Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №127/40847/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40847/25

Провадження № 2/127/9909/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина.

До складу спадкового майна входить, зокрема, земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:014:0153, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також частка житлового будинку за цією ж адресою.

Позивач зазначає, що після смерті спадкодавця вона у встановлений законом строк звернулася до Другої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Згідно з довідкою про коло спадкоємців, виданою нотаріальною конторою, спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 .

28.10.2025 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки кадастровий номер 0510137000:03:014:0153 нотаріусом було відмовлено.

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори від 04 листопада 2025 року № 0598/02-31, підставою для відмови стало те, що земельна ділянка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_2 , при цьому розмір часток кожного із співвласників у праві власності не визначений.

Нотаріус зазначив, що за відсутності визначених часток у спільній сумісній власності неможливо встановити обсяг прав спадкодавця у спірному майні та, відповідно, визначити склад спадщини, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину.

У зв`язку з цим позивач вказує, що не має можливості реалізувати своє право на спадкування в позасудовому порядку, оскільки визначення частки померлого співвласника можливе лише за рішенням суду.

Посилаючись на положення цивільного законодавства, позивач зазначає, що у разі відсутності домовленості між співвласниками, частки у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, а тому частка померлого ОСОБА_3 у праві власності на спірну земельну ділянку становить 1/2.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд визначити частку померлого у праві спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку у розмірі 1/2 та визнати за нею право власності на зазначену частку в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.01.2026 року прийнято справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засіданні не з`явився, але подав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі.

У поданій заяві відповідач зазначив, що не заперечує проти визначення частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:014:0153, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1/2.

Крім того, відповідач просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка — ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача адвокат Гуща Я.В. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні подав письмову заяву про визнання позову, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Відповідно до ст. 201 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні суд вирішує питання, необхідні для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи, зокрема з`ясовує, чи визнає відповідач позов.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд має право ухвалити рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що відповідач визнав позов, а позивач наполягає на його задоволенні, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі розгляду справи за відсутності учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення, а датою ухвалення такого рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи та надані докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача — ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входила земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:014:0153, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також частка житлового будинку за цією ж адресою (докази: заява позивача, матеріали спадкової справи №195/2025, Державний акт на право власності серія ЯК №778077, додаток до державного акту серія АЛ №044365),

Отже, відповідно до ст. 1220, 1222 ЦК України спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцю та не припинилися внаслідок смерті, у тому числі право власності на земельну ділянку.

Позивач звернулася до Другої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Згідно з довідкою про коло спадкоємців від 01.10.2025 року, виданою Другою вінницькою державною нотаріальною конторою, спадкоємцем за законом є дружина померлого — ОСОБА_1 .

28.10.2025 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (доказ: свідоцтво про право на спадщину на частку житлового будинку).

Разом з тим, у видачі свідоцтва на земельну ділянку було відмовлено. Відмова обґрунтована тим, що земельна ділянка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_2 , при цьому частки співвласників не визначені (доказ: постанова нотаріуса №0598/02-31 від 04.11.2025 року, матеріали спадкової справи №195/2025).

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1, 2 ст.355, ч. 1 ст.356 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ст. 357 ЦК України, частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Приписами ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За нормами ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток, учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників, а у разі недосягнення згоди учасник спільної часткової власності має право вимагати у судовому порядку виділення належної йому частки із складу земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

На підставі ч. ч. 1 та 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємців. Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

З державного акта серії ЯК №778077 убачається, що земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:014:0153, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_2 , при цьому частки співвласників не визначені.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна сумісна власність характеризується відсутністю визначених часток кожного зі співвласників. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України частки у спільній сумісній власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів існування договору про інший розмір часток суду не подано. Отже, частка спадкодавця ОСОБА_4 у праві власності на спірну земельну ділянку становила 1/2.

Відповідно до ст. 1223, 1261 ЦК України спадкоємцями за законом першої черги є діти, чоловік, батьки, однак за відсутності таких — спадкоємцями є спадкоємці наступних черг. Сторони по справі не заперечують, що є спадкоємцями за законом після померлої бабусі.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття незалежно від часу отримання свідоцтва.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р., у разі відмови нотаріуса в оформленні спадщини особа має право звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва з підстав неможливості визначити частку спадкодавця, тобто з підстав, які не можуть бути усунуті позасудовим шляхом.

Суд звертає увагу, що нотаріус не може визначити частку спадкодавця у спільній власності у разі відсутності домовленості між співвласниками, а отже, позивач не мала змоги отримати свідоцтво про право на спадщину на частку земельної ділянки.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», у разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємці мають право звернутися до суду з позовом про визначення частки майна, що належала померлому у спільній власності.

У підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги у повному обсязі, не заперечував проти визначення частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку в розмірі 1/2, та підтримав прохання позивача про визнання права власності на відповідну частку в порядку спадкування (доказ: заява відповідача від 29.12.2025).

Представник позивача адвокат Гуща Я.В. подала заяву про розгляд справи у відсутності сторін, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити. Відповідно до ст. 201 ЦПК України суд під час підготовчого засідання може ухвалювати рішення у разі визнання позову відповідачем, а відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд має право ухвалити рішення за таких обставин.

Суд враховує, що досудовий порядок вирішення спору не передбачений законом, а заходи забезпечення доказів до подання позову не здійснювались (п.6–8 ст. 175 ЦПК України).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, частка спадкодавця у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку визначається рівною 1/2, а за ОСОБА_1 слід визнати право власності на відповідну частку в порядку спадкування за законом.

Таким чином, заявлені вимоги позову є обґрунтованими, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 0510137000:03:014:0153, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса — АДРЕСА_1 , складає 1/2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 0510137000:03:014:0153, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса — АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 23.03.2026.

Суддя: