Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №624/52/26 — Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/52/26

№ провадження 2/624/130/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

селище Кегичівка 23 березня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/52/26,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

позовні вимоги: про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь позивача суму заборгованості за договором позики (розпискою) від 04 липня 2025 року в розмірі 104487,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим що, 04 липня 2025 року між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений письмовий договір позики, предметом якого було передання у власність позичальника грошових коштів у сумі 104487,00 грн.

Відповідно до договору позики, позичальник зобов`язалася повернути позику у визначений цим договором строк до 04 січня 2025 року, написано власноруч позичальником.

Свої зобов`язання за договором позики позивач виконала та передала відповідачці у позику 104487,00 грн, а остання отримала у позику вказані грошові кошти.

Відповідачка свого зобов`язання не виконала, не повернула у визначений договором строк позивачкі, як позикодавцю борг у сумі 194487,00 грн.

На усні звернення, щодо повернення боргу відповідач не реагує. На час звернення з позовом до суду борг відповідачкою не погашений.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

16 січня 2026 року позивачка звернулась до суду з позовом.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25 лютого 2026 року.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час розгляду повідомлявся належним чином, одночасно з позовом надала заяву, в якій повідомляється, що позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без її участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причину неявки відповідачка суду не повідомила. Відзив на позов до суду від відповідачки не надходив.

Крім того, згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, відповідно до поштової відмітки відправлення повернуті без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Виклики були направлені за зареєстрованою адресою місця проживання відповідача. Іншої адреси суду не повідомлено.

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до частини 11 статті 128 вищезазначеного Кодексу, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Так, на сайті Кегичівського районного суду опубліковане оголошення про виклик ОСОБА_2 у судові засідання призначені на 25 лютого 2026 року та 23 березня 2026 року.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Матеріалами справи встановлено, що згідно розписки що написана ОСОБА_2 04 липня 2025 року, в які зазначено, що ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 Казахстан м. Кокчетав, Харківська область Кегичівський район, с. Софіївка, фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , № НОМЕР_2 виданий МВД Республіки Казахстан, дата 16 серпня 1995 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1 . Взяла в борг у ОСОБА_1 гроші в сумі 104487 грн, які зобов`язується повернути до 04 січня 2026 року (а.с.7).

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір є укладеним з моменту передання грошей.

Укладений договір позики відповідає вимогам ч.1 ст. 1047 ЦК України, оскільки є укладеним в письмовій формі та відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України позивач на підтвердження укладення договору та його умов надав суду розписку позичальника.

Верховний суд України в постанові від 18 вересня 2013 року в справі №6-63цс13 дійшов висновку, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 02 липня 2014 року при розгляді цивільної справи №6-79цс14, - відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У встановлений договором строк відповідач борг позивачеві не повернув, таким чином свої зобов`язання за договором позики не виконав.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини які склалися між сторонами регулюються ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, що за своєю сутністю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2019 року по справі № 524/4946/16-ц.

Зважаючи на викладені законодавчі норми та правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що за письмовим договором позики від 03 жовтня 2020 року, укладеним між сторонами по справі, а також вбачається із письмової розписки наданої позивачем, в судовому засіданні було підтверджено передачу ОСОБА_1 відповідачу грошових коштів у розмірі 104487,00 грн.

Отже, грошові кошти зазначені в розписці від 04 липня 2025 року є боргом, який підлягає поверненню в зв`язку із не виконанням відповідачем зобов`язання щодо укладення з позивачем договору позики, а тому позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1311,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12 січня 2026 року.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1311,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заявуОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики (розпискою) від 04 липня 2025 року в розмірі 104487 (сто чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1311 (одна тисяча триста одинадцять) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Первомайський Харківська область, паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: 64030, Харківська область, Берестинський район, с. Софіївка, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.М. Куст