Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №307/5455/23 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/5455/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ціпле Іван Юрійович, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2025 року, повний текст якого складено 12 лютого 2025 року, ухвалене суддею Бряник М.М., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином

встановив:

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином.

Позов мотивує тим, що 28.05.2018 близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись біля дворогосподарства в с.Топчино на вулиці Центральна, 16-а, Тячівського району Закарпатської області, під час сварки, що виникла на ґрунті тривалих неприязних відносин, умисно наніс один удар правою рукою стиснутою в кулак в область носа ОСОБА_2 та декілька ударів руками в область правого плечового пояса, в наслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, переломів передньої та зовнішньої стінки правої гайморової пазухи, множинних синців правої верхньої кінцівки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №209 від 07.06.2018 року відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так як подібного характеру тілесні ушкодження викликають розлад здоров`я більше 21 дня.

Вказує, що за фактом її побиття було порушено кримінальне провадження №120180170160000625 та ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у скоєні ним злочину передбаченого ст.122 ч.1 КК України і вина його доведена. Доказами цього є той факт, що під час досудового розслідування підозрюваний у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України ОСОБА_1 слідчому показав, що він дійсно 28.05.2018 наніс ОСОБА_2 тілесні ушкодження, що підтверджено, як самим ОСОБА_1 так і показами свідка ОСОБА_3 та висновками судово-медичної експертизи, яка підтверджує, що тілесні ушкодження на її тілі не характерні від падіння, а характерні від локальних ударів. Факт її побиття повністю підтверджено диском з відеозаписом, який знаходиться у справі та досліджувався в суді.

Позивачка вказує, що від нанесених тілесних ушкоджень її дуже боліла та болить і до цього часу голова та інші частини тіла, затруднено носове дихання. На протязі всього періоду і на даний час вона змушена приймати знеболюючі таблетки, уколи, які купляла за власні кошти та затратила на їх покупку 2 566 гривень. На підтвердження цих обставин посилається на чеки за №13846, 21958, 23409, а також 1 350 гривень за проведення обстеження (комп`ютерної діагностики), що підтверджується фіскальним чеком №0051 від 04.06.2018. Стверджує, що больові симптоми голови та в інших частинах тіла позивачка і зараз відчуває, як тільки змінюється погода.

Вказує, що оскільки є необізнаною в юриспруденції особою і не мала змоги самостійно захистити свої інтереси, скласти позовну заяву про відшкодування моральної шкоди та брати участь в судових засіданнях, звернулась за юридичною допомогою до адвоката за послуги якого заплатила 6 600 грн., а саме 2 600 гривень, що підтверджується квитанцією №18 від 04.06.2018 під час розгляду в суді кримінального провадження та 4 000 гривень за участь в розгляді даного позову в порядку цивільного судочинства.

Крім цього вказує, що діями підсудного ОСОБА_1 їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у 80 000 гривень і яка полягає в тому, що їй спричинені тілесні ушкодження прилюдно та завдано фізичного болю. Внаслідок злочинних дій були порушені її права, наслідком яких стало завдання їй душевних страждань, вона та її рідні зазнали значних хвилювань і турбот. Від її публічного побиття у неї виникло відчуття сорому. Фактично діями відповідача були порушені її нормальні життєві відносини з сусідами та знайомими. З неї сміялись та сміються громадяни села та сусіди в зв`язку з цим вона втратила почуття спокою, що надало невпевненості в собі. Протягом більше півроку вона не могла нормально спати, постійно нервувала через те, що всі хто її бачив запитували, за що її побив ОСОБА_1 .

Вказує, що за весь період починаючи з 26.07.2018 по 29.09.2023 вона з`являлась в судові засідання. На поїздки в м. Тячів щоразу сплачувала за проїзд грошові кошти за одну поїздку по 160 гривень в день, а всього за 53 поїздки на загальну суму 8 480 гривень.

Позивачка зазначає, що до сьогоднішнього часу ОСОБА_1 не відшкодував їй, а ні однієї копійки спричинених збитків, навіть протягом цих п`яти років він не вибачився за свої дії.

29.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності та заявив, що зміст правових наслідків закриття провадження йому зрозумілий та проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав не заперечує. У зв`язку із заявленим клопотанням відповідача ОСОБА_1 , судом цивільний позов позивачки було залишено без розгляду та роз`яснено, що така має право звернутись до суду з позовом про відшкодуванню спричиненої матеріальної та моральної шкоди завданим злочином в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з цим просить позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідача на її користь 80 000 гривень моральної шкоди, 2 566 гривень за придбані ліки, 1 350 грн. за КТ, 6 600 грн. за надання правової допомоги адвокатом у суді, всього – 99 056 гривень.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2025 року, повний текст якого складено 12 лютого 2025 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 3 915,25 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму завданої моральної шкоди в розмірі 15 000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені позивачкою під час розгляду цивільної справи 4 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог позивачки відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України 1 073,10 гривень судового збору за позовну вимогу майнового характеру про відшкодування матеріальної шкоди та 2 684 гривень судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ціпле І.Ю., подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вважає оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неправильним і неповним дослідженням доказів і обставин справи.

Вказує, що ОСОБА_1 не наносив тілесні ушкодження позивачці, що підтверджено свідком ОСОБА_3 , який допитувався в рамках кримінальної справи №307/1773/18.

Вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення щодо позивачки у справі №307/1773/18 доведено не було.

Просить звернути увагу, що в матеріалах вищезгаданої кримінальної справи, зокрема в: заяві в поліції, витягу з ЄДРДР, тощо всюди зазначена ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 , а також зазначено призвіще ОСОБА_5 , а не ОСОБА_6 .

Оскільки, вина ОСОБА_1 щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не встановлена, а тому підстав для задоволення позову відсутні.

У дане судове засідання учасники справи не з`явились.

До початку розгляду справи від адвоката Ціпле І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву в якій просив відкласти розгляд справи у зв`язку з тим, що відповідач перебуває за кордоном, однак бажає взяти участь в розгляді справи особисто, а адвокат Ціпле І.Ю. бере участь в розгляді кримінальної справи в Тячівському районному суді та в Закарпатському апеляційному суді.

Інших заяв чи клопотань від сторін спору не надходило.

Позивач ОСОБА_2 повідомлена про дату, час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення від 15.12.2025.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся шляхом надіслання на його адресу судової повістки поштовими засобами зв`язку, однак така повернулася 15.12.2025 з відміткою «Адресат відсутній».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, касаційний суд виснував, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Адвокат Ціпле І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 повідомлений про судове засідання шляхом отримання електронної повістки на його офіційну електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 19.11.2025 (а.с.208).

Щодо заявленого клопотання адвоката Ціпле І.Ю., то колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання, оскільки судове засідання від 18.11.2025 вже відкладалось за заявою представника відповідача, у зв`язку з тим, що адвокат Ціпле І.Ю. подавав до Закарпатського апеляційного суду 17.11.2025 заяву про відкладення розгляду даної цивільної справи з аналогічних підстав.

Апеляційний суд констатує, що сторони по справі не з`явились, однак такі були повідомлені про судове засідання належним чином, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то таку слід вирішити по суті.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2023 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 122 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальні провадження №12018070160000625 та №12018070160000626 закрито. Цивільний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Зі змісту вказаної ухвали суду постановленої у кримінальному провадженні №307/1773/18 провадження №1-кп/307/166/20 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 125 та ч.1 ст. 122 КК України, яка набрала законної сили встановлено, що 28.05.2018, близько 18-ї год. ОСОБА_1 , знаходячись біля господарства №16 "А" по вул. Центральній, у с. Топчино, під час сварки з ОСОБА_2 , що виникла на ґрунті тривалих неприязних відносин, діючи умисно, наніс один удар правою рукою, стиснутою в кулак, в область носа ОСОБА_2 та декілька ударів руками в область правого плечового пояса, в результаті чого спричинив їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.

З позовної заяви про відшкодування шкоди ОСОБА_2 від 03.09.2018 вбачається, що така просила визнати її цивільним позивачем по кримінальному провадженні та стягнути з підсудного ОСОБА_1 на її користь 3 915 гривень матеріальної шкоди, 55 000 гривень моральної шкоди та 2 600 гривень судових витрат за надання правової допомоги адвокатом, всього 61 515 гривень (а.с.136-138).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 29.09.2023 вбачається, що ОСОБА_1 просив закрити кримінальне провадження відносно нього на підставі ст. 49 КК України. Зазначив, що винуватим себе не визнає, ніякі ушкодження не наносив ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.139).

Згідно висновку експерта №209 від 05.06.2018 у громадянки ОСОБА_2 , 1963 р.н. мають місце тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, переломів передньої та зовнішньої стінки правої гайморової пазухи, забою правого ліктьового та правого гомілкового-ступневого суглобів, множинних синців правої верхньої та обох нижніх кінцівок. Вказані пошкодження могли виникнути по ударному механізму тупими твердими предметами, можливо при локальних ударах руками та ногами. Строку події - 28 травня 2018 року- дані тілесні ушкодження відповідають. Згідно Наказу N? 6 МОЗ України п.п.2.2.2. від 17.01.1995 року вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так-як подібного характеру тілесні ушкодження викликають розлад здоров?я більше 21-го дня.

Описані вище тілесні пошкодження спричинені в результаті локальних ударів, і не є характерними для падіння потерпілої з висоти власного зросту (а.с.140-142).

Так, з копії квитанції №003070004208 від 29.05.2018 в с. Грушово, аптека №1 вбачається факт придбання медикаментів на суму 622,30 грн. (а.с.143).

З копії квитанції №23409 від 18.06.2018 «Подорожник Закарпаття» вбачається факт придбання медикаментів на суму 953,07 грн. (а.с.144).

З копії квитанції №000038029073 «Гемо Медика Тячів» вбачається факт оплати послуг в діагностичному центрі за надані послуги на суму 1 350 гривень (а.с.145).

З копії квитанції №21958 від 04.06.2018 «Подорожник Закарпаття» вбачається, що ОСОБА_2 придбала медикаментів на суму 989,88 грн. (а.с.146).

З відповіді на адвокатський запит №21 від 21.11.2023 начальника АС м. Тячів М.П.Когут вбачається, що вартість проїзду по маршруту Тячів - Солотвино становить 80 (вісімдесят) 56.40 (а.с.11).

У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що не наносив тілесні ушкодження позивачці, що підтверджено свідком ОСОБА_3 , який допитувався в рамках кримінальної справи №307/1773/18. Його вину у вчиненні кримінального правопорушення щодо позивачки у справі №307/1773/18 доведено не було.

Просить звернути увагу, що в матеріалах вищезгаданої кримінальної справи, зокрема в: заяві в поліції, витягу з ЄДРДР, тощо всюди зазначена ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 , а також зазначено призвіще ОСОБА_5 , а не ОСОБА_6 .

Крім цього, вважає, що позивачкою не доведено причинно-наслідкового зв`язку між нанесенням позивачці тілесних ушкоджень та фактом вчинення таких саме відповідачем.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що такі суперечать наявним у справі матеріалам, що підтверджується наступним.

Згідно положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.09.2023 у справі №307/1773/18 є такими, що окремому доказуванню не підлягають та можуть мати преюдиційне значення в даній цивільній справі.

Зокрема, ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.09.2023 у справі №307/1773/18 (провадження №1-кп/307/166/20) встановлено, що 28.05.2018, близько 18-ї год. ОСОБА_1 , знаходячись біля господарства №16 "А" по вул. Центральній, у с. Топчино, під час сварки з ОСОБА_2 , що виникла на ґрунті тривалих неприязних відносин, діючи умисно, наніс один удар правою рукою, стиснутою в кулак, в область носа ОСОБА_2 та декілька ударів руками в область правого плечового пояса, в результаті чого спричинив їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.

