Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №445/3082/25 — Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 445/3082/25

Провадження № 2/439/323/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Рахімової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Скорик І.Б.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відео конференції в м. Броди в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Позов мотивовано тим, що заочним рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 28 липня 2025 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на сина - ОСОБА_6 та доньку - ОСОБА_7 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на кожну дитину, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 27.05.2025 року, до повноліття дітей.

Позивач зазначає, що на момент розгляду справи судом він не був присутнім в судовому засіданні та був позбавлений можливості подати свої заперечення по справі. Після отримання рішення існували обставини, які перешкоджали йому подати заяву до суду про перегляд судового рішення і ним був пропущений строк, встановлений ЦПК України на його скасування, а тому, з метою захисту свого порушеного права, він вимушений зараз звертатись до суду з даним позовом.

Позивач наголошує, що з урахуванням наявності у нього іншої малолітньої дитини та зміну його матеріального стану законним буде зменшити розмір аліментів і стягувати з нього на користь ОСОБА_5 аліменти на сина ОСОБА_6 та доньку ОСОБА_7 у твердій грошовій сумі в розмірі по 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 29 грудня 2026 року провадження по справі відкрито та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_1 , в судовому засіданні позов підтримав, просить суд його задовольнити, з підстав викладених у позові, зазначивши, що позивач і його нова родина проживають у республіці Польща, де вартість проживання є дорожчим за проживання в Україні і є великим тягарем для матеріального стану позивача саме стягнення таких великих коштів на утримання його двох дітей сина - ОСОБА_6 та доньки - ОСОБА_7 . Підтвердив, що матеріальний та сімейний стан позивача на момент винесення рішення Бродівським районним судом Львівської області від 28 липня 2025 року є таким же.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася.

Представник відповідачки адвокат Онищук Т.Н. в судовому засіданні позов заперечив, просить суд відмовити в його задоволенні, з тих підстав, що у позивача матеріальний та сімейний стан з моменту винесення рішення Бродівським районним судом Львівської області від 28 липня 2025 року є таким же, а наявність ще однієї дитини не повинно впливати на утримання інших дітей. Також додав, що позивач хоче сплачувати на двох дітей, їх утримання, стільки - скільки сплачує тільки за садочок для третьої дитини в республіці Польща, що вважає несправедливим.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України).

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ч.3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В ч.1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28.07.2025 року по справі № 439/999/25 ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на кожну дитину з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 27.05.2025 року до повноліття дітей.

На виконання вказаного рішення суду, Бродівським районним судом Львівської області 28 липня 2025 року було видано Виконавчий лист у справі № 439/999/25.

10 вересня 2025 року Бродівським ВДВС у Золочівському районі Львівської області Львівського МРУ МУ відкрито виконавче провадження №79076373 по примусовому виконанню виконавчого листа №439/999/25, виданого 28 липня 2025 року Бродівським районним судом Львівської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Також судом встановлено, що відповідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 14 квітня 2021 року, ОСОБА_3 14 квітня 2021 року укладено шлюб з ОСОБА_8 , про що Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 53.

Відповідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 14 квітня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_8 являються батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 17 червня 2020 року Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 97.

Зазначені обставини свідчать про те, що сімейний стан позивача у порівнянні з тим, який був на час розгляду 28.07.2025 року Бродівським районним судом Львівської області справи про стягнення аліментів з ОСОБА_3 не змінився.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_10 , його дружина - ОСОБА_8 та донька - ОСОБА_11 зареєстровані для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою реєстру мешканців від 14.07.2025 року, довідкою з реєстру мешканців від 06.06.2025 року. довідкою з реєстру мешканців від 29.10.2025 року. В місті Водзіслав-Сілезький родина винаймає житло, а саме квартиру АДРЕСА_2 та сплачує за це орендну плату. Як свідчить декларація про надання житла іноземцям від 29.10.2025 року. п. ОСОБА_12 заявляє про те, що він надає місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період з 29.10.2025 року до 21.03.2028 року і щомісячна плата за квартиру становить 860 (вісімсот шістдесят) злотих, що за офіційним курсом гривні до польського злотого, встановленим НБУ на 12 листопада 2025 року (11,4937) становить 9 884,58 грн.

Також, представник позивача стверджує, що у позивача виникли додаткові фінансові зобов`язання, пов`язані з лікуванням дружини - ОСОБА_8 , яка згідно Довідки серії 12 ААВ № 637708 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією є особою з інвалідністю II (другої) групи за загальним захворюванням і потребує лікування та нагляд профільного спеціаліста. У зв`язку хворобою, на підставі якої їй встановлено II групу інвалідності, дружина позивача - ОСОБА_8 не працює та не має власного доходу. Необхідність утримувати та виховувати дитину - ОСОБА_13 , вимагає від позивача додаткових матеріальних витрат. Донька позивача ОСОБА_11 також часто хворіє, що тягне за собою постійні матеріальні витрати, а єдиною особою, яка працює та заробляє кошти на утримання родини є позивач ОСОБА_3 .

Проте, суд приходить до переконання, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, який матеріальний стан (чи був він працевлаштований, який заробіток мав, чи були у нього інші доходи тощо; лікування дружини; в той же час згідно Довідки серії 12 ААВ № 637708 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією є особою з інвалідністю II (другої) групи за загальним захворюванням зазначено група робоча) був у нього на час винесення рішення, позивач не надав та не посилався на них в позовній заяві.

Інших належних та допустимих доказів зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення його здоров`я позивачем суду надано не було, як і утримання та лікування своєї дружини .

Тому, суд відхиляє доводи представника позивача, що сама по собі зміна сімейного становища платника аліментів без доведення того, що це вплинуло на можливість платника ( заборгованість зі сплати аліментів відсутня) аліментів виплачувати аліменти в раніше визначеному судовим рішенням розмірі є самостійною та достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.

При цьому суд виходить з того, що ст. 192 СК України дійсно передбачена можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійні підстави для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасного настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.

Проте, згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст. 81 ЦПК України).

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч.1 ст. 84 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від іншого шлюбу має одну дітей, а тому на його утриманні перебувають троє дітей.

Отже, саме позивач повинен був довести обставини, які мають значення для вирішення спору за ст. 192 СК України, зокрема, і те, що зміна його сімейного становища вплинула на можливість виплачувати ним аліменти на утримання сина ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_7 в раніше визначеному судовим рішенням розмірі та надати відповідні докази, що позивачем зроблено не було.

При цьому суд враховує, що згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

За вказаних вище обставин, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимоги заявлених позивачем слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову представника позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О.В. Рахімова