Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №592/20325/25 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/20325/25

Провадження №2/592/692/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого Костенко В.Г., за участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Нижньосироватської сільської ради Сумської області до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації , про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін та третьої особи.

15.12.2025 позивач звернувся до суду та просить постановити рішення про відібрання у відповідача сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , й стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 1 / 4 частини усіх видів доходів але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Вимоги мотивує тим, що відповідач не виконує батьківських обов`язків та залишив дитину у мачухи, а сам проживає за межами України. У сім`ї мачухи дитина піддавалася насильству, а тому була вилучена. Мати дитини позбавлена батьківських прав. Відповідач обіцяв забрати дитину до себе, але потім відмовився під тим приводом, що не може приїхати за дитиною. Позивач вважає, за доцільне відібрати дитину у батька без позбавлення батьківських прав та стягнути аліменти у мінімальному розмірі.

Відповідач відзив не подавав.

Третя особа Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації подала письмові пояснення у яких підтримала заявлений позов.

Учасники розгляду належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

При подачі подову до суду позивачем надано докази відправлення копії позову відповідачу. Відповідач не з`явився до суду і завчасно не повідомив про поважність причин неявки. Судова повістка, копія ухвали суду направлені відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, однак документи повернулися до суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою від 12.03.2026.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак відповідач є таким, що належно повідомлений про дату і місце розгляду справи. Таким чином згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України не має перешкод для судового розгляду.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання на 10-00 год. 13.01.2026.

Ухвалою від 13.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд о 09-30 год. 18.02.2026. Однак у суду були відсутні докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду. Судове засідання відкладено на 18.03.2026 о 09-05 год.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлено, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 комісією проведено оцінку рівня безпеки дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З акту вбачається, що рівень безпеки дитини небезпечний (Необхідні вжиття негайних дій у межах сім`ї, зокрема оцінювання потреб дитини). Висновок гуртується на тому, що на час проведення дитина просить допомоги, проявляє ознаки страху, тривоги, пригнічена. Наявні фізичні ознаки жорстокого поводження з дитиною. Дитина скаржилася на здоров`я, мала занедбаний вигляд.

Згідно висновку психолога Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області» щодо оцінки психологічного стану дитини, психолог зробив припущення, що дитина перебувала у емоційному виснаженні під впливом несприятливого психологічного клімату у сім`ї. Дитина перебуває у стані постійної емоційної напруги та немає можливості повноцінно розвиватися. Під час спілкування з психологом дитина повідомляла, що неодноразово зазнавав психологічного й фізичного насильства.

Наказом відділу «Служба у справах дітей» Нижньосироватської сільської ради №16 від 01.07.2025 взято на первинний облік відділу «Служба у справах дітей» Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області неповнолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням виконавчого комітету Нижньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області від 01.07.2025 №172 вилучено неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та тимчасово влаштовано до КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» для проходження повного медичного обстеження та подальшого влаштування до державного закладу у зв`язку з відсутністю батьківського піклування.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

З встановлених обставин вбачається, що спірні правовідносини є сімейними, а для вирішення справи слід врахувати наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Статтями 150, 151 СК України передбачені обов`язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, обов`язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Статтею 170 СК України передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ураховуючи встановлені обставини вбачається, що відповідач залишив дитину сторонній особі, а сам виїхав за межі України та не повертається щоб забрати дитину.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Аналізуючи наведені положення суд констатує, що батьки зобов`язані опікуватися дитиною до досягнення нею повноліття. Якщо дитина залишена батьками в умовах небезпечних для її життя, здоров`я і морального виховання, суд може відібрати її від батьків без позбавлення батьківських прав. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

З наданих документів вбачається, що відповідач залишив дитину у небезпечних для здоров`я умовах без батьківського піклування. У зв`язку з цим неповнолітня дитина опинилася в умовах небезпечних для життя, а тому її вилучено та тимчасово влаштовано до КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» для проходження повного медичного обстеження та подальшого влаштування до державного закладу у зв`язку з відсутністю батьківського піклування. Батьки можуть визначати місце проживання дитини, проте у разі відібрання дитини на підставі судового рішення, дитина може бути передана на виховання іншій особі.

Ураховуючи наведене у сукупності суд дійшов переконання, що дитину слід відібрати від відповідача без позбавлення його батьківських прав. Таке рішення до поновлення виконання батьком своїх обов`язків наддасть можливість влаштувати життя дитини. Таке рішення суду буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Разом з цим суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Цим рішенням суд не обмежує права дитини на вільний вибір місця проживання.

Щодо стягнення аліментів

Згідно з ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Згідно з ст.ст. 180-184, 191 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття. Суд визначає розмір аліментів на дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням: стану здоров`я та матеріального становища дитини; стан здоров`я та матеріального становища платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач звертаючись з позовом про відібрання дитини заявив позов про стягнення з відповідача аліментів у мінімальному розмірі, що також відповідає інтересам дитини. Відтак суд вважає, за можливе стягнути аліменти у заявленому розмірі, що відповідає інтересам дитини.

Розподіл витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід розподілити судові витрати.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів.

Тож з відповідача слід стягнути судовий збір за ставкою згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на час подачі позову 15.12.2025 у розмірі 1 відсоток ціни позову, тобто 1 211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. 5, 12, 42, 77-80, 141, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю позов Нижньосироватської сільської ради (місцезнаходження проживання с.Нижня Сироватка, вул. Сумська, буд. 167 Сумський район, Сумська область код ЄДРПОУ 45031243) до ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації (місцезнаходження вул. Іллінська, буд. 97, м. Суми, код ЄДРПОУ 04057864).

Відібрати неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання у розмірі 1 / 4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до повноліття дитини., починаючи стягнення з 15.12.2025.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 23.03.2026.

Суддя Владислав КОСТЕНКО