Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №186/504/26 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Справа №186/504/26

Провадження №1-кп/0186/351/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді - ОСОБА_1 ,

секретар - ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Шахтарському кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041380000366 від 24 серпня 2024 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Дубки, Д.Костянтинівського району, Нижньоновгородської області, рф, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра неперебуваючого, несудимого

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст.65 Конституції України - «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов?язком громадян України».

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25 березня 1992 року - «Виконання військового обов?язку передбачає призов на військову службу. Порядок проходження військової служби, права та обов?язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України». Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року - «Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу».

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України - Указом Президента України N64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-1X постановлено введення в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено, в останній раз Указом Президента України №40/2026 від 12 січня 2026 року «Про продовження строку дії воєнного стану», затвердженим Законом України №4757-IX від 14 січня 2026 року, до 04 травня 2026 року.

Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України №2105-IX від 03 березня 2022 року, який неодноразово продовжено, в останній раз Указом Президента України від 12 січня 2026 року №41/2026, затвердженого Законом України №4158-IX від 16 січня 2026 року, на території України оголошено загальну мобілізацію.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Так, ОСОБА_5 , будучи військовозобов?язаним, маючи військове звання старший сержант, відповідно до довідки військово-лікарської комісії №116/880 від 27 квітня 2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний придатним до військової служби.

Після чого, ОСОБА_5 11 червня 2024 року, приблизно о 09 годині 50 хвилин, перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , будучи військовозобов?язаним і придатним до військової служби, не маючи на підставі ст.ст.22, 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважних причин неприбуття, звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, переслідуючи мету ухилення від її проходження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.336 КК України, за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, умисно, з метою ухилення від такого призову, відмовився від отримання повістки, згідно з якою, останній повинен був 12 червня 2024 року о 08.00 годині з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки до військової частини, про що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 складено Акт №567 від 11 червня 2024 року.

Тим самим, ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, чим порушив порядок комплектування Збройних Сил України та не виконав загального обов`язку щодо відбування військової служби під час мобілізації на особливий період.

Крім того, ОСОБА_5 , будучи військовозобов?язаним, маючи військове звання старший сержант, відповідно до довідки військово -лікарської комісії №2025-1112-0014-4343-3 від 12 листопада 2025 року, виданої п? ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнаний придатним до військової служби.

Після чого, ОСОБА_5 28 листопада 2025 року, приблизно об 11 годині 30 хвилин, перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , будучи військовозобов?язаним і придатним до військової служби, не маючи, на підставі ст.ст.22, 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поважних причин неприбуття, звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, переслідуючи мету ухилення від її проходження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.336 КК України, за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, умисно, з метою ухилення від такого призову, відмовився від отримання повістки, згідно з якою, останній повинен був 28 листопада 2025 року о 12.00 годині з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки до військової частини, про що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 складено Акт від 28 листопада 2025 року.

Тим самим, ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, чим порушив порядок комплектування Збройних Сил України та не виконав загального обов`язку щодо відбування військової служби під час мобілізації на особливий період.

04 березня 2026 року між прокурором Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області – ОСОБА_3 , якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024041380000366 від 24 серпня 2024 року, з одного боку, та підозрюваним у цьому провадженні - ОСОБА_5 , в присутності захисника – адвоката - ОСОБА_4 , з іншого боку, на підставі ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої: підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_5 по ст.336 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків на підставі ст.ст.75, 76 КК України.

Згідно ч. 3 ст.75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробу ванням, визначаються судом.

В угоді також передбачені наслідки укладення угоди, її затвердження та невиконання, які роз`яснені ОСОБА_5 .

Прокурор у судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримала, просила її затвердити та призначити покарання обвинуваченому по ст.336 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Обвинувачений – ОСОБА_5 , повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, згоден з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, від дачі показань відмовився, просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання по ст.336 КК України в виді позбавлення волі на строк три роки, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, призначивши мінімальний іспитовий строк.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ст.468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких і тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Пунктом 1 ч.3 ст.314 КПК України визначено, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України .

Сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст.472 КПК України, Закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі, щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією ст.336 КК України.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, переконався, що кваліфікація дій обвинуваченого є правильною, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України .

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений - ОСОБА_5 , повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

На підставі ст.65 КК України, п.1 Постанови Пленуму ВССУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення, перевиховання обвинуваченого та відповідає загальним засадам призначення покарання.

Крім того, при призначенні покарання враховано, що ОСОБА_5 є таким, що раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, щиро розкаюється у скоєному, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину.

Відповідно до вимог ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч.7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди про визнання винуватості під час судового засідання, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим, призначення ОСОБА_5 узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та ухвалення обвинувального вироку.

Так як укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, обвинувачений відмовився від здійснення права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а саме: від допиту під час судового розгляду свідків обвинувачення, подання клопотання про виклик свідків і подання доказів, що свідчать на його користь; що обвинувачений скоїв нетяжкий злочин, щиро розкаявся, тобто угода відповідає вимогам цього Кодексу, закону та ухваленню вироку, тому суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості і призначити ОСОБА_5 покарання по ст.336 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, звільнивши його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і покладенням обов`язків, на підставі ст.75 і ст.76 КК України, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особами.

Кваліфікація скоєного ОСОБА_5 по ст.336 КК України правильна, за ознакою – ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Обставини, які пом`якшують покарання, передбачені ст.66 КК України, – щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, – відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_5 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 394, 468, 469, 472, 473, 474, 475 КПК України, - суд

У Х В А Л И В :

Затвердити укладену 04 березня 2026 року між прокурором Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області – ОСОБА_3 , якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024041380000366 від 24 серпня 2024 року, з одного боку, та підозрюваним у цьому провадженні - ОСОБА_5 , в присутності захисника – адвоката - ОСОБА_4 , з іншого боку, на підставі ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України, угоду про визнання винуватості, за умовами якої: підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_5 по ст.336 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків на підставі ст.ст.75, 76 КК України.

Згідно ч. 3 ст.75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

В угоді також передбачені наслідки укладення угоди, її затвердження та невиконання, які роз`яснені ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в один рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідність пунктів 1, 2 ч.1 ст.76 КК України – покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

• періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

• повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_5 не застосовувався.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції – після його проголошення.

Вирок Шахтарського міського суду Дніпропетровської області на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Шахтарський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

обвинуваченим, його захисником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без їх згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення їм наслідків укладення угоди;

прокурором виключно з підстав призначення покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому, згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу, угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_6