За клопотанням ОСОБА_1 вищезгаданою ухвалою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 122 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальні провадження №12018070160000625 та №12018070160000626 закрито. Також, в ухвалі зазначено, що ОСОБА_1 розуміє зміст правових наслідків закриття провадження та проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав не заперечує.

Таким чином, хоча ОСОБА_1 свою вину і не визнав, однак в ухвалі Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.09.2023 у справі №307/1773/18 встановлено факт нанесення відповідачем тілесних ушкоджень позивачці та факт закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав, що не дає підстав вважати, що відповідач не вчиняв кримінального правопорушення.

Щодо зазначення у матеріалах кримінального провадження ПІБ позивачки ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 , або щодо неправильного написання прізвища позивачки, то до таких доводів слід віднестись критично, оскільки відповідачем не доведено, що мова йде не про позивачку, а про іншу особу.

Тячівським районним судом вірно встановлено завдану позивачці матеріальну шкоду в розмірі 3 915,25 гривень, які понесено ОСОБА_2 на лікування. Дана сума не оспорюється відповідачем, доводів чи фактів щодо спростування даної суми відповідачем не наведено.

Так само, правомірно відмовлено позивачці у відшкодуванні витрат у сумі 8 480 гривень витрачених на транспортні послуги, оскільки такі були понесені ОСОБА_2 під час доїзду в рамках розгляду кримінальної справи та правильно відмовлено у стягненні 2 600 гривень витрат на професійну правничу допомогу, які позивачка понесла під час розгляду кримінальної справи.

Крім цього, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо доведеного причинно-наслідкового зв`язку між отриманими нею тілесними ушкодженнями та завданою їй моральною шкодою.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.12.2022 у справі №214/7462/20 виснував, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; 3) вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Верховний Суд у вищезгаданій постанові дійшов до висновків, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

В даному випадку, безспірним є факт нанесення позивачці тілесних ушкоджень відповідачем, що підтверджується ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.09.2023 у справі №307/1773/18, а також висновком експерта №209 від 05.06.2018 на підставі ухвали слідчого судді Бобрушко В.І. за клопотанням слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в З/о. У даному експертному висновку встановлено, що у громадянки ОСОБА_2 , 1963 р.н. мають місце тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, переломів передньої та зовнішньої стінки правої гайморової пазухи, забою правого ліктьового та правого гомілкового-ступневого суглобів, множинних синців правої верхньої та обох нижніх кінцівок. Вказані пошкодження могли виникнути по ударному механізму тупими твердими предметами, можливо при локальних ударах руками та ногами. Строку події - 28 травня 2018 року - дані тілесні ушкодження відповідають. Згідно Наказу N? 6 МОЗ України п.п.2.2.2. від 17.01.1995 року вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так-як подібного характеру тілесні ушкодження викликають розлад здоров`я більше 21-го дня.

Описані вище тілесні пошкодження спричинені в результаті локальних ударів, і не є характерними для падіння потерпілої з висоти власного зросту.

З вищезазначеного слідує, що позивачкою доведено причинно-наслідковий зв`язок між спричиненими їй тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 та завданою їй моральною шкодою, яка полягає в душевних стражданнях, які позивачки пережила внаслідок такого побиття. Це призвело до порушення її звичного способу життя, публічного відчуття сорому та порушення її спокою. Тому, суд першої інстанції правильно встановив дані обставини та стягнув з відповідача на користь позивачки 15 000 гривень моральної шкоди.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то в цій частині доводи апеляційної скарги відсутні, а тому колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а тому така задоволенню не підлягає. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2025 року ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом правильно встановлено всі істотні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору, а тому оскаржуване рішення колегія суддів залишає без задоволення.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ціпле Іван Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 березня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: