Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №174/247/26 — Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/247/26

н/п 1-кп/174/43/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2026 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12026041150000029 від 02.02.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Вільногірськ Дніпропетровської області, громадянки України, не одруженої, на утриманні дітей не має, учениця групи № ВМ 223/9 відокремленого структурного підрозділу «Вільногірський фаховий коледж Українського державного університету науки і технологій», зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території України введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого відповідно до Указу Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 продовжено з 05 год. 30 хв. 05.11.2025 строком на 90 діб.

Відповідно пункту «а» частини 1 Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» частину четверту статті 185 КК України доповнено кваліфікуючою ознакою, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , 31.01.2026 близько 23.00 год., тобто в умовах воєнного стану, знаходилась в приміщенні вбиральні закладу «Клітка», розташованого за адресою: вул.Центральна, 32, м. Вільногірськ Кам`янського району Дніпропетровської області, суб`єктом господарювання якого є фізична особа-підприємець ОСОБА_6 , де на підлозі побачила мобільний телефон «iPhone 11», внаслідок чого у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

У той же день, тобто 31.01.2026 близько 23.05 год., ОСОБА_5 , продовжуючи знаходитись в приміщенні вбиральні закладу «Клітка», розташованого за адресою: вул.Центральна, 32, м. Вільногірськ Кам`янського району Дніпропетровської області, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою обернення чужого майна на власну користь, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за її злочинними діями не спостерігають сторонні особи, взяла до рук з поверхні підлоги мобільний телефон, та, не вчинивши жодних дій щодо встановлення власника мобільного телефону та повернення йому майна, поклала його до своєї сумки, таким чином ОСОБА_5 викрала мобільний телефон «iPhone 11», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , бувший у використанні, в робочому стані, зі встановленою сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з написом на поверхні « НОМЕР_3 », після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяла потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 6 950,00 грн.

Сторонами надана до суду угода про визнання винуватості, укладена 24.02.2026 між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому, на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та підозрюваною ОСОБА_5 , з участю захисника ОСОБА_4 , згідно якої, ОСОБА_5 , беззастережно та у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 , обставин, які пом`якшують її покарання серед яких - щире каяття, відсутність обставин, які б обтяжували покарання та покарання, яке повинна понести за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на розсуд суду, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання згідно вимог ст.ст.394, 424, 473, 474, 476 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 , пояснила, що права, надані їй законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості, розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди обізнана; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; покарання, зазначене в угоді, з нею узгоджено і може виконати взяті на себе зобов`язання, свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю. З розміром спричиненої шкоди – згодна. У вчиненому щиро розкаюється. З кваліфікацією дій згодна. Угоду уклала добровільно, будь-якого насильства, примусу та погроз до неї не застосовувалося, укладення угоди не є наслідком будь-яких обіцянок чи інших обставин, ніж ті, що зазначені в угоді. Просить затвердити укладену між нею та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити їй узгоджену міру покарання.

Захисник ОСОБА_4 , надану угоду підтримав та просив її затвердити.

Прокурор ОСОБА_3 , підтримав надану угоду, зазначив, що угода відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, тому просив її затвердити та призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_7 , в підготовче судове засідання не з`явилась, надала заяву, згідно з якою просить підготовче судове засідання проводити без її участі та не заперечує проти затвердження судом угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 (а.с.5, 26).

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди обвинуваченою ОСОБА_5 є добровільним, тобто не є наслідком застосування до неї насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Таким чином, виходячи з меж судового розгляду, які визначаються змістом угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що факт вчинення злочину ОСОБА_5 , знайшов своє підтвердження в суді, а її дії вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій узгодженого сторонами покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винною нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення та не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005), а також враховує тяжкість вчиненого обвинуваченою ОСОБА_5 кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання, особу обвинуваченої.

Так, ОСОБА_5 вчинила тяжкий злочин.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, відповідно до ч.1 ст.66 КК України, суд визнає її щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог ст.67 КК України судом не встановлено.

Обвинувачена ОСОБА_5 , є студенткою, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружена, на утриманні дітей не має, за медичною допомогою до лікарів: ЛОРа, психіатра, офтальмолога не зверталася, раніше не судима (а.с.37-43).

Таким чином, суд дійшов висновку, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченою, тому угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, а обвинуваченій слід призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 (а.с.34) на мобільний телефон марки "iPhone 11", IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , зі встановленою сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з написом на поверхні « НОМЕР_3 ».

У відповідності до ст.100 КПК України, речовий доказ по справі: мобільний телефон марки "iPhone 11", IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , зі встановленою сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з написом на поверхні « НОМЕР_3 », який згідно квитанції № 3026034631897902 зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 4 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.33) – повернути власниці ОСОБА_7 ; оптичний диск для лазерних систем зчитувань формату DVD-R, на якому міститься відеозапис проведення слідчого експерименту з підозрюваною ОСОБА_5 від 09.02.2026 – зберігати в матеріалах судової справи (а.с.36).

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 376, 468, 469, 472,473, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 24.02.2026 укладену між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75, п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, поклавши на неї обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт на мобільний телефон марки "iPhone 11", IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , зі встановленою сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з написом на поверхні « НОМЕР_3 » накладений ухвалою слідчого судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області 09.02.2026 - скасувати.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки "iPhone 11", IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , зі встановленою сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з написом на поверхні « НОМЕР_3 », який згідно квитанції № 3026034631897902 зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 4 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути власниці ОСОБА_7 ; оптичний диск для лазерних систем зчитувань формату DVD-R, на якому міститься відеозапис проведення слідчого експерименту з підозрюваною ОСОБА_5 від 09.02.2026 – зберігати в матеріалах судової справи.

На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в порядку ст.394 КПК України, оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий – суддя підпис ОСОБА_1