Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №438/2012/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 438/2012/25 Головуючий у 1 інстанції: Дудар О.В.

Провадження № 22-ц/811/87/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 06 січня 2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

в грудні 2025 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради, третя особа Головне управління Держспоживслужби у Львівській області про стягнення безпідставно нарахованих коштів за комунальні послуги та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 06 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради, третя особа Головне управління Держспоживслужби у Львівській області про стягнення переплати за комунальні послуги та стягнення моральної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачу.

Роз`яснено позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд дійшов помилкового висновку, що позивачем, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, не усунуто недоліки позовної заяви та безпідставно застосував частину 3 статті 185 ЦПК України. Вважає, що виконала вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 24.12.2025 року, подавши уточнену (розширену) редакцію позовної заяви. Зазначає, що усі заявлені нею вимоги стосуються неправомірних дій та бездіяльності суб`єктів у сфері житлово-комунальних послуг і соціального захисту, спрямовані на ефективний захист порушених прав позивача. У разі заміни чи уточнення позовних вимог, суд має відкрити провадження у справі або залишити таку позовну заяву повторно без руху. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повертаючи позовну заяву, подану в інтересах ОСОБА_1 її представником ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не в повному обсязі усунула недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі судді Бориславського міського суду Львівської області від 24 грудня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, оскільки із заявою про усунення недоліків позивачем фактично подано нову позовну заяву, яка містить нові позовні вимоги та не містить обставин, якими позивач обґрунтовує кожну зі своїх вимог; текст вказаної позовної заяви містить суперечності щодо предмету спору.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта д ля фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Частина перша статті 185 ЦПК України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 185 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частина четверта статті 185 ЦПК України передбачає, що крім цього, заява повертається у випадках, коли:

1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу);

3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;

4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;

6) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

7) до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (частини п`ята, шоста, сьома статті 185 ЦПК України).

Відповідно до частини 5 статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як вбачаться з позовної заяви, 22.12.2025 року, позивач ОСОБА_2 , представник позивача Велитяк Лідія Іванівна (саме так зазначено у поданій позовній заяві), потім уточнено, що позивачем є Велитяк Лідія Іванівна, довірена особа ОСОБА_2 , підписаної ОСОБА_2 , позивач звернулася з позовом до КП «Вододар» Бориславської міської ради, третя особа Головне управління Держспоживслужби у Львівській області, про стягнення переплати за комунальні послуги та моральної шкоди.

Ухвалою Бориславського міського суду від 24 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду позовну заяву, яка відповідатиме вимогам статті 175 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , як представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради, третя особа Головне управління Держспоживслужби у Львівській області про стягнення переплати за комунальні послуги та стягнення моральної шкоди.

У позовній заяві просила:

-визнати протиправною бездіяльністю перевірки у Головного управління Держспоживслужби у Львівській області КП Вододар БМР;

-визнати протиправними дії КП «Вододар», пов`язані з нарахуванням плати за воду та водовідведення за нормами, а не за показниками лічильника;

-зобов`язати КП «Вододар» здійснити перерахунок плати за період за 2024 рік та січень–серпень 2025 року відповідно до фактичних показників лічильника;

-визнати переплату за комунальні послуги КП «Вододар» у сумі 1714,00 грн.;

-стягнути з КП «Вододар» на користь позивача переплачену суму 1714,00 грн;

-стягнути моральну шкоду на користь позивача у розмірі 10000,00 грн.;

-зобов`язати КП «Вододар» провести контрольне зняття показників лічильника води для підтвердження фактичного споживання.

Залишаючи заяву без руху та надаючи термін для усунення зазначених судом недоліків, суд першої інстанції посилається на те, що звертаючись із вказаним позовними вимогами, позивач, всупереч вимогам пунктів 4 та 5 частини 2 статті 175 ЦПК України не вказує обставин, якими позивач обґрунтовує кожну із таких вимог; не конкретизує чию бездіяльність просить визнати протиправною та у чому така полягає; у позовній заяві відсутнє посилання на обставини та докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та її розмір.

Крім цього, позовна заява містить розбіжності у статусі осіб, які звернулися з позовом, не вказано відомості про наявність або відсутність електронного кабінету осіб, вказаних у позовній заяві.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху представник позивача 29 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» подала заяву про усунення недоліків, зазначивши про наявність у представника електронного кабінету, долучивши до заяви наявні у неї докази в обґрунтування позовних вимог, розрахунок збитків (переплати), а також подала суду заяву про забезпечення доказів, просила витребувати такі у відповідачів.

