Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №459/3311/25 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/3311/25

Провадження № 2/459/1020/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 березня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі головуючого судді Новосада М.Д.,

з участю секретаря судового засідання Фецан Ю. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Квартиру в якій вона проживає отримав її батько ОСОБА_3 , у зв`язку з трудовою діяльністю, працюючи на шахті №2 ДП «Львіввугілля». У цій квартирі зареєстрований також відповідач, який є її братом. Натомість, орієнтовно з 1975 року він там не проживає, а проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що вона проживає в цій квартирі протягом тривалого періоду часу, здійснює належний нагляд за житлом, сплачує комунальні послуги та забезпечує збереження належного стану квартири. Разом з тим, формальний факт реєстрації брата за адресою даної квартири призводить до надмірного тягара в сплаті комунальних послуг та унеможливлює розпорядження зазначеним житлом. Оскільки вона позбавлена можливості самостійно зняти відповідача з зареєстрованого місця проживання, була вимушена звернутися до суду.

Ухвалою від 01.10.2025 було відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

08.12.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача подав клопотання до суду у якому просив справу розглядати у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, проте у судові засідання для розгляду справи по суті 09.01.2026, 04.02.2026, 13.03.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань та відзиву не подав.

Тому суд на підставі ст.280 ЦПК України провів заочний розгляд справи.

Враховуючи, що в справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що заслуховувати їх особисті пояснення потреби немає, а тому розгляд справи слід провести у відсутності сторін та відповідно до ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 була отримана батьком сторін ОСОБА_3 для постійного проживання їхньої сім`ї, однак станом на сьогодні така не приватизована. Таким чином, останній є основним квартиронаймачем квартири, до членів сім`ї якого входять позивачка та відповідач.

Сторони зареєстровані в даній спірній квартирі, що підтверджується копією листа виконавчого комітету Шептицької міської ради №81.07-3697/25/01.06-04.25 від 21.07.2025 (а.с. 8).

Позивачка стверджує, що у відповідача формальна реєстрація місця проживання, він тривалий період часу фактично проживає за іншою адресою, натомість у зазначеній вище квартирі вона проживає самостійно.

Так, на підтвердження проживання відповідача за іншою адресою, стороною позивача надано суду копію акту №2510/07, виданого КП «Житлокомунсервіс» виконавчого комітету Шептицької міської ради 10.06.2025 у присутності сусідів, згідно якого ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але на даний час за вказаною адресою не проживає (а.с. 7).

Крім того, відповідно до копії листа виконавчого комітету Шептицької міської ради №81.07.vn-3048/25 від 04.09.2025, ОСОБА_2 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 33).

Згідно наданої копії повідомлення Поздимирської гімназії Шептицької міської ради від 20.10.2025 №01-15/341, відповідач в період з 1988 по 1993 навчався у вказаному навчальному закладі та проживав у с. Поздимир (а.с. 34).

Як вбачається з копій листів виконавчого комітету Шептицької міської ради №81.07-3949/25/01.02-02.14 від 04.08.2025, архівного відділу виконавчого комітету Шептицької міської ради №367 від 01.08.2025 відсутні відомості щодо вселення ОСОБА_3 та його сім`ї в спірну квартиру (а.с. 10, 11).

Згідно з копією листа КП «Житлокомунсервіс» виконавчого комітету Шептицької міської ради №3204/07 від 31.07.2025, за даними абонентського відділу особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 , оформлено за №121002007 на особу ОСОБА_3 (а.с. 12).

Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.6 ЖК УРСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Частиною 4 ст.9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду врегульовано положеннями глави 2 ЖК УРСР.

Статтею 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сім`ї не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст.65 ЖК УРСР).

Згідно із ч.1 ст.163 ЖК Української РСР у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Згідно із положеннями ч.1 ст.71, ст.72 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71,72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Отже, під час вирішення питання про втрату членом сім`ї наймача права користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають строк його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Враховуючи пояснення позивачки, викладені у позовній заяві про те, що відповідач не проживає у квартирі з 1975-го року, дані вищезазначеного акту КП «Житлокомунсервіс», листа виконавчого комітету Шептицької міської ради, зокрема, щодо проживання ОСОБА_2 без реєстрації у селі Волсвин, суд вважає доведеним, що відповідач не проживає у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , а отже, про задоволення позову.

Згідно із ст.141 ЦПК України з відповідача у користь позивачки слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284,273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 23.03.2026.

Суддя: М. Д. Новосад