Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №459/4280/25 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/4280/25

Провадження № 2/459/1429/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 березня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати шлюб з відповідачкою.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.12.2019. Позивач зазначив, що подружні відносини з відповідачкою не склались, оскільки у них відсутні спільні інтереси, різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутнє взаєморозуміння, втрачено почуття любові та поваги один до одного. Подружні відносини сторін фактично припинені, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, а шлюб носить формальний характер. Відтак, примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе з підстав викладених вище. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 04.12.2025 у даній справі було відкрито спрощене провадження та призначено розгляд справи по суті, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача про, що постановлялись відповідні ухвали.

13.03.2026 сторони у судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про розгляд даної справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Позивач подав до суду заяву, в якій просив розгляд даної справи проводити у його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить такі задовольнити та не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою «про відсутність адресата за вказаною адресою» Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачкою не було подано відзиву на позов.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, суд вважає, що відповідачка є повідомлена про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 23 березня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 13 березня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 23 березня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.12.2019 між громадянином Республіки Азербайджан ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 12.12.2019 Червоноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 283 (а. с. 45).

Відповідач є громадянином Республіки Азербайджан, що підтверджується копією паспорта громадянина Республіки Азербайджан виданим 30.08.2017 (а. с. 6).

Із копії посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 14.10.2022 Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України, вбачається, що ОСОБА_1 проживає на території України на законних підставах, строк дії якої встановлено до 12.10.2032 (а. с. 3).

Відповідно до статті 497 Цивільного процесуального кодексу України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, передбачених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може визначатися за угодою сторін.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, а саме у випадках, коли хоча б один з учасників правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою, об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави, або юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав або має місце на території іноземної держави, у тому числі питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Таким чином, у зазначених правовідносинах наявний іноземний елемент, оскільки шлюб укладено між громадянином Республіки Азербайджан та громадянкою України.

Частиною 1 статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження та розглядати справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони своєю угодою передбачили підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, визначених статтею 77 цього Закону; якщо відповідач має на території України місце проживання або місцезнаходження, рухоме чи нерухоме майно, на яке може бути звернено стягнення, або якщо на території України знаходиться філія чи представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо таку шкоду було завдано на території України; у справах про стягнення аліментів або встановлення батьківства, якщо позивач має місце проживання в Україні; у справах про відшкодування шкоди, якщо позивач - фізична особа має місце проживання в Україні, або якщо юридична особа - відповідач має місцезнаходження в Україні; у справах про спадкування, якщо спадкодавець на момент смерті був громадянином України або мав останнє місце проживання в Україні; якщо дія або подія, що стала підставою для звернення з позовом, мала місце на території України; у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, якщо така особа мала останнє відоме місце проживання на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; у справах проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав користується імунітетом від місцевої юрисдикції та відповідно до міжнародного договору України не може бути притягнутий до суду за кордоном; у справах про банкрутство, якщо боржник має місце основних інтересів або здійснення основної підприємницької діяльності на території України; в інших випадках, передбачених законами України та міжнародними договорами України.

З урахуванням викладеного, оскільки сторони зареєстрували шлюб в Україні, подружжя мало останнє спільне місце проживання в Україні, позивач має посвідку на постійне місце проживання в Україні, відповідачка зареєстрована та проживає в Україні та є громадянкою України, суд вважає, що спірні правовідносини щодо припинення шлюбу мають регулюватися законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 104 - 105 СК України шлюб може припинятися внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що сімейне життя в сторін не склалося, у зв`язку із відсутністю взаєморозуміння між ними, погляди на життя стали відрізнятися. Сторони не ведуть спільного господарства, позивач вважає, що відновлення та збереження шлюбу неможливе та наполягає на його розірванні.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що подальше спільне проживання сторін та збереження їх сім`ї є неможливе та суперечитиме моральним засадам суспільства, а відтак шлюб між ними слід розірвати.

Разом з тим, варто зазначити, що в матеріалах справи відсутній оригінал свідоцтва про одруження. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина четверта статті 95 ЦПК України).

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина п`ята статті 95 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі №526/442/22 (провадження №61-6895св22) суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія свідоцтва про одруження сторін, а тому на підставі вищевикладених правових норм суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 1211,20 гривень підлягає стягненню з відповідача у користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 280-281, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 12.12.2019 Червоноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 283– розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 23.03.2026.

Відомості про учасників у справі:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідачка: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя: М. В. Мельникович