Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №183/10066/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/10066/25

№ 2/183/6035/25

04 березня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 07.10.2017 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У шлюбі у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Подружнє життя з відповідачем не склалось, у зв`язку з чим вони припинили сімейно-шлюбні відносини та ведення спільного господарства. Позивачка вважає, що подальше спільне життя з відповідачем неможливе. Тому просить розірвати шлюб, зареєстрований з відповідачем.

Ухвалою судді від 07.10.2025 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог пояснила, що стосунки з відповідачем погіршувалися поступово, а з червня 2025 року вони припинили сімейні відносини. Вони з чоловіком мають різні погляди на виховання дітей. Зокрема, відповідач забороняв їй та дітям спілкуватися українською мовою. Психологічна атмосфера у сім`ї була напруженою, що негативно відображалося на стані дітей та самої позивачки. Наполягаючи на розірванні шлюбу зазначила, що не існує жодних умов, за яких би вона змінила своє бажання розлучитися.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що не бажає розривати шлюб із позивачкою. Вважає, що шлюб слід зберегти заради дітей. До дружини має почуття. Йому відомо, що дружина має стосунки з іншим чоловіком. Також пояснив, що через позицію позивачки змушений погодитися на розірвання шлюбу.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

У судовому засіданні встановлено, що сторони з 07 жовтня 2017 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №436 (а.с.9).

Сторони є батьками трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10-12).

Сторони спільне господарство не ведуть, шлюбно-сімейні відносини припинили. Вказана обставина визнана сторонами у судовому засіданні та не підлягає доказуванню.

06.08.2025 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серія АА №572738, у відношенні ОСОБА_2 , яким у зв`язку зі скоєнням психологічного насильства стосовно ОСОБА_1 заборонено контактувати з постраждалою особою з 06.08.202025 до 16.08.2025.

Як убачається з акту, складеного 13.02.2026 головою квартального комітету №28 за участю сусідів, позивачка ОСОБА_1 проживає без реєстрації шлюбу з іншим чоловіком.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст.112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства не ведуть.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року надано роз`яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

При вирішенні даної справи, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позивачка скористалася своїм правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Судом не встановлено обставин відповідно до норм чинного законодавства, які б унеможливлювали розірвання шлюбу.

Оцінюючи доводи відповідача про необхідність збереження шлюбу суд зазначає, що позивачка у своїй позиції щодо розірвання шлюбу була категоричною. Після відкриття провадження у даній справі до моменту ухвалення рішення сплило більше чотирьох місяців, що є достатнім часом для примирення за наявності такої можливості. Також суд ураховує, що фактичні шлюбні стосунки між сторонами припинено у червні 2025 року; на теперішній час позивачка перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком, з яким разом проживає, що підтверджується актом від 13.02.2026.

Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.

Суд також враховує позицію, що викладена в рішенні Верховного Суду від 11.06.2019 р. у справі №605/434/18, про те, що закріплена у статті 111 СК України норма є диспозитивною, оскільки суд буде вживати заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.

Підстав для вжиття заходів щодо примирення подружжя за наведених фактичних обставин судом не встановлено.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку із реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка при реєстрації шлюбу змінила прізвище, у позовній заяві просила відновити її дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 07 жовтня 2017 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №436.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 змінити на дошлюбне – « ОСОБА_6 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса місця проживання як ВПО: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 04 березня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.