Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №314/1127/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

06.03.2026

Справа № 314/1127/25

Провадження № 2/331/325/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого судді: Антоненко М.В.

при секретарі: Мироненко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Чугуєнко Дмитро Віталійович до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Чугуєнко Дмитро Віталійович звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що громадянка України ОСОБА_2 – відповідачка по справі та громадянин Австралії ОСОБА_1 познайомились на веб-сайті «Ukraine Brides Agency» (https://www.ukramebridesagency.com/en-gb), який спеціалізується на пошуку міжнародних романтичних знайомств та укладенні міжнаціональних шлюбів. На початку цієї комунікації не було жодних підозр до того, що відповідачка може займатися шахрайством.

У період з травня 2022 року по березень 2024 року позивач та відповідачка перебували стосунках, які включали дистанційне спілкування через онлайн-месенджери та особисті зустрічі під час приїзду позивача до Києва.

Відповідачка, шляхом маніпуляцій та зловживання довірою змушувала позивача вважати, що вони перебувають у стосунках та запевняла, що вона перебуває у виключних стосунках лише з ним.

Внаслідок цих дій, позивач, вважаючи себе єдиним партнером відповідачки, систематично здійснював грошові перекази через платіжну систему «Wise» з власного рахунку на особистий рахунок відповідачки. Крім того, відповідачка регулярно отримував від позивача коштовні подарунки, зокрема техніку та прикраси. Позивач сприймав власні фінансові вкладення для забезпечення відповідачки не лише як матеріальну допомогу, але й як природний вияв турботи про людину, з якою, за його переконанням, вибудовував серйозні романтичні стосунки.

Позивач був впевнений, що відповідачка немає альтернативних джерел доходу та жодних інших романтичних стосунків з іншими чоловіками.

Підозри позивача щодо недобросовісних дій відповідачки виникли після отримання достовірної інформації про наявність у відповідача одночасних романтичних стосунків з іншими чоловіками протягом періоду їхнього спілкування та взаємодії.

У період з листопада 2023 року по березень 2024 року позивач здійснював безготівкові грошові перекази на банківський рахунок відповідачки, а також дарував останній коштовні подарунки, що підтверджується відповідними доказами, і про що йдеться нижче.

У період з 13.11.2023 по 01.03.2024 було здійснено підтверджені грошові перекази на рахунок відповідачки на загальну суму 14 227,22 євро (чотирнадцять тисяч двісті двадцять сім євро і 22 євроценти).

На дату подання позову, вищезазначена сума - 14 227,22 євро (чотирнадцять тисяч двісті двадцять сім євро і 22 євроценти) відповідно до офіційного курсу НБУ (43,8775) у гривневому еквіваленті становить 624 254, 84 гривень.

Здійснення переказів грошових коштів від позивача на рахунок відповідачки у період з 13.11.2023 по 01.03.2024 підтверджується виписками щодо здійснення грошових переказів платіжної системи «WISE».

Відповідачка маніпулюючи почуттями позивача та змушуючи його вірити у щирість їх стосунків, отримувала від нього коштовні речі та техніку, зокрема:

13 жовтня 2023 року - було придбано діамантове намисто бренду TIFFANY & CO вартістю 8 419,96 австралійських доларів,

18 жовтня 2023 року - було придбано сумочку Saint Laurent YSL вартістю 3 526,64 австралійських доларів.

29 жовтня 2023 року - було придбано золоті сережки з діамантами бренду TIFFANY & CO вартістю 16 036,75 австралійських доларів,

29 січня 2024 року - було придбано телефон iPhone 15 Pro Max 256G вартістю З 003,12 австралійських доларів,

30 січня 2024 року - було придбано брендові сонцезахисні окуляри вартістю 1 376,31 австралійських доларів.

Сукупна вартість отриманих подарунків складає: 32 362,78 австралійських доларів (тридцять дві тисячі триста шістдесят два австралійські долари 78 центів.).

На дату подання позову, 32 362,78 австралійських долари (тридцять дві тисячі триста шістдесят два австралійські долари 78 центів,) відповідно до офіційного курсу НБУ (25,9406) у гривневому еквіваленті становить 839 609,93 гривень.

В підсумку, сукупна сума безпідставно набутих ОСОБА_2 коштів становить: 14 227,22 євро та 32 362,78 австралійських доларів, що відповідно до офіційного курсу НБУ у гривневому еквіваленті на момент подання позову, складає 1 463 864,77 гривень.

Безпідставне отримання коштів відповідачкою стало можливим завдяки її маніпулятивній поведінці, спрямованій на створення у позивача хибного уявлення про їхні стосунки, що вказує на її корисливі мотиви.

Про маніпулятивний, корисливий характер дій ОСОБА_2 з метою отримання від позивача власної вигоди, може свідчити факт її одночасного перебування у вищевказаний період в стосунках із іншими чоловіками, а саме:

1.Таємна зустріч з громадянином США ОСОБА_3 у вересні 2023 року в місті Краків, яку відповідачка приховувала від позивача.

Вказану інформацію позивач дізнався в момент закриття власного акаунта на сайті знайомств «Match Guaranty» (https://matchguarantycom/). У відповідь на пояснення позивача щодо причини закриття акаунту - а саме, перебування у стосунках з відповідачкою - працівниця сайту ОСОБА_4 повідомила, що у вересні 2023 року відповідачка відвідувала Краків, Польща, і зона знає про це, тому що відповідачка була там з іншим клієнтом сайту «Match Guaranty»; американцем ОСОБА_3 . Відповідачка заперечував той факт, що вона дійсно зустрічається з іншими чоловіками, тому позивач зв`язався з ОСОБА_5 , щоб підтвердити вищезазначені обставини, ОСОБА_6 підтвердив факт зустрічі з відповідачкою. ОСОБА_6 та відповідачка домовилися про цю подорож після їхньої зустрічі в Києві у квітні 2023 року.

2.Відповідачка перебувала у стосунках з громадянином США ОСОБА_7 .

Позивач дізнавшись про стосунки відповідачки з громадянином США ОСОБА_8 , зв`язався з останнім шляхом направлення повідомлення в мессенджер з метою з`ясування обставин. Під час розмови ОСОБА_8 розповів історію своїх відносин з відповідачкою. Він також познайомився з нею на вєб-сайті «Ukraine Brides Agency». Упродовж 2022 року по 2023 рік ОСОБА_8 перебував у романтичних стосунках із відповідачкою, матеріально її забезпечував та дарував коштовні подарунки.

3. У період з січня 2022 року і дотепер відповідачка перебуває у романтичних стосунках з громадянином України ОСОБА_9 . Зокрема, у грудні 2023 року - січні 2024 року вони здійснили спільну подорож до польського міста Закопане.

Довіряючи Відповідачці, ОСОБА_1 вважав, що вона перебуває у стосунках лише з ким. Він не знав та ке міг знати про інші стосунки, в яких весь цей час перебував відповідачка. Володіючи інформацією, що відповідачка перебуває у будь-яких інших стосунках, ОСОБА_1 ніколи б не надсилав їй грошові кошти та не дарував би коштовні речі.

Позивачем надаються роздруківки повідомлень із сайту знайомств Ukraine Brides Agency від відповідачки, в яких вона переконує, що будує відносини лише з ним.

Наведені вище обставини свідчать про те, що відповідачка, вдаючись до маніпуляцій, свідомо дезінформувала ОСОБА_1 щодо характеру їх взаємовідносин, щодо фактичного використання отриманих нею коштів, а також щодо, начебто, відсутності у неї інших джерел доходу та інших стосунків.

1. Відповідачка свідомо вводила позивача в оману щодо відсутності у неї стосунків з іншими чоловіками.

2. Надіслані від позивача кошти не були єдиним джерелом існування відповідачки.

3. Грошові кошти, перераховані позивачем, витрачались відповідачкою не за цільовим призначенням, про яке повідомлялось позивачу.

Наведені обставини надають підстави вважати про безпідставне набуття відповідачкою грошових коштів та інших матеріальних цінностей від позивача.

15 жовтня 2024 року від імені ОСОБА_1 до ГУНП в Запорізькій області та Запорізької обласної прокуратури була подана заява-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України, а саме: діючи умисно, в умовах воєнного стану, шляхом обману заволоділа грошовими коштами, чим завдала значну шкоду потерпілому, а тобто позивачу.

Оскільки відповідачка одночасно перебувала у стосунках з іншими чоловіками під час її романтичних відносин із позивачем, ці обставини можуть свідчити про систематичний характер її дій та можливу наявність інших потерпілих.

Відомості про кримінальне правопорушення внесені заступником начальника СВ Бердянського РВР ГУНП в Запорізькій області Хорішко Д.В. до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2024 за № 12024082130000062.

Згідно з статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту, Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок, потерпілого поза підставою, передбаченою законам, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров' я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичкою або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Отже в даному випадку є наявність трьох умов: а) набуття майна відповідачкою б) набуття за рахунок іншої особи, в) відсутність у відповідача правової підстави для набуття майна позивача, тому у відповідача виникло зобов`язання з повернення безпідставного набуття майна, та до даних правовідносин застосовується норма ст.1212 ЦК України.

