Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №314/4936/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4936/25

Провадження № 1-кп/314/472/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2026 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження № 42023052210001592 від 12.12.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середньо - спеціальну освіту, не одруженого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, гранатометника 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст.408 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та, проходячи її на посаді гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про 6 військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 29 вересня 2023 року, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме тимчасовий район дислокації 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 у АДРЕСА_3 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового, та цивільного управління не повідомляв, та незаконно перебував за межами місця служби до 22 лютого 2025 року, тобто до моменту його поновлення на військовій службі на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та, проходячи її на посаді гранатометника 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 23 квітня 2025 року, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме тимчасовий район дислокації 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ у населеному пункті АДРЕСА_4 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав, та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 04 червня 2025 року, а саме до моменту його виявлення та доставлення співробітниками поліції до місця дислокації 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та, проходячи її на посаді гранатометника 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 04 червня 2025 року, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме тимчасовий район дислокації 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ у населеному пункті АДРЕСА_4 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав, та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 07 серпня 2025 року, а саме до моменту його виявлення та доставлення співробітниками поліції до місця дислокації 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Будучи допитаним в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному та детально підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх, від дослідження в судовому засіданні доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування, відмовився.

При встановлених обставинах, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного злочину в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує:

за першим епізодом за ч.5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

за другим епізодом за ч.4 ст.408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану;

за третім епізодом за ч.4 ст.408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, яке є тяжким і особливо тяжким злочином; дані, які характеризують обвинуваченого: раніше не судимий в силу статті 89 КК України, є військовослужбовцем, однак за місцем служби характеризується посередньо; на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває. У обвинуваченого наявне постійне проживання. Обставина, яка пом`якшує покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, встановлено не було.

З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_4 суд погоджується із думкою прокурора та вважає, що єдино вірним для обвинуваченого покаранням, яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів, може бути тільки покарання у вигляді позбавлення волі на строк наближений до мінімального в межах санкції інкримінованих статтей. За сукупністю злочинів, згідно ч.1 ст. 70 КК України суд вважає за необхідне призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Час попереднього ув`язнення ОСОБА_4 підлягає зарахуванню у строк відбуття покарання. Також суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_4 застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого необхідно продовжити до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у справі відсутні. Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст. 408 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання:

за ч.5 ст. 407 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ч.4 ст. 408 КК України у вигляді у вигляді 5 (п`яти) років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років 1 місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання 25.09.2025, зарахувавши строк тримання під вартою в строк відбуття покарання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити до набрання цим вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же термін, з дня вручення його копії судового рішення.

Копії вироку негайно після його проголошення надати прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_6

23.03.2026