Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №211/8113/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 18 березня 2026 р.

Справа: №211/8113/25

Суддя: Сарат Н. О.

Справа № 211/8113/25

Провадження № 2/211/1060/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

при секретарі Зоріній С.М.

у відсутність учасників процесу, розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської райдержадміністрації Київської області та Служба у справах дітей Дружківської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно його сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

В обгрунтування позову вказано, що з 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі Позивач) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Відповідач), стали проживати однією сім`єю, як дружина та чоловік. За час сумісного проживання вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обв`язки, як в звичайній сім`ї, але не звернулися до державного органу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації шлюбу. Від даних сімейних відносин сторони мають одну спільну малолітню дитину: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видане 16 січня 2020 року Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (копія додається). Батьком дитини записано ОСОБА_2 , а матір`ю — ОСОБА_1 . Спільне життя між нами не склалося у зв`язку із відсутністю взаєморозуміння. Відповідача син не цікавив. Він не приділяв йому жодної уваги. Тому весь клопіт по догляду за сином ліг на мене особисто. На цьому підґрунті між нами постійно відбувались сварки. Сімейне життя було досить складним. Через що, з 2023 року, позивач з відповідачем остаточно припинила спільне сімейне життя. Дружківським міським судом Донецької області 11 липня 2023 року, справа № 229/2493/23, провадження № 2-н/229/317/2023, за заявою позивача, видано судовий наказ про стягнення аліментів на дитину, який набрав законної сили 25 вересня 2023 року. За змістом судового наказу: стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі однієї чверті частини з усіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 12 квітня 2023 рок до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню. Відповідно до листа Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.07.2025 № 30420/2081/23/2025, станом на 31 травня 2025 року, відповідно до судового наказу Дружківського міського суду Донецької області від 11 липня 2023 року, справа № 229/2493/23, АСВП № 73122267, ОСОБА_2 з 12 квітня 2023 року по 31 травня 2025 року (включно), має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , яка становить суму 78 713,91 грн. Після припинення сімейних відносин між ними, син залишився мешкати разом зі позивачкою. Позивач не створювала перешкод у спілкуванні Відповідача з сином. Про те Відповідач жодної допомоги у вихованні сина та його матеріальному утриманні надавати не бажав, не працевлаштований. На теперішній час відповідач у житті дитини участі не приймає. До теперішнього часу позивач була вимушена сама займатися вихованням сина, його розвитком, навчанням, й повним матеріальним утриманням. Всі ці роки позивач особисто зверталась за наданням медичної допомоги сину, коли він хворів. Сама організовувала літній відпочинок для його оздоровлення. Відповідач долею сина не інтересується. Жодного разу відповідач не виявив бажання прийти та, відвідати дитину, запитати що до стану її здоров`я, допомогти матеріально її утримувати, купувати ліки, речі, або продукти харчування, оплачувати відвідування сином дитячих закладів, додаткових занять, або літнього відпочинку. За весь цей час відповідач не подарував синові жодних подарунків, не привітав його у свята та на день народження. Мирон ніколи не питає про свого батька. Для нього він чужа людина. Відповідач самоусунувся від здійснення заходів щодо забезпечення безпеки сина під час військової агресії російської федерації. Той факт, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від покладеного на нього, у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов`язку утримувати свою дитину ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття, можуть підтвердити свідки: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , тел. НОМЕР_6 ; ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , тел. НОМЕР_8 ; ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , тел. НОМЕР_10 , які з`являться у судове засідання на розгляд справи. З урахуванням наведеного, Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 , без поважних причин, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання свого малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та неналежне їх виконання, не було пов`язано як об`єктивними так і суб`єктивними причинами. Тому є всі законні підстави щодо позбавлення його батьківських прав у відношенні до сина. Такі обставини змусили Позивача звернутися з даним позовом до суду.

21.07.2025 року ухвалою суду провадження по справі було відкрито.

19.09.2025 року ухвалою суду залучено третю особу Службу у справах дітей Дружківської міської ради.

В судове засідання сторони повторно не з`явилися.

Представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленомустаттею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не надав.

Від Служби у справах дітей та сім`ї Бучанської райдержадміністрації Київської області надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Від Служба у справах дітей Дружківської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їх участі, а також висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно його сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Згідно вимогстатті 280 ЦПК Українисуд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилась в судове засідання, не повідомила причини неявки, не подала відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про задоволення позову з таких мотивів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі Позивач) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Відповідач), проживали однією сім`єю, як дружина та чоловік ,від даних сімейних відносин сторони мають одну спільну малолітню дитину: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видане 16 січня 2020 року Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (копія додається). Батьком дитини записано ОСОБА_2 , а матір`ю — ОСОБА_1 .

Спільне життя між нами не склалося у зв`язку із відсутністю взаєморозуміння. Відповідача син не цікавив. Він не приділяв йому жодної уваги. Тому весь клопіт по догляду за сином ліг на мене особисто. На цьому підґрунті між нами постійно відбувались сварки. Сімейне життя було досить складним. Через що, з 2023 року, я з відповідачем остаточно припинила спільне сімейне життя.

Дружківським міським судом Донецької області 11 липня 2023 року, справа № 229/2493/23, провадження № 2-н/229/317/2023, за заявою позивача, видано судовий наказ про стягнення аліментів на дитину, який набрав законної сили 25 вересня 2023 року. За змістом судового наказу: стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі однієї чверті частини з усіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 12 квітня 2023 рок до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до листа Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.07.2025 № 30420/2081/23/2025, станом на 31 травня 2025 року, відповідно до судового наказу Дружківського міського суду Донецької області від 11 липня 2023 року, справа № 229/2493/23, АСВП № 73122267, ОСОБА_2 з 12 квітня 2023 року по 31 травня 2025 року (включно), має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , яка становить суму 78 713,91 грн.

Після припинення сімейних відносин між ними, син залишився мешкати разом зі позивачкою. Позивач не створювала перешкод у спілкуванні Відповідача з сином. Про те Відповідач жодної допомоги у вихованні сина та його матеріальному утриманні надавати не бажав, не працевлаштований. На теперішній час відповідач у житті дитини участі не приймає. До теперішнього часу позивач була вимушена сама займатися вихованням сина, його розвитком, навчанням, й повним матеріальним утриманням. Всі ці роки позивач особисто зверталась за наданням медичної допомоги сину, коли він хворів. Сама організовувала літній відпочинок для його оздоровлення. Відповідач долею сина не інтересується. Жодного разу відповідач не виявив бажання прийти та, відвідати дитину, запитати що до стану її здоров`я, допомогти матеріально її утримувати, купувати ліки, речі, або продукти харчування, оплачувати відвідування сином дитячих закладів, додаткових занять, або літнього відпочинку. За весь цей час відповідач не подарував синові жодних подарунків, не привітав його у свята та на день народження. Мирон ніколи не питає про свого батька. Для нього він чужа людина. Відповідач самоусунувся від здійснення заходів щодо забезпечення безпеки сина під час військової агресії російської федерації.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 , без поважних причин, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання свого малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та неналежне їх виконання, не було пов`язано як об`єктивними так і суб`єктивними причинами.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства`передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 Сімейного кодексу Українивизначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 Сімейного кодексу Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зістаттею 166 Сімейного кодексу Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положеньстатті 164 Сімейного кодексу Україниє усталеною.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Служби у справах дітей Дружківської міської ради, Служба у справах дітей Дружківської міської ради вважають за доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно його сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першоїстатті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Оскільки наведені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати, як ухилення відповідача від належного виховання свого сина, свідомої зневаги своїми обов`язками, суд вважає встановленим, що відповідач не займається вихованням сина, не виявляє щодо нього батьківського піклування, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Суду не надано жодного доказу, який би спростовував заявлені вимоги, а оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, диспозитивності та рівності сторін, виходячи з інтересів дитини, суд вважає доведеними заявлені вимоги та вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його сина ОСОБА_3 .

За нормами ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача, але оскільки позивачка не просить стягнути судовий збір з відповідача, суд вважає можливим залишити його за позивачем.

Керуючись ст. 150, 164, 166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської райдержадміністрації Київської області та Служба у справах дітей Дружківської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Судовий збір залишити за позивачем.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.03.2026 року.

Суддя: Н. О. Сарат

Оригінал: reyestr.court.gov.ua