Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №229/2524/24 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 229/2524/24

Провадження № 2/211/563/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді – Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання – Мариненко Е.П.,

у відсутність сторін у справі, розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії, -

встановив:

позивач Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі – ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що відповідачі з 01.11.2020 року по 29.02.2024 року були споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються позивачем. Квартира АДРЕСА_2 , який приєднано до системи централізованого теплопостачання. На ім`я відповідача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за вказаною адресою, що відповідає вищевказаній квартирі та відповідно до якого нараховується плата за теплову енергію. Відповідачі не виконують свої зобов`язання з оплати наданих послуг, внаслідок чого за період з 01.11.2020 року до 29.02.2024 року утворилась заборгованість, яку просить стягнути з солідарно з відповідачів на його користь: заборгованість за теплову енергію в сумі 7 734,26 грн за період з 01.11.2020 року до 29.02.2024 року, заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 982,49 грн за період з 01.11.2020 року до 29.02.2024 року, інфляційні втрати в сумі 216,22 грн та 3% річних в сумі 27,73 грн за період з 01.11.2020 року до 24.02.2022 року, поштові витрати, пов`язані з поштовим відправленням відповідачу документів у справі на суму 42,00 грн, витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав (витягу) в сумі 35,00 грн, судові витрати в сумі 2422,40 грн.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 18 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження, у зв`язку з чим призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті та визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року №3707/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області» до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з Дружківського міського суду Донецької області цивільна справа надійшла до суду.

10 листопада 2025 року ухвалою Довгницівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

До судового засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення х судового розгляду повідомлявся належним чином. На адресу суду представником позивача подано заяву про проведення судового засідання без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, відзиву на позов не подали.

В матеріалах справи наявне заперечення відповідача ОСОБА_1 , в яких він позовні вимоги вважає безпідставними, просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що він не є споживачем послуг Комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» і не має намір ним бути в майбутньому. Твердження позивача, що відповідач не відмовлявся від послуг, та фактично отримував їх не відповідає дійсності. 28 вересня 2010 року Дружківський міський суд виніс постанову, в якій зобов`язав виконавчий комітет Дружківської міської ради розглянути питання щодо надання йому дозволу на відключення від системи централізованого опалення та встановлення індивідуального опалення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а попереднє рішення комісії з відключення окремих будинків територіальної громади м.Дружківка від централізованого опалення при виконавчому комітеті Дружківської міської ради щодо відмови йому у відключенні від централізованого опалення визнано неправомірним. Дружківський виконавчий комітет міської ради своїм рішенням №°382 від 20 липня 2011 року надав йому дозвіл на відключення кв. АДРЕСА_2 від системи централізованого теплопостачання, та встановлення у квартирі індивідуального газового опалювального приладу. В свою чергу, рішенням міжвідомчої комісії з питань відключення централізованого опалення і гарячого водопостачання від 13 жовтня 2011 року затверджено акт, про відключення квартири АДРЕСА_2 від 19 серпня 2011 року копія якого, зокрема, була передана представнику виконавця послуг з централізованого опалення. Вище наведені факти свідчать про те, що відключення від централізованого опалення та встановлення індивідуального опалювального приладу для його квартири було здійснене відповідно до регламентів та рішень органів місцевого самоврядування і чинного законодавства. Вважає, що Обласне Комунальне Підприємство «Донецьктеплокомуненерго» не має законної підстави для вимог, а твердження заявника, що теплова енергія подавалася у квартиру за адресою АДРЕСА_1 з 2019 по 2024 роки, не відповідає дійсності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом установлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №349079853 від 04.10.2023 року власниками квартири АДРЕСА_2 форма власності приватна спільна часткова з розмірами часток по 1/3 є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від САВ/196915 від 28.02.2007 року, виданого Дружківською міською радою.

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, виплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор від боржника має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. З ст. 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власникомсвого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до ст. ст. 156, 162 ЖК України, плата за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить на праві приватної власності, здійснюється за затвердженими в установленому порядку тарифами. Власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є наступні: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги. Таким чином, Закон покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.

Непроживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності, та факт відсутності її реєстрації в цій квартирі не звільніє особу від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.04.2020 року у справі № 757/29813/17-ц.

Отже, судом встановлено, що в спірний період з 01.11.2020 року до 29.02.2024 року співвласниками квартири АДРЕСА_2 були ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 форма власності приватна спільна часткова з розмірами часток по 1/3 кожному.

Позивач ОКГ1 «Донецьктеплокомуненерго» є постачальником послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Теплопостачальником відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я відповідача ОСОБА_1 .

В період 2020-2023 р.р. позивачем надавались послуги з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_3 , що підтверджується актами про підключення житлового будинку АДРЕСА_3 до системи централізованого опалення від 02 листопада 2020 року, 25 жовтня 2021 року, 01 листопада 2022 року.

Відповідно до довідки позивача від 04.03.2024 року, звернень споживачів за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_2 , щодо не проведення стягнення з наданням документів відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022р. № 206 (зі змінами) до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не надходило.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами і доповненнями) встановлено обов`язок споживача оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами і доповненнями) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Пунктами 36, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 передбачено, що споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Згідно з підпунктом 5) п.45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року по справі № 401/710/15-ц.

Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові у справі за № 6-1706цс15, підведення централізованого опалення до стояка у межі приміщення за вказаною адресою свідчить про виконання послуг позивачем.

За змістом п. 28 Правил надання послуг з централізованого опалення (діючих на час виникнення спірних правовідносин), постачання холодної та гарячої води, споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктом 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 передбачено що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, здійснюється відповідно до розділу III цієї Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об`ємів.

Відсутність приладів опалення в окремому під`їзді багатоквартирного будинку не звільняє споживачів від сплати послуг, так як завдяки функціонуванню внутрішньобудинкової системи опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, що розташовані в будинку, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій,системи водопроводу та каналізації всього будинку з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур.

Доказів щодо непідтримання внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку в робочому стані або недотримання нормативної температури повітря місць загального користування та допоміжних приміщень, суду не надано.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник-відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Таким чином, суд вважає, що заборгованість, що виникла перед позивачем в результаті несплати послуг з опалення місць загального користування заборгованість підлягає стягненню з солідарно відповідачів.

Ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

На підставі ст 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , обладнана індивідуальним опаленням, площа квартири для розрахунку 62,4 м.кв, у будинку встановлено вузол комерційного обліку теплової енергії, загальна площа будинку складає 3812,3 м.кв. Розподіл обсягу спожитих у будинку комунальних послуг здійснено на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 р. №315 (І, III, V) зі змінами відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 р. №358 "Про внесення змін до Методики розподілу обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх зобов`язань з оплати послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.11.2020 року до 29.02.2024 року утворилась заборгованість, розмір якої складає 7 734,26 грн, заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 982,49 грн, а також інфляційні збитки у розмірі 216,22 грн, 3% річних у розмірі 27,73 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості за особовим рахунком, розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань.

Наведений розрахунок заборгованості повністю або частково не спростовано відповідачами.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки належним чином повідомлені про дату слухання справи відповідачі відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надали, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 422,40 грн. сплачений при подачі позову до суду, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем понесені витрати, пов`язані з поштовим відправленням відповідачам документів у справі, на суму 42,00 грн., на підтвердження чого надано фіскальний чек АТ «Укрпошта», та витрати пов`язані з отриманням витягу в сумі 35,00 грн., тому ці витрати слід стягнути з відповідачів на його користь.

Керуючись статями 64, 67, 68 ЖК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-288, 394, 395 ЦПК України, суд

ухвалив:

задовольнити позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за теплову енергію – повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (ЄДРПОУ 03337119, 84201, адреса: Донецька обл., Краматорський р-н, м. Дружківка, вул. Космонавтів, буд. 39, реквізити: ПАТ БАНК «Український капітал», код банку 320371, номер рахунку: НОМЕР_5 , IBAN (електронному форматі) 313203710000000260021880400, IBAN (формат на паперовому носії) НОМЕР_6 ) заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.11.2020 року до 29.02.2024 року в сумі 7 734 (сім тисяч сімсот тридцять чотири) грн 26 коп, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.11.2020 року до 29.02.2024 року в сумі 982 (дев`ятсот вісімдесят дві) грн 49 коп, інфляційні збитки за період з 01.11.2020 року до 24.02.2022 року в сумі 216 ( двісті шістнадцять) грн 22 коп, 3% річних в сумі 27 (двадцять сім) грн 73 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а саме по 807 ( вісімсот сім ) гривень 47 коп. з кожного, витрати, пов`язані з отриманням витягу з реєстру нерухомого майна у розмірі 35 (тридцять п`ять) грн 00 коп, а саме по 11( одинадцять ) гривень 66 коп. з кожного, та витрати, пов`язані з відправленням поштової кореспонденції відповідачу у розмірі 42 (сорок дві) грн 00 коп., а саме по 14 ( чотирнадцять ) гривень 00 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: С. О. Рагозіна