Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №173/3025/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3025/25

Провадження №2/173/439/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 березня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в особі головуючого судді Кожевник О.А., за участі секретаря судового засідання Демяненко С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінпром Маркет” звернулося до суду з цим позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 15.06.2021 між ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів” та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75274155. За умовами договору Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1470,00 грн строком 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

На виконання договору позики Позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 1470,00 грн за посередництвом платіжної системи.

Укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Заборгованість за договором позики складає 4980,00 грн:

-1470,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

-3510,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідач не виконав належним чином зобов?язання перед первісним кредитором.

19.11.2021 ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів” та ТОВ “Фінансова компанія управління активами” уклали договір факторингу №1911 від 19.11.2021, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, зокрема за договором позики № 75274155 від 15.06.2021.

03.04.2023 ТОВ “Фінансова компанія управління активами” та ТОВ “Фінпром Маркет” уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, зокрема за договором позики № 75274155 від 15.06.2021.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ “Фінпром Маркет” набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 4980,36 грн: 1470,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3510,36 грн - сума заборгованості за відсотками.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 4980,00 грн: 1470,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3510,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також понесені судові витрати: 2422,40 грн. - сплачений судовий збір та 4500,00 грн - витрати на правову допомогу.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу позивачем направлена копія позовної заяви з додатками, судом копія ухвали суду про відкриття провадження, проте поштові конверти повернулись до суду з відміткою повернення «одержувач відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 910/1730/22 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ЦПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 911/3113/20).

Відповідно до вимог ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.

Правом передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст. 76 80 ЦПК України, встановлено, що 15.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75274155, за умовами якого відповідач отримав позику в розмірі 1470, 00 грн. строком 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Цей факт підтверджується договором позики, який підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про ідентифікацію.

Факт перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів” від 08.10.2025, відповідною довідкою ТОВ “Фінансова компанія “Фінекспрес” від 08.10.2025, а також довідкою АТ КБ “Приватбанк” від 17.02.2026.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якими договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

19.11.2021 укладено договір факторингу № 1911 відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № 75274155 від 15.06.2021.

03.04.2023 укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило на користь ТОВ “Фінпром Маркет” права вимоги за договорами до позичальників, зокрема за договором № 75274155 від 15.06.2021.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до Відповідача за

договором № 75274155 від 15.06.2021.

Наведені обставини підтверджуються копією договору факторингу № 1911 від 19.11.2021, договором факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 та відповідними актами прийому-передачі Реєстрів заборгованостей, копіями реєстру прав вимог №3 та реєстру боржників.

Договори факторингу № 1911 від 19.11.2021 та № 030423-ФК від 03.04.2023 за своїми формами та змістом, суб`єктним складом відповідає вимогам законодавства на момент укладення. Тому суд доходить висновку про дійсність заявленого позивачем факту набуття ним, як новим кредитором, належних первісним кредиторам прав вимог до відповідача за вказаним договором позики.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року до позивача надійшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 75274155 від 15.06.2021 у розмірі 4980 грн. 36 коп.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості на рахунки ТОВ «Фінпром Маркет».

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність договору позики, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаними договором за договором факторингу.

Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання коштів під час укладення та підписання вищезазначеного договору відповідачем надано не було.

Обставини укладення вищевказаного договору відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами. Відповідач належним чином ознайомлений з умовами вищезазначеного договору.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена ст. 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору. При цьому вказаний договір та їх умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсним, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Отже з відповідача, з урахуванням позовних вимог підлягає стягненню 1470 грн. тіла кредиту.

Разом з тим, з урахуванням висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів, оскільки представником позивача не надано суду доказів, що строк дії договору продовжено та суд розраховує їх за період з 15.06.2021 по 15.07.2021. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов Договору позики № 75274155 становить 877 грн. 59 коп. (1470 * 1,99% * 30).

З розрахунку суми заборгованості видно, що відсотки нараховувалися відповідачу включно до 13.10.2021 року, тобто поза межами строку кредитування.

Відповідно до п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ “1 Безпечне агенство необхідних кредитів” у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або і?і? частину) нараховуються Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування Позикою (або і?і? частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або і?і? частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або і?і? частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентноі? ставки на Позику за понадстрокове користування.

Відповідно до п. 6.8, 6.9. Правил надання грошових коштів у позику Позичальник погоджується, що при понадстроковому користуванні Позикою (або і?і? частиною), кінцева дата строку (терміну) діі? Договору позики змінюється на дату, що відповідає даті повного виконання Позичальником своі?х зобов`язань за Договором позики, що тягне за собою зміну кінцевоі? дати Строку Позики на відповідну дату. Позичальник надає свою згоду, що у період з першого дня понадстрокового користування Позикою (і?і? частиною) і до дати повного виконання Позичальником своі?х зобов`язань за Договором позики (нова кінцева дата Строку Позики), на суму Позики (і?і? частину) нараховуються Проценти у розмірі, встановленому Договором позики.

Згідно з п. 10 Договору позики Правила надання грошових коштів у позику ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів” є невід?ємною частиною договору.

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Нормою ч. 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.

До того ж, як зауважував Конституційний Суд України у справі про захист прав споживачів кредитних послуг (Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011), межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачі).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Крім цього, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору (Постанова ВП ВС у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) від 3 липня 2019року).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, нарахування відсотків за користування позикою здійснюється виключно в межах строку кредитування, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 3510 грн. 00 коп. Проте з огляду на встановлений договором позики строк кредитування (30 днів) та розмір процентної ставки (1,99%) сума процентів за користування кредитом в межах строку кредитування становить 877 грн. 59 коп. Тобто, відсотки в сумі 2632 грн. 41 коп. нараховані позивачем поза межами строку кредитування, за умовами автопролонгації, є такими, що порушують права споживача, є не пропорційно великими та фактично становлять плату за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідальність за яке врегульована положеннями ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до ст. 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на положення ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 2 ст.141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 року у справі № 904/1907/15).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500, 00 грн., на підтвердження чого надав договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з акту № 4-ФП від 13.10.2025 про приймання-передачі наданої правничої допомоги.

Відповідно до акту про приймання-передачу наданої правничої допомоги № 4-ФП від 13.10.2025 адвокат надала позивачу професійну правничу допомогу, зокрема вивчення, збір документації та складання позовної заяви до відповідача - вартість зазначених послуг складає 4500,00 грн.

Факт оплати позивачем наданих послуг підтверджується платіжною інструкцією від 15.10.2025.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1141, 93 грн (2347,59 х 100%: 4980 х 2422,40) та витрат на професійну правничу допомогу - 2121, 32 грн (2347, 59 х 100% : 4980 х 4500).

Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 3 ст. 258, ст. 264 265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, ідентифікаційний код юридичної особи 43311346) заборгованість в розмірі 2347 (дві тисячі триста сорок сім) грн. 59 коп.: 1470 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 877, 59 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:. НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (08205, м..Ірпінь, вул..Садова, 31/33, ідентифікаційний код юридичної особи 43311346) судовий збір в розмірі 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:. НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, ідентифікаційний код юридичної особи 43311346) судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги у сумі 2121 (дві тисячі сто двадцять одну) грн. 32 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.А. Кожевник