Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №723/5393/25 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Суд: Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 02 березня 2026 р.

Справа: №723/5393/25

Суддя: Дедик Н. П.

Справа № 723/5393/25

Провадження № 2/723/1079/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Дедик Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Клапійчук Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 03.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 03.02.2025-100001317, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 10000,00 грн.; строк кредитування 217 днів; дата повернення 07.09.2025 року; процентна ставка фіксована незмінна «Стандарт» 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» фіксована незмінна у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту – 900,00 грн.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 900,00 грн., неустойка – 150,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором.

Зазначали, що ТОВ «Споживчий центр» видав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн., перерахувавши їх на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75ХХ-ХХХХ-8922, відповідно до п. 4.1 договору.

Відповідно до п. 9.1 договору у разі несплати кредиту та/або процентів у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих Процентів до позичальника може бути застосована неустойка згідно п. 7.6. кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 33200,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн., процентів в розмірі 15500,00 грн., комісії в розмірі 900,00 грн., додаткової комісії в розмірі 1800,00 грн. та неустойки в розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 33200,00 грн. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, в позовній заяві просили цивільну справу розглянути у відсутності представника, не заперечують проти заочного вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, його представник адвокат Білак М.М. подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, посилаючись на наступне.

Зазначив, що приєднаний до матеріалів справи договір № 03.02.2025-100001317 від 03.02.2025 року в паперовій формі не містить підписів сторін договору. Згідно з доводами позовної заяви та копії поданого позивачем договору, він укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача, однак разом із позовом позивачем не надано жодного доказу, доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі, шляхом перевірки позивачем правильності введення коду, нібито направленого товариством на номер його мобільного телефону, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу, також позивач не надав жодних доказів надсилання саме відповідачу конкретної комбінації літер та цифр, які слугували підписанню паспорта споживчого кредиту, пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки кредитного договору № 03.02.2025-100001317 від 03.02.2025 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитною договору № 03.02.2025-100001317 від 03.02.2025 року та інформаційного повідомлення позичальника. При цьому зазначення у тексті відповідних документів особистих даних відповідача (його прізвища, ім`я та по батькові, адреси його проживання та реєстраційного номера облікової картки платннка податків) не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі.

Зазначає, що у наданих до позовної заяви додатках відсутні докази, які б доводили факт отримання відповідачем коштів від позивача як кредитора та водночас підтверджували наявність у нього заборгованості перед позивачем.

Також зазначає, що позовні вимоги в частні стягнення з відповідача сум заборгованості за комісією в загальному розмірі 2700 грн. (900 + 1800 = 2700 грн.) є необгрунтованими, а відтак у задоволенні позову у цій частині слід відмовити за наступних підстав. Сплату відповідної комісії ТОВ «Споживчий центр» покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь фінансової установи, зокрема, плата за надання Кредиту, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн та відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультативні послуги. Вважають, що з урахуванням принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Крім того, вважає необгрунтованими та незаконними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у сумі 5000 грн., оскільки відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, доповнені згідно із Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022 року, згідно з якими у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавнем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавия (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавнем (позикодавцем).

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок нарахованих процентів, а надана представником позивача довідка-розрахунок містить лише остаточну до стягнення з відповідача суму заборгованості за процентами. За таких обставин, встановити згідно з якою процентною ставкою («Економ»/«Стандарт») нараховано проценти, а також перевірити період та порядок їх нарахування, не видається за можливе, а відтак підстави для стягнення з відповідача процентів у розмірі 15500 грн. є недоведеними.

Враховуючи викладене, просив в задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 03.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 03.02.2025-100001317.

Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та відповідь про прийняття пропозиції кредитного договору ОСОБА_1 підписав електронним цифровим підписом – одноразовим ідентифікатором Е919, який був відправлений на фінансовий номер ОСОБА_1 .

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 10000,00 грн.; строк кредитування 217 днів; дата повернення 07.09.2025 року; процентна ставка фіксована незмінна «Стандарт» 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» фіксована незмінна у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту – 900,00 грн.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 900,00 грн., неустойка – 150,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75ХХ-ХХХХ-8922.

Відповідно до п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.

Відповідно до п. 4.4. договору сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором.

Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору. Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Позичальником також було підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовною загальною вартістю кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту.

Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 10000,00 грн. відповідачу (позичальнику) підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.11.2025 року № 247-2411 з повідомленням, що відповідно до договору про переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 642276605, призначення платежу: видача за договором кредиту: № 03.02.2025-100001317.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконав та допустив заборгованість, яка згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 03.02.2025-100001317 від 03.02.2025 року становить 33200,00 грн. та складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн., процентів в розмірі 15500,00 грн., комісії в розмірі 900,00 грн., додаткової комісії в розмірі 1800,00 грн. та неустойки в розмірі 5000,00 грн. (Проценти по кредиту нараховані за період з 03.02.2025 року по 07.09.2025 року).

Суд вважає, що оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, то на користь останнього підлягає стягненню з відповідача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн., проценти в розмірі 15500,00 грн., комісія в розмірі 900,00 грн., додаткова комісіяч в розмірі 1800,00 грн., а всього 28200,00 грн.

Доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, суд вважає безпідставними, оскільки, заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження цих доводів, оскільки саме боржник має доступ до свого рахунку, і він має можливість надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредиторів на виконання укладеного договору. Натомість відповідачем така виписка надана не була.

Крім того, відповідачем у встановленому законом порядку не оспорено кредитний договір на тій підставі, що грошові кошти не були ним одержані від кредитодавця.

Також, заперечуючи факт укладення кредитного договору і отримання кредитних коштів, відповідачем всупереч приписам ст. 81 ЦПК України не надано доказів про те, що банківська картка НОМЕР_1 , на яку були перераховані кошти, йому не належить; відповідачем клопотань про витребування доказів з підстав неможливості їх отримання особисто суду заявлено не було.

Отже, з наведеного слідує, що докази, які містяться в матеріалах справи вказують на те, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 03.02.2025-100001317 від 03.02.2025 року, який підписаний сторонами електронним підписом та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 09 лютого 2024 року у справі № 337/3703/22, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За обставин цієї справи сторони, з урахуванням положень пунктів 8,9 заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору № 03.02.2025-100001317 від 03.02.2025 року, погодили розмір комісії за надання кредиту у сумі 900,00 грн., а також розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 900,00 грн., який нараховується у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

При цьому комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

З урахуванням наведеного, умови договору про нарахування комісії за надання кредиту та його обслуговування не є нікчемними, оскільки їх нікчемність не встановлена на рівні закону. Докази недійсності відповідних умов договору відповідачем не надавались.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

А тому, нарахована відповідно до умов кредитного договору комісія за надання кредиту та його обслуговування підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення неустойки задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у зв`язку із подачею позову в електронному вигляді в системи «Електронний суд». Оскільки позов задоволено частково (84,94%), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2057,41 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

На підставі ст. 525, 610, 1048-1050, 1054, 1056 ЦК України, керуючись ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», (місцезнаходження – 01032, м. Київ вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833), заборгованість за кредитним договором № 03.02.2025-100001317 від 03.02.2025 року станом на 02.12.2025 року в розмірі 28200 (двадцять вісім тисяч двісті) грн., яка складається з: тіла кредиту в розмірі 10000,00 грн., процентів в розмірі 15500,00 грн., комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 900,00 грн., комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1800,00 грн.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», (місцезнаходження – 01032, м. Київ вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2057,41 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua