Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №936/1351/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 936/1351/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Джуги С.Д., Мацунича М.В.

за участі секретаря – Плешинець З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кобрин Маріанна Михайлівна, на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2025 року (головуюча суддя Софілканич О.А.) у справі № 936/1351/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

-

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року АТ «Акцент-Банк» (далі: АТ «А-Банк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 28.05.2021 між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк».

Своїм підписом у анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг.

На підставі такої анкети-заяви відповідачу видано платіжну картку та надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Всі основні умови кредитування, строки та процентна ставка узгоджені відповідачем у Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картк»", який підписано відповідачем.

Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 26.09.2025 становить 100 119, 99 грн, з яких: 67935,97 грн за кредитом, 32184,02 грн за відсотками.

Посилаючись на дані обставини, Банк просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 14.11.2025 – позов АТ «А-Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.05.2021 у розмірі 100119 гривень 99 копійок та судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок, а всього – 102 542 гривні 39 копійок.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги

На це рішення суду подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кобрин Маріанна Михайлівна. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість у розмірі 67 935,97 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що правильність нарахування відсотків відповідач не визнає, оскільки вони не були погоджені сторонами у підписаній відповідачем анкеті-заяві від 28.05.2021. Умови та Правила не містять підпису відповідача, тому їх не можна вважати складовою частиною договору та досягненням між сторонами згоди щодо всіх його істотних умов. Відтак місцевим судом безпідставно стягнуто заборгованість за процентами у розмірі 32184,02 грн. Також посилається на те що проценти нараховано усупереч п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Позиція інших учасників справи

06.02.2026 за допомогою системи «Електронний суд» Банк подав письмову заяву, в якій, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зокрема зазначав, що підпис відповідача у анкеті-заяві від 28.05.2021 є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.

Вважає, що у справі слід застосувати позицію Верховного Суду щодо природи даних відносин та дійсності Умов і Правил, що викладена у постановах Верховного Суду від 09.07.2018 у справі №202/19403/13-ц, від 18.04.2018 у справі №705/6051/15-ц, від 14.02.2018 у справі №265/7652/15-ц, постановах Верховного Суду України у справах №203/7644/13-ц (61-963св18) та №2604/29253/12-ц (61-2741св18).

На думку Банку, у заяві ОСОБА_1 погодився як з Умовами та Правилами надання банківських послуг так і з необхідністю самостійного ознайомлення з їх оновленими версіями на сайті банку www.a-bank.com.ua.

В даній справі відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому визначено всі узгоджені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого.

На підтвердження правильності розрахунку заборгованості до справи також додано банківську виписку, в якій відображено використання відповідачем кредитного ліміту.

Межі перегляду судового рішення та явка учасників

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Судова повістка була доставлена до електронного кабінету Банку _______________________. Відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України колегія суддів розглянула справу за відсутності представника Банку.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28.05.2021 між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» (а.с. 14).

Своїм підписом у анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг.

На підставі такої анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні кредитні картки:

№ НОМЕР_2 , строком дії до жовтня 2027 року;

№ НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031 року;

№ НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2031 року (а.с. 34).

Згідно з Довідкою за лімітами у період із 28.05.2021 до 15.12.2021 кредитний ліміт для ОСОБА_1 становив 0,00 грн, 15.12.2021 кредитний ліміт збільшено до 16000 грн, надалі розмір кредитного ліміту неодноразово збільшувався, зокрема востаннє, 26.09.2025, його збільшено до суми 68000 грн (а.с. 33).

Банк додав до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розмішеного на сайті банку та Тарифи по картці «Зелена», які не містять дати та реквізитів наказу про затвердження відповідної редакції, та не містять підпису відповідача ОСОБА_1 (а.с. 36-49, 50-52).

При цьому в анкеті-заяві від 28.05.2021 процентна ставка за користування кредитними коштами – не зазначена.

Анкета-заява від 28.05.2021 не містить у собі посилання на Паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

У Паспорті споживчого кредиту вказано: «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо».

На обґрунтування своїх вимог, до позовної заяви Банком було додано розрахунок заборгованості за період із 28.05.2021 по 26.09.2025, згідно з якими позивач нарахував ОСОБА_1 заборгованість станом на 26.09.2025 у розмірі 100119, 99 грн, з яких: 67935,97 грн за кредитом, 32184,02 грн за відсотками (а.с.10-13).

Як слідує із наданого Банком розрахунку заборгованості та виписи по картці (а.с. 19-32), позивач нараховував ОСОБА_1 відсотки, котрі не передбачені у підписаній анкеті-заяві від 28.05.2021.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зроблено висновок, що: «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Українизазмістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року по справі № 573/2495/16-ц, на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що «суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами у 2013 році кредитного договору, оскільки в підписаній ОСОБА_2 анкеті-заяві відсутні відомості про вид платіжної картки, яку заявник бажає оформити; розмір кредитного ліміту; умови отримання кредиту; номер виданої картки. Інші надані позивачем документи (Тарифи банку, Умови та Правила) не містять підпису відповідача.».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Анкета-заява, підписана відповідачем, містить його персональні дані, проте у ній відсутні дані щодо умов кредитування, процентів за користування кредитом та строку повернення кредиту.

Наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А- Банк» не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не містять підпису відповідача, а отже не можуть свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Позивачем не надано доказів, що саме ці Тарифи по картці «Зелена» та Умови та правила надання банківських послуг у АТ «А- Банк» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 28.05.2021.

Отже, підстави для нарахування відсотків за користування коштами, розрахованих відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК» відсутні, оскільки вказані умови не погоджені відповідачем.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві від 28.05.2021 домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Умов і Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон N 1023-XII).

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в Анкеті-заяві від 28.05.2021, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі N 342/180/17 з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ «А-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Враховуючи, що анкета-заява від 28.05.2021 не містить умов про розміри та умови процентної ставки, порядок її застосування, тому розрахунок заборгованості і виписка по картці – не свідчать про те, що з ОСОБА_1 досягнуто домовленості про розмір та порядок нарахування відсотків.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 зазначено, що «потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Відтак, посилання Банку на підписання паспорту споживчого кредиту, як на підставу для задоволення позову – є необґрунтованим, оскільки паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Доданий до справи паспорт споживчого кредиту не є складовою договору про надання банківських послуг, в ньому вказано, що умови договору можуть відрізнятися від інформації наведеної в цьому паспорті.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Оскільки Банк не довів належними й допустимими доказами тієї обставини, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір тих відсотків, які застосовував при нарахуванні Банк, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку в частині задоволення вимог про стягнення відсотків, у зв`язку з безпідставністю цих вимог через відсутність передбаченого обов`язку ОСОБА_1 щодо їх сплати позивачу у анкеті-заяві.

Таким чином, при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення нарахованих відповідачеві відсотків, котрі не передбачені у підписаній анкеті-заяві від 28.05.2021.

Апеляційним судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами договір від 28.05.2021 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідач заперечує наявність правових підстав та правомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами, враховуючи, що фактично отримані кошти на кредитну картку у добровільному порядку відповідачем банку не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, тому апеляційний суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 67935,97 грн є обґрунтованою.

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Відповідач в суді апеляційної інстанції не заперечував правильності визначеної суми заборгованості за тілом кредиту, розміру фактично отриманих ним коштів на кредитну картку.

Натомість висновки суду першої інстанції в частині стягнення процентів у розмірі 32184,02 грн не відповідають обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому судове рішення в частині визначеного розміру заборгованості слід змінити.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, рішення місцевого суду, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині визначеного розміру заборгованості за договором про надання банківських послуг від 28.05.2021 підлягає зміні, шляхом стягнення із відповідача на користь Банку заборгованості за договором про надання банківських послуг б/н від 28.05.2021 у розмірі 67935,97 грн, оскільки вимога Банку про стягнення процентів у розмірі 32184,02 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю I групи, звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кобрин Маріанна Михайлівна – задовольнити частково.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2025 року в частині визначеного розміру заборгованості та розподілу судових витрат – змінити, виклавши його резолютивну частину новій редакції.

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ: 14360080) заборгованість за договором №б/н від 28 травня 2021 року у розмірі 67 935,97 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 березня 2026 року.

Головуюча:

Судді: