Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №344/2617/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2617/26

Провадження № 2/344/3390/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором в сумі 33 821,73 грн., з яких: 16072,75 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 772,55 грн. - заборгованість за процентами; 11588,88 грн. - заборгованість за комісією; 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями(пеня); 239,92 грн. – 3% річних за користування грошовими коштами за період 26.11.2021 по 23.02.2022,1 147,63 грн. - інфляційних втрат за період 26.11.2021 по 23.02.2022.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.09.2019 між ОСОБА_1 та АТ «РВС Банк» було підписано Заяву-Договір №0039497 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Зазначає, що як вбачається з заяви-договору №0039497 від 10.09.2019, відповідач підписанням заяви-договору про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб акцептував укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на Сайті Банку і беззастережно приєдналася до умов Договору. Окрім цього зазначає, що за умовами заяви відповідачеві було надано споживний кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 20512,82 гривень, строком на 24 міс., процентна ставка 18% річних, разова комісія при видачі кредиту 2,5% від суми кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту 3% від суми наданого кредиту.

26.11.2021 між АТ «РВС БАНК» ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» було укладено договір про відступлення права вимоги № 26/112021-1, за яким до ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» перейшло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 33 821,73 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати (а.с. 1-9).

11.02.2026 справа надійшла до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р. (а.с. 84-85).

13.02.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 88-89).

03.03.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач частково визнає позов, в загальному розмірі 5460,80 грн. з яких: 688,25 грн. із 16072,75 грн. – кредиту; 4772,55 грн. із 4772,55 грн. – процентів за період 30.09.2019 – 26.11.2021 0 грн. із заявлених 11588,88 грн. – комісії за період 30.09.2019 – 26.11.2021; 0 грн. із заявлених 239,92 грн. – 3% річних за період 26.11.2021-23.02.2022; 0 грн. із заявлених 1 147,63 інфляційних втрат за період 26.11.2021 – 23.02.2022. Щодо комісії вказав, що умова кредитного договору №0039497 від 10.09.2019 із АТ «РВС Банк» про сплату щомісячної комісії є нікчемною, відтак заявлена сума комісії задоволенню не підлягає за безпідставністю. Із розрахунку заборгованості наданого банком станом на 30.10.2025 по кредитному договору №1001615759602 від 01.07.2020 відповідачкою фактично сплачено 16377,27 грн. комісії, по кредитному договору №013610106 від 30.11.2023 фактично сплачено 4578,16 грн. комісії. Внаслідок встановлення нікчемності умов кредитного договору про сплату комісії ці суми підлягають зарахування в рахунок сплати тіла кредиту. Тому, встановлення факту нікчемності відповідного пункту договору є не тільки підставою для відмови у задоволення заявлених позовних вимог у відповідній частині, а й зменшення заборгованості по кредиту на відповідну суму фактично сплаченої комісії. За таких обставин із відповідачки не підлягає стягненню заявлена сума заборгованості по комісії на суму 11588,88 грн., а вже сплачена відповідачкою за період 10.10.2019 – 26.11.2026 комісія в сумі згідно розрахунку позивача 153843,50 грн. підлягає зарахуванню в рахунок сплати кредиту. Оскільки базою нарахування 3% річних та інфляційних втрат у складі загальної суми боргу була, у тому числі, й безпідставно нарахована комісія (11588,88 грн.) заявлена сума 3% річних і інфляційних втрат розрахована невірно і у її задоволенні належить теж відмовити. Таким чином, за кредитним договором підлягає стягненню 688,25 грн. кредит (16072,75 грн. заявленого кредиту – 15384,50 сплаченої щомісячної комісії, що підлягає зарахуванню в рахунок сплати кредиту) та 4772,55 процентів. А всього заборгованості на суму 5460,80 грн., що становить 16,15% від заявленої суми боргу позивачем. Просив поновити строк на подання відзиву, позов задоволити частково. Даний відзив отримано судом 04.03.2026 (а.с. 96-99).

09.03.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вказано, що відповідач з метою отримання кредитних коштів, самостійно звернулася 10 вересня 2019 року до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РВС БАНК» та підписала Заяву-Договір № 0039497. Підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.03.2026 3 «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Відповідач акцептував укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщено на сайті АТ «РВС БАНК» та беззастережно приєдналася до умов Договору. Відповідач в свою чергу порушив умови вказаного Договору і має заборгованість перед Позивачем по сплаті отриманого кредиту. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з ч. 3 цієї статті. Просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі (а.с. 105-113).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові зазначив, здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, у поданому відзиві на позовну заяву, просили розгляд справи проводити без участі відповідача та її представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 18.03.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

10.09.2019 між ОСОБА_1 та АТ «РВС БАНК» укладено кредитний договір шляхом підписання заяви-договору № 0039497 про надання банківської послуги (платіжна картка «Простір»), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, за умовами якого ОСОБА_1 отримала споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок коштів у сумі 20512,82 грн., строк дії кредиту 24 місяців, процентна ставка 18, 00 % річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту 2.5 % суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту 3 % від суми наданого кредиту (а.с. 52).

Також, ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 69)

Відповідно до меморіального ордеру №4253 від 10.09.2019, здійснено переказ коштів у розмірі 20000,00 грн. видача кредиту згідно кредитного договору №0039497 від 10.09.2019; меморіального ордеру №4254 від 10.09.2019 – 512,82 грн. дисконт при видачі кредиту згідно кредитного договору №0039497 від 10.09.2019 (а.с. 66).

Згідно з виписками по особовому рахунку відповідач користувалася кредитними коштами (а.с. 66 зворот-68).

26.11.2021 між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» було укладено договір про відступлення права вимоги № 26/11/2021-1 (а.с. 53-55)

Відповідно до додатку №1 до договору про відступлення права вимоги № 26/11/2021-1 від 26.11.2021, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» право вимоги до відповідача піл порядковим номером 171 за заявою-договором №0039497 від 10.09.2019 на загальну суму 32434,18 грн., яка складається з заборгованості 16072,75 грн. по тілу кредиту, 4772,55 грн. заборгованість за відсотками, 11588,88 грн. заборгованість за комісією. (а.с. 55зворот-59).

Згідно з розрахунку заборгованості по боржнику ОСОБА_1 станом на 20.01.2026 ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС», сума наданого кредиту 0512,82 грн., сума погашень 4440,07 грн., залишок боргу по тілу кредиту 16072,75 грн. Розрахунок заборгованості по разовій комісії: разова комісія – 512,82 грн., утримано при видачі кредиту, залишок боргу – 0,0 грн. Розрахунок заборгованості по щомісячній комісії, нараховано за період з 10.09.2019 по 26.11.2021, сума погашень 3795,62 грн., залишок боргу – 11588,88 грн. Розрахунок заборгованості по процентам: процентна ставка 18% річних, всього нараховано проценти за період з 10.09.20119 по 26.11.2021 6710,20 грн., сплачено 1937,65 грн., залишок боргу – 4772,55 грн. (а.с. 76-81).

26.11.2021 ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань в розмірі 32434,18 грн. (а.с. 83).

Однак, ОСОБА_1 на вимогу та зобов`язання за вищезгаданим договором кредиту не виконала.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ««Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).

За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1ст.516 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за даним кредитним договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Згідно з розрахунку доданого по позову, з яким погоджується суд, з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 239,92 грн. за період з 26.11.2021 по 23.02.2022, та інфляційні втрати в сумі 1147,63 грн. за період з 26.11.2021 по 23.02.2022 (а.с. 82).

Що стосується вимоги про стягнення комісії слід зазначити наступне:

Разова комісія за видачу кредиту, передбачена в Заяві-Договорі № 0039497 про надання банківської послуги (платіжна картка «Простір»), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відтак підлягає до стягнення з відповідача в користь позивача.

Відносно щомісячної комісії за супроводження кредиту: 3% від суми виданого кредиту.

Згідно з абзацом 3 частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої-другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача разової комісії при видачі кредиту та щомісячної комісії за супроводження кредиту.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності витрат, у розмірі 11588,88 грн. щомісячної комісії за супроводження кредиту, не зазначено перелік послуг, то стягнення щомісячної комісії за супроводження кредиту у розмірі 11588,88 грн. є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином судом встановлено, що відповідач належним чином свої обов`язки за кредитним договором не виконував, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості, яка станом на дату звернення з позовом до суду складає 18437,23 грн., з якої: 16072,75 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 976,93 грн. ( 4772,55 грн. - 3795,62 грн. - сплаченої щомісячної комісії за супроводження кредиту) - заборгованість за процентами; 239,92 грн. – 3% річних за користування грошовими коштами, 1 147,63 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач, будучи ознайомлений з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, хоча взяв на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 1451,35 грн.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ПАРІС» заборгованість за кредитним договором р № 0039497 від 10.09.2019, в сумі 18 437 ( вісімнадцять тисяч чотириста тридцять сім) гривень 23 копійки, з яких: 16 072 ( шістнадцять тисяч сімдесят дві) гривні 75 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 976 ( дев`ятсот сімдесят шість) гривень 93 копійки - заборгованість за процентами, 239 ( двісті тридцять дев`ять) гривень 92 копійки – 3% річних за користування грошовими коштами, 1 147 ( одна тисяча сто сорок сім) гривень 63 копійки - інфляційні втрати.

У іншій частині вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ПАРІС» судовий збір у сумі 1 451 ( одна тисяча чотириста п`ятдесят одна) гривень 35 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «ПАРІС», вул. Предславинська, 37, офіс 535, м. Київ, код ЄДРПОУ 38962392;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення – 23.03.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.