Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №465/2309/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/2309/26

1-кп/465/935/26

Вирок

Іменем України

23.03.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження №12026142370000077 від 09.03.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ріпінів, Золочівського району, Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06.03.2026 у справі №465/1929/26, провадження 2-о/465/176/26, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 строком на 6 місяців, яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав відносно доньки, а саме:

- заборонено наближатися на відстань менше 5 метрів до місця проживання (перебування) навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_4 ;

- заборонено ОСОБА_3 вести листування, телефоні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто через третіх осіб з ОСОБА_4 .

Однак, ОСОБА_3 , будучи ознайомлений з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06.03.2026 у справі №465/1929/26, провадження 2-о/465/176/26, про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 09.03.2026 близько 13:12 год., діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, порушив даний обмежувальний припис, а саме знаходився у місці проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , і перебував там всупереч зазначеному вище рішенню суду.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст. 390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий застосовано судом.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202614237000077 від 09.03.2026 відносно ОСОБА_3 надійшов до суду 13.03.2026, у порядку ст. 302 КПК України, з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

17.03.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначена ОСОБА_1 .

Зі змісту заяв обвинуваченого ОСОБА_3 , складених у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та добровільно надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, подав заяву, в якій не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, беручи до уваги відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий у порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий припис застосовано судом, тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ст. 390-1 КК України.

Матеріалами справи встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 у поданих заявах зазначені обставини не оспорює і вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені у повному обсязі, свою вину у вчиненні указаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, відтак його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Суд, розглянувши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження №12026142370000077 від 09.03.2026, перевіривши встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини інкримінованого кримінального проступку, які не оспорюються учасниками судового провадження, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості у його вчиненні, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, стороною обвинувачення доведена повністю, дії обвинуваченого органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ст. 390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий припис застосовано судом.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує: характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, передбаченого за ст. 390-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу віднесене до категорії кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який відповідно до довідки № 1035 від 10.03.2026 на обліку у КНП ЛОР “Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень” не перебуває, відповідно до довідки № 781д від 12.03.2026 року на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, яка обтяжує покарання, судом визнається вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває в сімейних відносинах.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання, яке необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень - в межах санкції ст. 390-1 КК України, у виді пробаційного нагляду з покладенням на нього, у відповідності до ст. 59-1 КК України, відповідних обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч. 2 ст. 59-1 КК України, такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувались.

Керуючись частиною 3 статті 349, статтями 371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

У відповідності до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_6 , на підставі ч. 1 ст. 49-2 КВК України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що за ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, передбачена кримінальна відповідальність за ч. 3 ст.389 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його отримання.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду кримінального провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1