Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №521/1768/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/19/26

Номер справи місцевого суду: 521/1768/25

Головуючий у першій інстанції Ганошенко С.А.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, -

встановив:

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяця. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

З вказаної постанови вбачається, що 22.01.2025 року об 06:50 год. в м. Одеса по шосе Тираспольське, 22/8 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN LT31, реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортним засобом, номер виконавчого провадження 60492571 від 08.02.2024 року, чим порушив вимоги ч.10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух». Відповідно до протоколу, автомобіль належить ОСОБА_2 . За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 227138 від 22.01.2025 року, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)суд першої інстанції не дослідив матеріали справи в повному обсязі, не вказав, які саме докази були розглянуті, яку правову та фактичну оцінку їм було надано та яким чином ці докази підтверджують або спростовують обставини вкладені у протоколі про адміністративне правопорушення;

2)суд першої інстанції проігнорував той факт, що працівники поліції не зафіксували жодних доказів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 був водієм;

3)ОСОБА_1 усвідомлює наявність у нього обмеження у праві керування транспортними засобами і не міг свідомо порушити закон. За кермом перебувала інша особа, а саме ОСОБА_3 , якого не було допитано судом першої інстанції у якості свідка;

Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав представника ОСОБА_1 про розгляд справи на 21.01.2026 року на 11:00 год. В судове засідання представник ОСОБА_1 , не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 126 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частиною 3 ст. 126 КУпАП, передбачено правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частино. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного ч. 5 ст. 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

Із вище викладеного вбачається, що суд першої інстанції, перевіряючи наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, зобов`язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 повністю дотримався вимог законодавства України про адміністративні правопорушення, та постановив законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №227138 від 22.01.2025 року, з якого вбачається, що 22.01.2025 року о 06:50 год. в м. Одеса, по вул. Тираспольське шосе, 22/8 км. ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN LT31, реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи обмеженим цього права Саратським відділом державної служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області ВП60492671 від 28.02.2024 року, чим порушив ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух». У графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що виконавче провадження по справі закрито, чому у базі боржників не розумію;

-постанову державного виконавця Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Долгорук А.О. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2024 року. Згідно даної постанови, встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 513/13/19 виданого 04.06.2019 року.

Під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамеру про що було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Проте його до матеріалів справи долучено не було.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25.06.2025 року було зроблено запит до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відеозаписи про витребування повних, з урахуванням зупинення транспортного засобу марки VOLKSWAGEN LT31, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 матеріали відеозапису №471659, які були вказані, як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №227138 складеного 22.01.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП.

08.07.2025 року на адресу Одеського апеляційного суду від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшла відповідь про те, що надати відеозаписи немає можливим з підстав їх знищення, після закінчення строку їх зберігання.

Отже, судом апеляційної інстанції перевіряються доводи апеляційної скарги за наявними матеріалами справи.

Щодо посилання апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 усвідомлює наявність у нього обмеження у праві керування транспортними засобами і не міг свідомо порушити закон. За кермом перебувала інша особа, а саме ОСОБА_3 , якого не було допитано судом першої інстанції у якості свідка, апеляційний суд звертає увагу на те, що такі доводи спростовані протоколом про адміністративне правопорушення від 22.01.2025 року.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП та в розумінні ст. 251 КУпАП, є доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN LT31, реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи обмеженим цього права Саратським відділом державної служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області ВП60492671 від 28.02.2024 року.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом скористалася, пояснив, що виконавче провадження закрито, чому він у базі боржників не розуміє. Зауважень щодо того, що він не керував транспортним засобом ОСОБА_1 не зазначено, також і не зазначено, що працівниками поліції були порушені його права та обов`язки.

Вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.

До протоколу долучені наступні докази, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку: постанова державного виконавця Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Долгорук А.О. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28.02.2024 року.

Крім того, 29.12.2025 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 були надані: копія матеріалів виконавчого провадження АСВП 60492571 від 04.11.2029 року; копія матеріалів виконавчого провадження АСВП 60492923 від 04.11.2019 року.

Так із наданий документів вбачається, що 04.11.2019 року постановою державного виконавця Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Долгорук А.О. за заявою стягувача про примусове виконання було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №513/13/19 виданого 04.06.2019 року.

З постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами вбачається, що 28.02.2024 року було відкрито виконавче провадження за № 60492571 з примусового виконання виконавчого листа №513/13/19 виданого 04.06.2019 року Саратським районним судом Одеської області про збільшення розміру аліментів.

Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 28.02.2024 року за період з 04.06.2019 року по 31.01.2024 року в сумі 109069 грн., що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.

ОСОБА_1 не заперечуєтеся той факт, що він був обізнаний про те, що рішенням Саратського районного суду Одеської області від 14.01.2015 року з нього стягуються аліменти на утримання дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заочним рішенням Саратського районного суду Одеської області від від 02.05.2019 року було змінено розмір аліментів стягнутих рішенням Саратського районного суду Одеської області від 14.01.2015 року №513/1660/14-ц. Отже і про заборгованість по сплаті аліментів він також був обізнаний, що не заперечується ним у апеляційній скарзі. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що він усвідомлює наявність у нього обмеження у праві керування транспортними засобами.

Після закінчення строку, визначеного ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» для її оскарження, якщо постанова не була оскаржена, а у разі оскарження постанови-після розгляду справи відповідним судом, якщо постанова не скасована, постанова може бути оскаржена до суду протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про її винесення.

В процесі розгляду даної справи, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції не було встановлено, що ОСОБА_1 звертався із заявою про оскарження вищезазначених постанов.

За таких обставин Одеський апеляційний суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Інші посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки розцінюються, як спосіб самозахисту з метою уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Крім того, вони були предметом розгляду суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 22.01.2025 року та інкримінуються ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.3 ст.126 КУпАП.

З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова