку не сплатила наявну у неї заборгованість.

З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 128582,04 грн. та судовий збір.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 21 травня 2025 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року у розмірі 128582,04 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 3028 грн судового збору.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що кредитного договору №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року вона не підписувала, жодних коштів від банку не отримувала. Звертає увагу на те, що справу розглянуто судом з порушенням правил підсудності, оскільки позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, відтак спір підлягає розгляду в м. Дніпро за місцем її проживання. Крім того, кредитний договір укладено в м. Дніпро, де він і повинен був виконуватися. Зазначає, що сума боргу є явно завищеною, оскільки перевищує встановлений їй ліміт кредитної лінії, а банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження розміру наявної у неї заборгованості, а саме первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували реальний розмір заборгованості за кредитним договором. Наголошує, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника АТ «Ідея Банк» - Михашули Є.І. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, не повернула отримані в кредит кошти та не сплатила проценти за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 128 582.04 грн., розмір якої відповідачкою, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не спростовано належними та допустимими доказами, а відтак така підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 14 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №М75.00401.010535717, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 130 000.00 грн., зі сплатою 65% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Строк кредиту 36 місяців (пп. 1.1-1.4 договору кредиту №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року).

Пунктом 1.5. цього договору визначено, що процентна ставка є розміром плати за користування кредитними коштами, становить 65% річних та є фіксованою. Нарахування процентів за методом «факт/факт» починаючи з дати надання кредиту. Графік позичальника (додаток 1) до цього договору у розрізі сум погашення кредиту і процентів є невід`ємною частиною договору. Нарахування процентів припиняється з настанням терміну повернення кредиту, а також у інших випадках передбачених законом. Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.

Відповідно до п.1.6 договору дата повернення кредиту – по 14.11.2026 року включно. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок НОМЕР_1 , відкритий у Банку відповідно до порядку повернення кредиту згідно з додатком №1. Датою погашення кредиту є дата зарахування коштів на рахунок.

Пунктом 1.7. договору визначено, що у випадку, коли позичальник допустив прострочення чергового платежу згідно графіка, з дня наступного з днем платежу згідно графіку, на прострочену суму кркдиту нараховується процентна ставка 65% річних.

Згідно із п.1.11.2 кредитного договору, у випадку затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого не настав в повному обсязі.

Нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО та публічну пропозицію укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки АТ «Ідея Банк», які зберігаються на офіційному сайті банку https://ideabank.ua/uk/about/public-contacts, і зразок власноручного підпису уповноваженої особи банку та відтиску печатки банку наведені також у цьому пункті. (п. 2.1 кредитного договору та страхування №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується меморіальними ордерами № 4404004 від 14.11.2023 року та № 4404006 від 07.03.2023 року, випискою по рахунку № НОМЕР_2 (розрахунковий період з 01.01.2000 року ро 03.03.2025 року) по кредитному договору.

Останній платіж боржником було внесено 17 серпня 2024 року.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 07 січня 2025 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також інші платежі за кредитним договором на день повного погашення заборгованості, а також суму пені, нараховану з врахуванням зазначеного в вимозі. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.

У вимозі про усунення порушень кредитних зобов`язань від 07 січня 2025 року зазначено, що станом на 07.01.2025 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 128582.04 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 97870.62 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 26537.03 грн., заборгованості за строковими процентами в розмірі 4174.39 грн.

З матеріалів справи, а саме з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором кредиту та страхування №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року вбачається, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, заборгованість станом на 03.03.2025 року становить: прострочений борг – 97870.62 грн, прострочені проценти – 30711.42 грн, всього: 128582.04 грн.

Слід зазначити, що не погоджуючись з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, відповідач, на спростування наданого позивачем розрахунку, не надала суду іншого розрахунку заборгованості, а також не надала належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та процентів за користування кредитними коштами.

З виписки по рахунку № № НОМЕР_2 (розрахунковий період з 01.01.2000 року ро 03.03.2025 року) по кредитному договору відповідача вбачається, що на рахунок НОМЕР_1 були перераховані кредитні кошти згідно кредитного договору та страхування №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року у сумі 130 000.00 грн.

Також матеріалами справі підтверджується, що на виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 вносились кошти в рахунок погашення заборгованості, а саме: 12.12.2023 року – 17000.00 грн., 15.01.2024 року – 10000.00 грн., 12.02.2024 року – 9000.00 грн.. 11.03.2024 року – 9000.00 грн., 09.04.2024 року – 9000.00 грн., 13.05.2024 року – 9000.00 грн., 11.06.2024 року – 9000.00 грн., 15.07.2024 року – 9000.00 грн. та 17.08.2024 року – 56.50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Ідея Банк» виконав свої зобов`язання згідно з умовами кредитного договору, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами, однак відповідачка зобов`язання за договором не виконала, не повернула отримані в кредит кошти та проценти за користування кредитними коштами у встановлений договором термін, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки договір кредиту та страхування №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 чи його окремі умови, які апелянт вважає несправедливими, недійсними в судовому порядку не визнавалися, кредитний договір є чинним, а відтак зазначені у ньому умови є обов`язковими до виконання його сторонами.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження виконання нею зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами та відсутності у неї заборгованості за кредитним договором, чи наявної заборгованості в іншому розмірі.

Доводи апеляційної скарги щодо непідписання ОСОБА_1 договору кредиту та страхування №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року спростовуються наявним в матеріалах справи кредитним договором, який містить підпис ОСОБА_1 .

Доводи апелянта про несправедливість умов кредитування колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до пп. 2.5, 2.6, 2.7 Кредитного договору позичальник: засвідчує, що до укладання цього договору йому банком надана інформація в повному обсязі, яка зазначена в частині другів статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та він ознайомлений з нею; підтверджує і засвідчує, що до укладання цього договору, банком надано позичальнику для порівняння різні пропозиції щодо кредитування за спеціальною формою у вигляді паспорта споживчого кредиту, та, що позичальник ознайомився з інформацією, необхідною для отримання споживчого кредиту, з наявними та можливими видами кредитування у банку, для прийняття усвідомленого рішення, а також самостійно обрав страхову компанію; підтверджує, що: перед укладанням договору отримав всі необхідні пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, та погодився з інформацією, передбаченою чинним законодавством України, для прийняття обґрунтованого рішення про укладання договору; підтверджує і засвідчує, що вся інформація та/або документи, надані ним банку є повною та достовірною у всіх відношеннях і він зобов`язується повідомляти банк про будь-які зміни в цій інформації, що можуть статися, не пізніше, ніж через 3 банківських дні від настання таких змін. Тобто, відповідач погодилася з такими умовами договору, такі недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак повинні виконуватися обома сторонами кредитного договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий було підписано без будь-яких застережень, що згідно з вимогами статті 204 ЦК України створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з цим цей договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Вважаючи необґрунтованим долучений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року, апелянт на його спростування не надала іншого розрахунку заборгованості, а також належних та допустимих доказів на підтвердження повернення в повному розмірі отриманих в кредит коштів та сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів надання ОСОБА_1 кредитних коштів на підставі договору кредиту №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року спростовуються наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами № 4404004 від 14.11.2023 року та № 4404006 від 07.03.2023 року.

Покликання апелянта щодо неправомірності нарахування пені у зв`язку з тим, що вони суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування», є безпідставними, оскільки банком не нараховувалася пеня за прострочення виконання умов договору і з вимогами про стягнення пені АТ «Ідея Банк» не звертався.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції з порушенням правил територіальної підсудності є безпідставними з огляду на таке.

Територіальна підсудність це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Положеннями статті 27 ЦПК України визначено загальні випадки підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями статті 28 ЦПК України визначено випадки підсудності справ за вибором позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України).

Пунктом 2 договору кредиту №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , передбачено, що нанесенням власноручного підпису під цим договором, клієнт погоджується з тим, що договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБОФО) та тарифи, які є невід`ємною частиною ДКБОФО, графік щомісячних платежів є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язується виконувати їх умови, підтверджує, що в день укладення цього договору за його вибором йому надано ДКБОФО та тарифи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Протоколом засідання правління банку № 07/05-08 від 05 липня 2023 року затверджено публічну пропозицію АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з якою погодився позичальник, укладаючи договір кредиту №М75.00401.010535717 від 14.11.2023 року.

Відповідно до п. 9.23 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб договір кредиту виконується за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, Галицький район, вул. Валова, 11, та у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред`являтися також за місцем виконання кредитного договору.

Відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Оскільки сторони погодили, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11, що належить до територіальної підсудності Галицького районного суду м. Львова, в даній справі допускається альтернативна підсудність за місцем виконання договору або за місцем проживання чи перебування відповідача на вибір позивача, відтак, звернувшись з позовом до Галицького районного суду м. Львова, Акціонерне товариство «Ідея Банк» скористалося своїм процесуальним правом на звернення до суду за вибором позивача, тому правила підсудності, які встановлені ст.ст. 27-28 ЦПК України, не порушені при розгляді даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 21 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді – члена колегії суддів повна постанова складена 23.03.2026 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк