Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №201/4891/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/4891/25

Провадження № 2/201/2492/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Максимовій О.В.,

за участі: представника позивачки – Ярічевського В.В.,

представника відповідача – Сіваченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивачки.

23 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Ярічевський В.В. звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 41000 грн. на місяць, починаючи стягнення з 01 січня 2025 року до 09 листопаду 2030 року включно.

В обґрунтування своїх вимог послався на те, що 14 лютого 2009 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, за актовим записом № 60, між сторонами був зареєстрований шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася спільна донька - ОСОБА_3 . З початком повномасштабної військової агресії з боку російської федерації, через постійні обстріли території України військовими країни-агресора та пов`язані з цим ризики для життя і здоров`я, вимусили позивачку разом із дитиною, залишити батьківщину та виїхати до Сполучених Штатів Америки. Виїзд за кордон позивачки з дитиною був наслідком спільного рішення подружжя. Відповідач залишився в України, оскільки є військовозобов`язаною особою. 22 грудня 2022 року відповідач звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу із позивачкою, та 25 січня 2023 року, Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення про розірвання шлюбу між ними. Рішення набрало законної сили 27 лютого 2023 року. З часу розлучення відповідач перестав приймати участь в утриманні спільної з позивачкою дитини. Відповідач є фахівцем в ІТ-сфері, має постійний дохід, отже має можливість та батьківський обов`язок приймати участь в утриманні власної доньки. Позивачка разом з донькою перебуває в Сполучених Штатах Америки - країні із високим рівнем життя та розвитку економіки, що обумовлює більш високі, ніж в Україні видатки на забезпечення базових потреб дитини. В Сполучених Штатах Америки, відсутнє поняття прожиткового мінімуму, максимально наближеним до якого є поняття "поріг бідності" (Poverty Thresholds), який щорічно встановлюється/визначається Бюро перепису населення США (United States census bureau). У відповідності до оприлюднених відомостей на офіційному сайті Бюро (https://www.census.gov/data/tables/time-series/demo/income-poverty/historical-оvertythresholds.html), у 2024 році, межею порогу бідності для однієї особи віком до 65 років була сума річного доходу 16320 доларів США/432547 гривень (тут і далі, відповідно до офіційного курсу НБУ гривні до долара США, середнє за 2024 рік), а для такої особи з однією дитиною віком до 18 років - 21621 долар США/573045 гривень.

Тобто, межею бідності для дитини до 18 років, є сума річного доходу 5301 доларів США/140498 гривень, що дорівнює 441,75 доларів США/11708 гривень на місяць. Оприлюднені Радою Європи тези, визначають відносну бідність, як стан, в якому людина або сім`я вважається бідною, оскільки її дохід і ресурси нижчі за ті, що вважаються адекватними або соціально прийнятними для суспільства, в якому вони живуть. Бідні люди часто не можуть брати участь в економічних, соціальних і культурних заходах, які вважаються нормою для інших людей, а виконання їх основних прав може бути обмежене, якщо людина або сім`я вважається бідною, а її дохід і ресурси нижчі за ті, що вважаються адекватними або соціально прийнятними для суспільства, в якому вони живуть (https://www.coe.int/uk/web/compass/poverty). Варте уваги, що перебування за порогом бідності не передбачає витрати на оренду окремого житла, навчання та фізичного, духовного та інтелектуального розвитку людини, в тому разі неповнолітньої дитини.

Позивачка не вважає за можливе наближати свою доньку до порогу бідності та маючи постійний легальний дохід у Сполучених Штатах Америки, забезпечує для дитини гідний рівень життя та можливості для розвитку особистості, отже орендує житло та сплачує комунальні послуги, оплачує участь дитини у спортивних заходах та тренуваннях, необхідні для навчального процесу телекомунікаційні послуги, медичне обслуговування та інші регулярні витрати: їжа, одяг та взуття, транспортні витрати. Базові витрати позивачки на утримання дитини, види яких зазначено вище, перевищують 2000 доларів США у місяць. Через самоусунення відповідача від участі в утриманні дитини після розлучення, позивачка вимушена одноособово, виключно за рахунок свого майна та доходів здійснювати всі витрати пов`язані з утриманням неповнолітньої доньки, що є надмірним тягарем, з урахуванням вимушеного перебування позивача поза межами Батьківщини, за відсутністю можливості отримувати допомогу в утриманні дитини від родичів або близьких людей. За наявністю батьківського обов`язку відповідача, який, зокрема полягає в участі останнього у витратах пов`язаних з утриманням власної дитини, однак не виконується відповідачем добровільно, за домовленістю із позивачем, єдиним засобом залучити відповідача до утримання дитини, батьком якої він являється, є звернення до суду.

Позивачка зазначає, що на час розлучення, відповідач мав задовільний стан здоров`я, його матеріальне становище визначалося наявністю постійного джерела доходу, який складав декілька мільйонів гривень на рік. У власності відповідача перебуває частка квартири в місті Києві, коштовні транспортні засоби, вартісна побутова та комп`ютерна техніка.

Стислий виклад позиції відповідача.

13 вересня 2025 року від представника відповідача - адвоката Сіваченка В.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позов визнано частково, та просили стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 3196 грн. При цьому послалися на те, що виїзд за кордон позивачки разом із з дитиною було наслідком спільного рішення подружжя не відповідає дійсності, оскільки з відповідачем не узгоджувалось рішення щодо переїзду позивача з дитиною саме до Сполучених Штатів Америки Рішення щодо переїзду позивача разом із спільною донькою до Сполучених Штатів Америки не узгоджувалось з відповідачем ніколи. Після початку повномасштабної військової агресії з боку російської федерації, позивач ОСОБА_1 самостійно прийняла рішення щодо переїзду до іншої країни, посилаючись на постійні обстріли території України військовими країни-агресора та пов`язані з цим ризики для життя і здоров`я. В зв`язку з вищевикладеними мотивами позивач ОСОБА_1 залишила Батьківщину та виїхала разом з дитиною з початку до Німеччини, а згодом до Сполучених Штатів Америки, покинувши на території України свого колишнього чоловіка, відповідача по справі. Відповідачем завжди і всіма можливими способами надавалась допомога спільній доньці, ОСОБА_3 .

Відповідачем сплачувались аліменти та виконувались батьківські обов`язки на регулярній основі. Частина чеків і квитанцій, іншої допомоги, не збереглись, оскільки у батька не було на меті зберігати докази всього об`єму матеріальної допомоги, яка надавалась доньці. Разом з тим обставина щодо надання матеріальної допомоги підтверджується тим, що частину грошових коштів була перерахована відповідачем на банківську картку позивачки у валюті – гривня, а також на банківську картку безпосередньо доньці, ОСОБА_3 . Дана обставина підтверджується випискою Monobank Universal Bank щодо руху коштів по картці у валюті – гривня від 04.09.2025 року, належній ОСОБА_2 . Так, 27.03.2023 року відповідачем було перераховано позивачу 3000 гривень, 01.04.2024 року 8000 гривень. Крім того, 07.02.2025 року, відповідачем було перераховано безпосередньо доньці, ОСОБА_3 , 10 000 гривень. Також значна матеріальна допомога надавалась відповідачем доньці через механізм зняття готівкових грошових коштів позивачкою з банківської картки, яка належить відповідачу, у різних банкоматах на території США, Дана обставина підтверджується випискою Monobank Universal Bank щодо руху коштів по картці у валюті – долар США від 04.09.2025 року, належній ОСОБА_2 .

Частина документів додана до позовної заяви, викладена іноземною мовою без перекладу, в зв`язку з чим не досліджується при оцінці цих документів, як належних доказів. Мова йде про додані до позовної заяви фіскальні чеки, жоден із яких не перекладений в установленому законом порядку. З їх змісту неможливо зрозуміти, за що конкретно здійснювалась оплата чи то за тренування, чи за відвідування волейбольного матчу чи за якісь інші послуги, що конкретно означає програма розвитку 2025 EDGE і які заходи здійснювали в рамках цієї програми. Також позивачкою додано до позовної заяви картку медичного страхування ОСОБА_4 , яка сама по собі не є доказом витрат на медичне обслуговування, а лише доводить факт медичного страхування.

Також позивачем долучено до позовної заяви квитанції від 29.10.2024 року на суму 32,34 долара США, від 28.11.2024 року на суму 32,34 долара США, від 28.12.2024 року на суму 32,34 долара США.

Як вбачається із змісту наведених вище квитанцій невідомою особою було сплачено послуги за користування телефоном, причому із змісту квитанцій незрозуміло, яка особа сплачувала ці послуги, хто конкретно користувався цими послугами, кому конкретно належить номер телефону за який оплачувались ці послуги, чи це мобільний зв`язок чи стаціонарний, яка необхідність в оплаті цих послуг, тощо.

Таким чином квитанції щодо сплати грошових коштів, додані до позовної заяви за телефонні послуги не можуть бути враховані при визначенні розміру аліментів.

Щодо квитанцій від 02.10.2024 року на суму 112,61 долар США, від 07.11.2024 року на суму 43,20 доларів США, від 08.01.2025 року на суму 61,73 долар США, то згідно з квитанціями позивачем оплачувались комунальні послуги незрозуміло за що конкретно, щодо якого об`єкту нерухомості чи це взагалі не стосується об`єкту нерухомості, чи за місцем проживання позивача чи за якусь іншу особу.

Крім того, позивачкою до позовної заяви було додано квитанції від 01.11.2024 року на суму 1800 доларів США, від 02.12.2024 року на суму 1800 доларів США, від 03.01.2025 року на суму 1910 доларів США, з призначенням платежу «оренда». Щодо вищезазначених квитанцій то необхідно підкреслити, що із змісту квитанцій незрозуміло за яку оренду конкретно йде мова, чи то оренда нерухомості, чи автомобіля, чи оренда лижного спорядження, чи басейну, розважального центру, чи спа–салону, ресторану, тощо.

Будь-яких належних та допустимих доказів, із яких можна було б зробити висновок щодо оренди конкретного житла та сплати комунальних послуг, позивачем до позовної заяви не додано. Крім того, якби навіть і існували такі докази, то витрати на оренду житла та пов`язані із цим, супутні витрати, зокрема, на комунальні послуги, не узгоджувались із батьком дитини, в зв`язку з чим не підлягали б відшкодуванню у будь-якому випадку.

Таким чином квитанції щодо сплати грошових коштів, додані до позовної заяви за оренду невідомих послуг не можуть бути враховані при визначенні розміру аліментів.

Крім того, відповідач є ще й батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 14.09.2024 року, який перебуває на повному утриманні відповідача. Судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року по справі № 756/6531/25 стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платникам аліментів, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 07.05.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Також через тяжку хворобу, малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач вимушений був оформити кредит на суму 44523 гривні, з метою відшкодування витрат на медичне обслуговування свого малолітнього сина, що підтверджується паспортом споживчого кредиту, покупка частинами, укладеним з Monobank Universal Bank від 27.06.2025, рахунком-актом 6364580 від 27.06.2025.

Крім того, 17.07.2024 року між відповідачем та ОСОБА_6 було укладено шлюб, який зареєстровано в Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1052. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб від 17.07.2024 року.

В провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває справа №756/8910/25 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною 3-річного віку (в подальшому відповідачем доповнено, що розгляд цієї справи завершився стягненням з нього на користь позивачки аліментів у розмірі 1/6 на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку).

Крім того на утриманні у відповідача перебуває непрацездатна мати: ОСОБА_7 та непрацездатний батько ОСОБА_8 , що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 08.08.2017 року, пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 від 31.01.2018 року свідоцтвом про народження від 17.10.1983 року. Відповідач в межах своїх можливостей, час від часу, надає грошові кошти на ліки батькам, оскільки це його прямий обов`язок, передбачений Сімейним кодексом. Щодо перерахування грошових коштів батькам відповідача, Із документів які збереглись, надається платіжна інструкція № P24A11505555512D1538 на суму 10050 гривень від 02.05.2023 року, докази перерахування матері 26.08.2024 року 5000 гривень, 16.03.2025 року 1000 гривень, 20.07.2023 року 1000 гривень, що підтверджується випискою Monobank Universal Bank щодо руху коштів по картці у валюті – гривня від 04.09.2025 року стосовно перерахувань матері відповідача.

На даний момент за відповідачем зареєстрована на праві власності квартира АДРЕСА_1 . Щодо цієї квартири, на даний момент, існує судовий спір за позовом ОСОБА_1 (позивачка у даній справі) до ОСОБА_2 (відповідач у даній справі) щодо поділу цієї квартири, як об`єкту спільної сумісної власності.

Будь-яке інше цінне рухоме майно, зокрема транспортні засоби, грошові кошти, виключні права на результати інтелектуальної діяльності, корпоративні права, у відповідача відсутні.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 23 квітня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.

Ухвалою судді від 25 квітня 2025 року справу передано до Індустріального районного суду міста Дніпра за підсудністю з огляду на відомості з Державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідач у цьому районі, та постійним місцем перебування на даний час позивачки у США, про що вона сама й зазначила у позовній заяві, додавши відповідні докази цього факту.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року задоволено апеляційну скаргу представника позивачки, ухвалу про передачу справи за підсудністю скасовано, справу направлено до розгляду в Соборний районний суд міста Дніпра.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 11 серпня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С., як раніше визначеному судді.

Зважаючи на перебування судді у щорічній основній відпустці, лише 01 вересня 2025 року, після виходу з відпустки, ним відкрито провадження у даній цивільній справі та прийнято її до свого провадження.

15 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, а 19 вересня 2025 року – відповідь на відзив.

23 вересня 2025 року за клопотанням сторони позивачки, ухвалою суду витребувано інформацію щодо транспортних засобів, зареєстрованих на відповідача та відомості щодо його доходів.

21.10 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача.

03 лютого 2026 року завершено підготовчі дії, розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивачки у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти їх задоволення у повному обсязі заперечував, визнав позов в зазначеній вище частині.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 14 лютого 2009 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, за актовим записом №60, між сторонами був зареєстрований шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася спільна донька - ОСОБА_3 .

З початком повномасштабної військової агресії з боку російської федерації, через постійні обстріли території України військовими країни-агресора, позивачка разом із дитиною виїхала до Сполучених Штатів Америки, відповідач залишився в України.

22.12.2022 відповідач звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу із позивачкою, та 25.01.2023 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 27 лютого 2023 року.

17.07.2024 року відповідач уклав другий шлюб - із ОСОБА_6 , який зареєстровано в Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1052. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб від 17.07.2024 року.

Від шлюбу із ОСОБА_6 відповідач має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 14.09.2024 року.

Судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року по справі № 756/6531/25 з відповідача на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 07.05.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідач оформив кредит на суму 44523 гривні, та за його твердженням, це пов`язано із необхідністю відшкодування витрат на медичне обслуговування його малолітнього сина ОСОБА_5 , який захворів на тяжку хворобу, та цей факт, на думку відповідача, підтверджується паспортом споживчого кредиту, покупка частинами, укладеним з Monobank Universal Bank від 27.06.2025, рахунком-актом 6364580 від 27.06.2025.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року у справі №756/8910/25 з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 1/6 від його доходів на ОСОБА_6 до досягнення сином ОСОБА_5 трирічного віку.