Також, Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

Однак, у даному випадку ОСОБА_1 , не знав що в нього відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів. Позивач вільно і без помилки не погоджувався на настання невигідних для себе наслідків.

Діон ОСОБА_10 , внаслідок обману та маніпулятивних дій з боку ОСОБА_2 вважав, що вона перебуває у близьких стосунках лише з ним, і кошти, які він надсилає є, в тому числі, джерелом існування відповідачки.

Позивач був переконаний, що зобов`язаний надсилати ці кошти, оскільки їх відсутність могла б поставити під загрозу задоволення основних потреб відповідачки.

Крім того, позивач вважав, що зобов`язаний дарувати відповідачці подарунки, оскільки був упевнений, що вони перебувають у близьких стосунках та що відповідачка не отримує подарунків від інших чоловіків.

Проте, позивач не знав, що ОСОБА_2 одночасно перебуває у стосунках з іншими чоловіками та отримує від них кошти.

Таким чином, ОСОБА_2 безпідставно та недобросовісно отримала від ОСОБА_1 14 227,22 євро та коштовні подарунки загальною вартістю 32 362,78 австралійських доларів.

Посилаючись на вищенаведені обставини, громадянин Австралії ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті грошові кошти у сумі 14 227,22 Євро (чотирнадцять тисяч двісті двадцять сім євро і 22 євроценти) та 32 362,78 австралійських доларів (тридцять дві тисячі триста шістдесят два австралійські долари 78 центів) що за курсом НБУ на день подання позову становить 1 463 864,77 гривень.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2025 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

30.10.2025 р. через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 надішли письмові пояснення в яких зазначено, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідачка підтверджує той факт, що дійсно вона перебувала у романтичних відносинах з позивачем. Так, дійсно позивач дарував їй коштовні подарунки, в т.ч. і грошові кошти. Відповідачка підтверджує, той факт, що такі подарунки здійснювалися ОСОБА_11 неодноразово (систематично), тобто позивач відправляв грошові кошти та дарував відповідні коштовні подарунки не помилково, а націлено, усвідомлюючи значення своїх дій та розуміючи, що зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів та дарування подарунків.

У матеріалах справи наявні копії листувань між сторонами,зі змісту яких чітко видно романтичний характер відносин, " З любов`ю ОСОБА_12 ", "Добрий вечір, любий. Сподіваюся, що у тебе був кращий день"," або відповідь позивача на лист ОСОБА_13 від 23 листопада 2023 року "Тепер ти розумієш чому мені потрібне було взуття. Так красуне, якщо ще щось потрібно, пиши", а також всі інші листування між сторонами мали виключно особистий характер. Так, неодноразове перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача протягом тривалого часу, свідчать про добровільність таких дій та їх цілеспрямований характер.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17.12.2025 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 24.02.2026 р.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що громадянка України ОСОБА_2 та громадянин Австралії ОСОБА_1 познайомились на веб-сайті «Ukraine Brides Agency» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 який спеціалізується на пошуку міжнародних романтичних знайомств та укладенні міжнаціональних шлюбів.

Згідно наданих стороною позивача роздруківок із сайту знайомств та листування в мессенджері, у період з травня 2022 року по березень 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували стосунках, які включали дистанційне спілкування через онлайн-месенджери та особисті зустрічі під час приїзду позивачки до Києва. (а.с.24-32, 45,46)

Так, ОСОБА_1 систематично здійснював грошові перекази через платіжну систему «Wise» з власного рахунку на особистий рахунок ОСОБА_2 . Крім того, відповідачка регулярно отримувала від позивача коштовні подарунки, зокрема техніку та прикраси.

У період з 13.11.2023 по 01.03.2024 ОСОБА_1 здійснив грошові перекази на рахунок ОСОБА_2 на загальну суму 14 227,22 євро (чотирнадцять тисяч двісті двадцять сім євро і 22 євроценти), що підтверджується виписками щодо здійснення грошових переказів платіжної системи «WISE». (а.с.15-20,153)

ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в якості подарунків речі та техніку, а саме:

13 жовтня 2023 року - ОСОБА_1 було придбано діамантове намисто бренду TIFFANY & CO вартістю 8 419,96 австралійських доларів,

18 жовтня 2023 року - ОСОБА_1 було придбано сумочку ОСОБА_14 вартістю 3 526,64 австралійських доларів.

29 жовтня 2023 року - ОСОБА_1 було придбано золоті сережки з діамантами бренду TIFFANY & CO вартістю 16 036,75 австралійських доларів,

29 січня 2024 року - було придбано телефон iPhone 15 Pro Max 256G вартістю З 003,12 австралійських доларів,

30 січня 2024 року - ОСОБА_1 було придбано брендові сонцезахисні окуляри вартістю 1 376,31 австралійських доларів.

Сукупна вартість отриманих подарунків складає: 32 362,78 австралійських доларів (тридцять дві тисячі триста шістдесят два австралійські долари 78 центів.).

На підтвердження придбання ОСОБА_1 перелічених речей та техніки, стороною позивача надано суду виписки з компенсаційного рахунку в банку «Банквест». (а.с.71-152)

Представником ОСОБА_2 ані в письмових поясненнях, ані в судовому засіданні факт отримання відповідачкою від ОСОБА_1 вказаних речей та техніки не заперечувався.

Висловлена в судовому засіданні позиція сторони позивача полягає в тому, що ОСОБА_2 є шахрайкою, яка систематично, шляхом маніпуляцій, обману та зловживання довірою змушує іноземців вважати, що вони перебувають у романтичних стосунках, і за рахунок цього безпідставно збагачуватись, в даному випадку – за рахунок ОСОБА_1 .

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 надано суду наступні письмові докази:

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.12.2024, кримінальне провадження № 12024082130000062, в якому зазначено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення : 05.12.2024 р. до Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області надійшла ухала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2024 р. по справі 335/11969/24 про зобов`язання внести до ЄРДР за заявою ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_16 про те, що в період часу з травня 2022 р. по березень 2024 р., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, шляхом обману заволоділа грошовими коштами, чим завдала йому значну шкоду. Сума завданої майнової шкоди встановлюється. (а.с.155)

Повідомлення слідчого Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області про початок досудового розслідування від 06.12.2024 р. з аналогічною фабулою. (а.с.154)

Переписку в мессенджері та на платформі «You Tube» між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.54-69)

На вказане суд зауважує наступне.

Україна є демократична, правова держава (стаття 1 Конституції України).

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам є завданням Кодексу (частина перша статті 1 Кодексу). Відповідно до статті 3 Кодексу законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кодекс, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (частина перша); злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кодексом (частина третя).

Згідно зі статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).

Суду не надано обвинувального вироку відносно ОСОБА_2 , а тому, твердження сторони позивача про скоєння нею шахрайських дій, суд розцінює як голослівне.

Зміст текстів дистанційного спілкування через онлайн-месенджери на платформі «You Tube» ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , а також з ОСОБА_8 не містить жодних доказів маніпулятивної поведінки відповідачки та зловживання з її боку довірою позивача та інших осіб, а зводиться лише до з`ясування особистих відносин та обмін думками.

Статтями 79,80 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Лише тільки копії виписок про здійснення грошових переказів на адресу ОСОБА_2 через платіжну систему «VISA», без ідентифікації особи, яка здійснювала такий переказ, не може вважатись достовірним і достатнім доказом маніпулятивних дій з боку відповідачки і, як наслідок цього, її безпідставного збагачення. (а.с.65)

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що "водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: "добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті 1212 ЦК України).

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності (частина 1 статті 267 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

Однак, суд зауважує, що в даному спорі відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень про кондикційні зобов`язання, з огляду на договірний склад цих правовідносин.

Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що кошти позивачем ОСОБА_1 перераховувались на рахунок відповідачки добровільно, цілеспрямовано, без будь-яких умов або застережень. Аналогічно, в якості подарунків, ОСОБА_2 отримувала від позивача техніку та прикраси.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (стаття 717 ЦК України). Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України). Договір дарування є безоплатним, тому дарувальник не має права вимагати від обдаровуваної особи зустрічних дій майнового або немайнового характеру.

Верховний Суд у справі № 369/8126/17-ц 24 березня 2021 року зазначив, що "спірні кошти перераховувались позивачем у якості подарунків відповідачу, що обумовлено характером особистісних стосунків, які склались між позивачем та відповідачем. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) дійшла висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд констатує відсутність підстав вважати наявність незаконного збагачення ОСОБА_2 за рахунок ОСОБА_1 , оскільки "Conventio facit (vincit) legem" угода створює право, тобто у цьому випадку право відповідачки володіти спірними коштами з огляду на те, що позивач подарував грошові кошти, а відповідачка прийняла дарунок. Отримання ОСОБА_2 коштів від позивача в якості подарунку обумовлювалось характером особистісних стосунків сторін.

Таким чином, суд погоджується позицією сторони відповідачки ОСОБА_2 про наявність між сторонами у справі договірних правовідносин, які за встановлених у справі обставин, підпадають під кваліфікацію, що виникли з договору дарування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 безпідставно збагатилась за його рахунок, а тому в позові слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Чугуєнко Дмитро Віталійович до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя: М.В. Антоненко