Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №464/8597/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8597/25

пр.№ 1-кп/464/264/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141410000715 від 09.09.2025, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого, востаннє вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.2025 за ст. 390-1 КК України з урахуванням ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 15 днів, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, строком на 1 рік, штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що підлягає окремому виконанню в порядку ч. 3 ст. 72 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

ОСОБА_3 спричинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

15 серпня 2025 року ОСОБА_3 , перебуваючи місцем свого проживання, а саме у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, розуміючи та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, в ході розпочатого о 12:00 год. конфлікту, який раптово виник між ним та його співмешканкою ОСОБА_6 на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю ОСОБА_7 , точний час досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 16:00 год. наніс неодноразові удари руками, ногами та іншими сторонніми предметами, а саме: трубою від пилососа, рівнем - васервагою, молотком по обличчю та тілу ОСОБА_6 , а також із застосуванням складного ножа здійснив поріз лівого вуха та шиї потерпілої, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому латерального надвиростка правої плечової кістки зі зміщенням фрагментів та невропатія лівого малогомілкового нерву, що відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалого розладу здоров?я, а також перелом кісток носа, що відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров?я, роздвоєння хряща лівого вуха та різану рану шиї, які відносять до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 спершу в судовому засіданні вину у вчиненому визнав, однак, відмовився давати покази на підставі ст. 63 Конституції України. В подальшому, після свідчень потерпілої, вказав суду, що вину не визнає, оскільки тілесних ушкоджень останній не наносив. Вона могла самостійно собі їх спричинити, оскільки постійно падала, спілкувалася із сумнівними особами, які приходили до них додому. Не заперечив, що ОСОБА_6 була його цивільною дружиною. У серпні 2025 ОСОБА_6 проживала в нього, він бачив в останньої порізане вухо та вирване волосся, однак не питав звідки вона їх отримала. Про те, що в неї зломана рука, він не знав. У вересні 2025 року по ОСОБА_6 приїхала дочка і вона з нею поїхала. Чому потерпіла переїхала від нього, йому не відомо, оскільки про це йому не повідомляла.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні надала показання про те, що обвинувачений був її співмешканцем, з останнім проживала у належній йому квартирі з травня 2023, вели спільне господарство. Вказала, що обвинувачений неодноразово наносив їй тілесні ушкодження, у зв`язку із чим розпочиналося кримінальне провадження, однак, вона йому вибачала. 15.08.2025 їхній спільний знайомий мав позичити 500 грн., котрі вони з обвинуваченим мали витратити на придбання алкоголю. З метою отримання вказаних коштів, вона намагалася в телефонному режимі з ним зв`язатися, однак такий не відповідав, що дуже розізлило ОСОБА_3 і він почав дуже скандалити. Взяв молоток, яким почав бити по стіні, а потім вдарив її по руці внаслідок чого зламав її. В подальшому почав копати, бити руками по цілому тілу, взяв трубу від пилососу, котрою продовжив наносити їй удари, схопив за волосся, котре видер, потім взяв васервагу, котрою вдарив по голові, після чого вона втратила свідомість. Крім того, взявши ножик почав різати їй мочку вуха. Вказати точну кількість ударів, їх послідовність вона не може, оскільки це відбувалося хаотично, однак наголосила, що внаслідок таких дій вона отримала перелом руки, була розбита голова, видерте волосся, порізана шия та вухо, та травма ноги після котрої вона її не відчуває, значні синці по цілому тілу. Викликати на допомогу вона не могла, так як не мала телефону, покинути квартиру не могла, оскільки така була зачинено. Лише через два тижні, скориставшись тим, що до квартири прийшла сусідка, вона вийшла, зв`язалася з дочкою, котра її забрала, після чого вона звернулася в поліцію.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надала показання про те, що є дочкою потерпілої. ОСОБА_3 є її сусідом. Близько двох років тому, її мати почала з ним проживати у його квартирі. З перших днів стосунків, обвинувачений постійно бив маму, і вона просило її припинити це. Неодноразово, потерпіла приходила до неї після отримання побоїв, однак на прохання не реагувала. Зважаючи на те, що мати разом із ОСОБА_3 систематично вживали наркотичні засоби, алкоголь, на її прохання припинити такі дії і піти від останнього, вона не реагувала, тому їхні стосунки погіршилися, і вони майже не спілкувалися. Якось в серпні минулого року, хтось із сусідів до неї зателефонував, та повідомив, що чули як мама дуже сильно кричала. Перетелефонувавши їй, остання взяла трубку, сказала тільки, що все гаразд. Переконавшись, що мама жива, вона не ходила до її місця проживання. Приблизно через два тижні, до неї зателефонувала мама від сусідки, просила її забрати. Прибувши туди, побачила маму в дуже поганому вигляді, вона була дуже побита, нога не функціонувала, вона її тягнула. Голова була розбита з вирваними клаптями волосся, порізане вухо, все із засохлою кров`ю. Було видно, що травми не свіжі, і що їх ніхто не обробляв. Уся була в синцях. Забравши потерпілу, вона майже не могла йти, і в цей час на сходову клітку вийшов обвинувачений, щось їм в слід говорив, поводив себе агресивно, від чого їй було страшно. Однак вона створила видимість, що розмовляє по телефону, і він повернуся до себе в квартиру. Прибувши додому, вона обробила рани, а наступного дня вони звернулися в поліцію. Мама зараз проживає в неї, проходить лікування, не вживає алкоголь чи наркотики.

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що являється сусідкою ОСОБА_3 їй було відомо, що останній проживає разом із потерпілою. Його мати проживає в неї, оскільки вона немічна людина, їй потрібний догляд, і вона не хотіла проживати із сином, так як їй було страшно. Як жив обвинувачений з потерпілою їй не відомо, однак, вона неодноразово чули крики з квартири, відбувалися скандали. Пригадує, як ОСОБА_6 їй написала на телефон, щоб принести таблетки, на що вона відгукнулася. Прийшовши в квартиру, потерпіла вийшовши до неї на коридор, попросила допомоги, оскільки не могла йти, добратися до її квартири, подзвонити до дочки, щоб та її забрала. Через короткий проміжок часу прибігла дочка і її забрала. Вказала, що на потерпілій бачила тілесні ушкодження. Зокрема, ногу вона тягнула, на неї не могла стати, голова була із засохлою кров`ю, і вся в синцях.

Як вбачається з протоколу прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.09.2025, ОСОБА_6 звернулась із заявою, в якій повідомила, що 15.08.2025 близько 12.00 год. у приміщенні квартири АДРЕСА_2 її співмешканець ОСОБА_3 наніс їй тілесні ушкодження.

Консультаційними висновками спеціалістів, складеними 08.09.2025 лікарями КНП «1 ТМО м. Львова» ОСОБА_10 , вбачається проведення обстеження ОСОБА_6 за її зверненням з відповідними скаргами.

Згідно з висновком експерта №150/2025 від 07.10.2025, складеним лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_11 , при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент огляду було виявлено: рубець з роздвоєнням хряща лівого вуха, рубець лінійної форми на шиї зліва, ділянки відсутнього волосся на голові в тім?яно-потиличній ділянці, еластичну пов?язку правого ліктя та обмеження рухів лівої нижньої кінцівки, також беручи до уваги дані, наданої медичної документації: на підставі даних об?єктивних методів дослідження: із результату комп?ютерної томографії від 08.09.2025: «Правий ліктевий суглоб: Відламковий перелом латерального надвиростка плечової кістки зі зміщенням. Перелом кісток носа без зміщення», та лікарями ВП «Лікарня Святого Луки» було встановлено: «Закритий перелом латерального надвиростка правої плечової кістки зі зміщенням фрагментів. Перелом кісток носа без зміщення. Невропатія післятравматична лівого малогомілкового нерву». Дані тілесні ушкодження, виявлені у гр. ОСОБА_12 , зокрема закритий перелом правого ліктьового суглоба, перелом кісток носа та невропатія лівого малогомілкового нерву, утворилися внаслідок контакту з тупими предметами за механізмом удару, могли утворитись 15.08.2025 року; Роздвоєння хряща лівого вуха та різана рана шиї утворились внаслідок дії гострого предмету, та могли утворитись 15.08.2025 року. Закритий перелом латерального надвиростка правої плечової кістки зі зміщенням фрагментів та невропатія лівого малогомілкового нерва, відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за критерієм тривалого розладу здоров?я, згідно п.п. 2.2.2. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»; Перелом кісток носа, роздвоєння хряща лівого вуха та різана рана шиї відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров?я. Об?єктивних судово-медичних даних, які б дали можливість характеризувати відсутність волосся на тім?яно-потиличній ділянці, як тілесне ушкодження, нема.

Висновком експерта №156/2025 від 22.10.2025, складеним лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_11 , встановлено, що при проведені додаткової судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та беручи до уваги результати слідчого експерименту, виявлені тілесні ушкодження, у вигляді закритого перелому правого ліктьового суглоба, перелому кісток носа та невропатія лівого малогомілкового нерву, різаних ран мушлі вуха та шиї, могли утворитись за обставин, відтворених у слідчому експерименті від 16.10.2025 року.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 16.10.2025 зафіксовано проведення слідчої дії, з метою відтворення подій по факту нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень 15.08.2025.

Аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази суд визнає такі належними, допустимими, достатніми та такими, що у сукупності доводять фактичні обставини справи, виключають будь-яке інше розумне пояснення події, що мала місце 15.08.2025, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено та обвинувачений є винним у його вчиненні, а його вина доведена поза розумним сумнівом.

При цьому, суд критично оцінює покази обвинуваченого з приводу заперечень винуватості, зважаючи на їх непослідовність та суперечливість.

Крім того, суд також бере до уваги, що обвинувачений схильний до вчинення протиправних дій проти здоров`я особи, які є систематичними, про свідчать дані про його притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КК України кримінальна відповідальність настає у разі спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

З огляду на це, протиправні дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки останній спричинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У роз`ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7 (зі змінами), зокрема в п.1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п.3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).

Обираючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, за яким кваліфіковано дії обвинуваченого, є нетяжким злочином.

При вивченні особи обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львові, українець, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, неодружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», за місцем проходження військової служби характеризується негативно, на обліках у КНП ЛОР «ЛОКПД» та КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ» у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується нормально, раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.2025 за ст. 390-1 КК України з урахуванням ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 15 днів, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік, строком на 1 рік, штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що підлягає окремому виконанню в порядку ч.3 ст. 72 КК України.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, стороною обвинувачення не встановлено.

До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України стороною обвинувачення віднесено вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

При призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч.1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

За таких обставин, суд, враховуючи те, що ОСОБА_3 не вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин під час судимості, за відсутності пом`якшуючих обставин, та вчинення злочину щодо особи, з якою він перебував у близьких відносинах, що є обтяжуючою обставиною, думку потерпілої про необхідність призначення суворого покарання, при альтернативності санкції вказаної статті, за вищевикладених фактичних даних, покарання у виді виправних робіт застосоване бути не може, оскільки останній не працює, а обмеження волі не виконуватиме мети встановленої кримінальним кодексом України, тому необхідним та виправданим є покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

Також встановлено, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.2025 ОСОБА_3 засуджено за ст. 390-1 КК України з урахуванням ст. 70, 71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 15 днів, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік, та штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, котрий підлягав окремому виконанню.

Згідно ч.3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

За таких обставин, на підставі ч.1 ст. 71 КК України ОСОБА_3 потрібно призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 2 років позбавлення волі, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.2025 у виді обмеження волі за умовами ч.1 ст. 72 КК України де при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Крім того, згідно ч.3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався, клопотання з даного приводу не заявлялися. Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов потерпілою у межах кримінального провадження не заявлено.

На підставі викладеного, ч. 1 ст. 122 КК України та керуючись, ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. ч. 1 ст. 71 КК України, ОСОБА_3 призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 2 років позбавлення волі, частково приєднавши до вказаного вироку невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.2025 у виді обмеження волі на строк 1 рік 15 днів.

Покарання, призначене за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 27.05.2025 у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно до ч.3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1