Відповідач має непрацездатних батьків: мати ОСОБА_7 та батько ОСОБА_8 , що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 08.08.2017 року, пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 від 31.01.2018 року, свідоцтвом про народження від 17.10.1983 року, та інколи перераховує їм грошові кошти, що, зокрема, підтверджується платіжною інструкцією №P24A11505555512D1538 на суму 10050 гривень від 02.05.2023 року, та випискою Monobank Universal Bank від 04.09.2025 року щодо руху коштів по картці відповідача: перерахував матері 20.07.2023 року - 1000 гривень, 26.08.2024 року - 5000 гривень, 16.03.2025 року - 1000 гривень,

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу за 2023 рік відповідач отримав 2 495 810,02 грн. доходу, за 2024 рік - 2 746 001, 20 грн. доходу.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного сторонами, норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування, висновки суду.

Надаючи оцінку доводам сторін, та аналізуючи надані докази, суд виходить з того, що одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та закріплене у Сімейному Кодексі України.

Так, у відповідність із статтею 51 Конституції України, що кореспондується із статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В даному випадку суд виходить з того, що відповідач, за останні два роки, що передували року звернення позивачки до суду, згідно вищезгаданих відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу, в середньому отримав дохід у розмірі 2 600 000 грн. на рік. При цьому суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про те, що таких доходів відповідач не мав, тому що з цих сум він оплачував податки, обов`язкові платежі тощо через те, що доказів цього суду не надано, також як і не надано доказів того, що доходи відповідача в подальшому зменшилися, або він взагалі перестав їх отримувати.

Не залишає суд поза увагою й той факт, що відповідач є одноособовим власником двокімнатної квартири у АДРЕСА_2 , з приводу належності якої як спільного майна подружжя між сторонами наразі триває судовий спір, однак, зважаючи на перебування позивачки за кордоном, відповідач має можливість використовувати цю квартиру на власний розсуд, у тому числі, й здавати її в оренду, отримуючи дохід.

Водночас, доводи представника відповідача стосовно того, що на утриманні останнього перебувають його непрацездатні батьки, суд до уваги взяти не може, оскільки судові рішення з цього приводу відсутні, а з наданих документів випливає, що вони отримують пенсію, при цьому відомостей щодо її розміру суду не надано, той факт, що пенсії не вистачає батькам відповідача на їх проживання, не доведено. Надані платіжні документи щодо переказів відповідачем грошових коштів своїм батькам, вказують на їх епізодичний характер, та не підтверджують нагальну потребу у їх здійсненні.

Не підтверджено документально з боку сторони відповідача й той факт, що кредит на суму 44523 грн. він отримав саме з метою відшкодування витрат на медичне обслуговування свого малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який захворів на тяжку хворобу, адже паспорт цього споживчого кредиту, покупка частинами, укладеним з Monobank Universal Bank від 27.06.2025 містить відомості лише про те, що цей кредит саме споживчий, а на які саме цілі відповідачем витрачено кошти, – інформації не містить.

Водночас, суд бере до уваги той факт, що позивачка наразі разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають в США, та цей факт підтверджено документально – відмітками прикордонної служби у їх паспортах, копії яких долучено до матеріалів справи.

І хоча докази витрат позивачки на утримання дитини в цій країні дійсно мають процесуальні вади, на які вказує представник відповідача, суд бере до уваги посилання позивачки дані на Бюро перепису населення США (United States census bureau) щодо порогу бідності (Poverty Thresholds) щодо цієї країни.

З цього приводу суд бере до уваги доводи відповідача про те, що позивачкою на території США були зняті грошові кошти з його банківської картки у різних банкоматах, що підтверджується наступними транзакціями:

- 20.11.2023 року, 61,20 доларів США, о 22:54:18, банкомат FIRSTBANK;

- 20.11.2023, 306 доларів США, о 22:52:44, банкомат FIRSTBANK;

- 20.11.2023, 306 доларів США, о 22:47:07, банкомат FIRSTBANK;

- 20.11.2023, 306 доларів США, о 22:45:58, банкомат FIRSTBANK;

- 09.11.2023, 102 доларів США, о 19:58:13, банкомат FIRSTBANK;

- 07.11.2023, 1023,06 доларів США, о 21:30:53, банкомат BANK OF AMERICA;

- 03.11.2023, 204 доларів США, о 19:05:59, банкомат FIRSTBANK;

- 03.11.2023, 204 доларів США, о 19:04:51, банкомат FIRSTBANK;

- 03.11.2023, 204 доларів США, о 19:03:37, банкомат FIRSTBANK;

- 03.11.2023, 408 доларів США, о 19:01:33, банкомат FIRSTBANK;

- 17.03.2024, 204 доларів США, о 21:24:03, банкомат 11767 W KEN CARYL AVE;

- 01.05.2024, 81,60 доларів США, о 00:30:17, банкомат 6701 S.WADSWORTH BLVD;

- 23.10.2024, 142,80 доларів США, о 21:21:33, банкомат FIRSTBANK;

- 23.10.2024, 816 доларів США, о 21:20:11, банкомат FIRSTBANK;

- 09.07.2024, 346,80 доларів США, о 19:41:32, банкомат 6701 S.WADSWORTH BLVD.

Суд звертає увагу на те, що сторони не заперечують тому факту, що з моменту початку повномасштабної військової агресії з боку російської федерації, тобто з 24 лютого 2022 року, відповідач ОСОБА_2 , будучи військовозобов`язаною особою, жодного разу не перетинав кордон України та не виїжджав за її межі, в зв`язку з чим не міг користуватись своєю банківською карткою на території США та знімати готівкові грошові кошти в банкоматах, як це зазначено у виписці Monobank Universal Bank щодо руху коштів по картці у валюті – долар США від 04.09.2025 року. Отже, готівкові кошти з банківської картки, яка належить відповідачу, у різних банкоматах на території США, знімались позивачкою, яка перебуває на території США.

Таким чином, згідно цієї інформації, наданої стороною відповідача, лише за листопад 2023 року позивачка використала коштів позивача, перебуваючи в США на суму 3124,26 доларів США, що за середньомісячним курсом НБУ на той час, становило більше 110 000 грн., та це, на думку суду, підтверджує спроможність відповідача надавати такі суми. Водночас, суд бере до уваги й доводи сторони відповідача про те, що США, як країну проживання разом з донькою, де вартість життя значно перевищує вартість життя в інших країнах, наразі безпечних для проживання з огляду на російську агресію, позивачка обрала без його згоди, доказів протилежного суду не надано.

Наразі відповідач вже має аліментні зобов`язання по утриманню дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) за Судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року по справі № 756/6531/25, та по утриманню матері цієї дини - ОСОБА_6 за рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року у справі №756/8910/25 у розмірі 1/6 від його доходів до досягнення сином ОСОБА_5 трирічного віку. Загалом цими судовими рішеннями відповідачу присуджено сплачувати аліменти у розмірі 5/12 (1/4+1/6) від його доходів, що у грошовому виразі, з огляду на річний дохід відповідача у розмірі 2 600 000 грн., становить 1 083 333 грн. на рік, або 90 278 грн. щомісячно, та дорівнює 41,67 відсотків від його доходів.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.70 закону України «Про виконавче провадження», із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

Отже, у сукупності із аліментами на другу дитину та дружину, з відповідача максимально може бути стягнуто на користь позивачки 216 000 грн. на рік, що при середньому річному доході відповідача у розмірі 2 600 000 грн. відповідатиме 50% цієї суми (216 000 грн. + 1 083 333 грн. = 1 300 000 грн., тобто 50% від 2 600 000 грн.)

Помісячно зазначена сума аліментів складатиме 18000 грн. (216000 грн. : 12 місяців), що відповідає 1/12 частці від суми доходів відповідача і перевищує межу бідності для дитини до 18 років, про яку згадує позивачка у своєму позові.

За таких обставин, суд вважає за можливе позов задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 18 000,00 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 23 квітня 2025 року (строк звернення позивачки до суду у даній справі), до досягнення дитиною повноліття. Така сума аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, зважаючи на результат розгляду справи та звільнення позивачки від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача має бути стягнуто судовий збір на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180-181 СК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 18 000,00 грн. щомісяця, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з 23 квітня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Суддя С.С. Федоріщев