Дослідивши подану заяву про усунення недоліків та додані до неї матеріали, суд першої інстанції прийшов до висновку, що недоліки усунуті не в повному обсязі, оскільки позивачем подано заяву про усунення недоліків з іншими позовними вимогами, а саме, у заяві про усунення недоліків позивач просила: визнати протиправною бездіяльність КП «Вододар» щодо нарахування плати не за показниками лічильника та неврахування права на субсидію; визнати протиправною бездіяльність ГУ Держпродспоживслужби щодо ненадання акту перевірки; визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соцзахисту щодо ненадання субсидії 2023–2025 рр.; стягнути з КП «Вододар» матеріальну шкоду - переплату 1714,09 грн.; стягнути солідарно з КП «Вододар», ГУ Держпродспоживслужби та Управління праці моральну шкоду 30 000 грн.; зобов`язати КП «Вододар» провести контрольне зняття показників лічильника; зобов`язати Управління праці та соцзахисту надати субсидію за 2023–2025 рр.; зобов`язати ГУ Держпродспоживслужби провести перевірку та надати акт.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції врахував те, що заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 24 грудня 2025 року, містить ще і інші позовні вимоги, крім позовних вимог, зазначених в позовній заяві, що, на думку суду, свідчить що позивачем фактично подано нову позовну заяву, яка містить нові позовні вимоги та не містить обставин, якими позивач обґрунтовує кожну з позовних вимог.

При постановленні ухвали про повернення позовної заяви, суд також вказав на зазначений позивачем у заяві про усунення недоліків позовної заяви різний розмір майнової шкоди в тексті позовної заяви і у прохальній частині позовної заяви і ОСОБА_2 , як представник позивача, крім Головного управління Держспоживслужби у Львівській області, третіми особами зазначила Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради, електронні адреси сторін та їх місцезнаходження.

Вищенаведене, на думку суду, свідчить про те, що позивач не усунула недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 24 грудня 2025 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Так, відповідно дот пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, окрім іншого, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Такі обставини складають підставу позову.

З огляду на принцип диспозитивності цивільного процесу, суд не обмежує позивача у виборі предмета і підстави позову.

Позивач має право вимагати розгляду справи відповідно до обраної ним підстави позову, навіть якщо це призведе до відмови у задоволенні позову.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, представником позивача, Неїлик Г.М., 29 грудня 2025 року подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 24 грудня 2025 року.

Разом із заявою про усунення недоліків, представником позивача подано позовну заяву, у якій, крім позовних вимог, зазначених у первинно поданій позовній заяві, зазначено і інші позовні вимоги, що, на думку суду першої інстанції, свідчить про те, що позивачем фактично подано нову позовну заяву, яка містить нові позовні вимоги.

На думку колегія суддів, подання представником позивача на виконання вимог ухвали про усунення недоліків позовної заяви, у якій, крім позовних вимог, зазначених у первинно поданій позовній заяві, зазначено і інші позовні вимоги, не є підставою для повернення позовної заяви з підстав неусунення недоліків позовної заяви.

Зі змісту позовної заяви, поданої на усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 24.12.2025 року, вбачається, що така містить виклад обставин справи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, обґрунтовуючи позовні вимоги про завдання майнової шкоди ненаданням субсидій, на отримання якої, як вважає позивач, вона мала право впродовж 2023- 2025 років, і через те, що субсидія їй не надавалась, оплата за комунальні послуги нею проводилась у повному обсязі, що призвело до переплати.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, поданої на усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 24.12.2025 року, в ній зазначено розрахунок переплати та втраченої субсидії, розмір матеріальних збитків.

Вищенаведене спростовує висновок суду в оскаржуваній ухвалі про те, що подана на виконання вимог ухвали позовна заява містить нові позовні вимоги та не містить обставин, якими позивач обґрунтовує кожну з цих вимог.

Крім цього, до позовної заяви, як додаток, долучено письмові документи, копії квитанції про оплату комунальних послуг, розрахунок збитків (переплати), довідка про стан розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення, історія споживання по квартирі АДРЕСА_1 , відповіді на звернення ОСОБА_3 .

Крім цього, представник позивача до позовної заяви долучила заяву про забезпечення доказів, у якій просила суд витребувати докази у КП «Вододар» Бориславської міської ради, ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області, Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради.

Наявність суперечностей щодо предмету спору, а саме, розміру майнової та моральної шкоди, про стягнення якої звернулася позивач, можливо уточнити вже під час розгляду справи по суті, і це не може бути підставою для повернення позовної заяви, оскільки зменшення чи збільшення позивачем розміру позовних вимог є його правом на будь – якій стадії судового розгляду.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду про те, що позивач не усунула недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 24 грудня 2025 року, а відтак передчасним є висновок суду про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачці з наведених судом мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 06 січня 2026 року– скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді – члена колегії суддів постанова складена 23.03.2026 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк