Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №450/6174/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/6174/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 33/811/362/26 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , адвоката Попович Василя Олексійовича, розглянувши апеляційну скаргу адвоката Попович В.О. на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року,

встановив:

постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000,00 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , в доход держави 605 грн. 60 коп. судового збору.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 02.12.2025 року о 15 год. 37 хв. на вул. Лесі Українки, в с. Пикуловичі, Львівського р-ну, Львівської обл., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме електроскутером марки «Домінатор» без номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову адвокат Попович В.О. подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року та провадження у справі закрити, у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що працівниками поліції порушено вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не роз`яснено його прав, зокрема на захист чи право відмовитись давати показання та пояснення щодо себе.

Зазначає, що рапорт працівника поліції не є належним і допустимим доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім цього, на відеозаписах з СД-диску не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом. Додатково вказав, що відеозапис не є безперервним та у такому наявні розбіжності у часі в порівнянні з протоколом про адміністративне правопорушення, який складено у відсутності двох свідків.

Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , адвоката Попович Василя Олексійовича на підтримку апеляційних вимог, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи суд вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, а при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено правопорушення та чи винна особа в його вчиненні.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що зазначених вимог закону суд першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не дотримався.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП суд першої інстанції послався на дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 529798 від 02.12.2025 року та його копії, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.12.2025 року, рапорті працівника поліції від 03.12.2025 року, відеозаписі з СД-диску.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно не з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.

Таким чином, саме по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність для водія транспортного засобу в цьому випадку настає за доведеністю одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного) або відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі апелянт заперечує факт керування транспортним засобом за обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки , ОСОБА_1 не керував транспортним засобом

Разом з тим, судом першої інстанції всупереч вимог ст.252 КУпАП не досліджено всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно абз.17 п.1.10 Розділу 1 Правил дорожнього руху водій — особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Крім того, п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 передбачено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Поряд з цим, відеозаписи містять відомості лише про події, які мали місце біля будинку де проживає ОСОБА_1 . Тобто на долучених відеозаписах не зафіксовано ні факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ні його зупинення, ні перебування останнього на місці водія після зупинки транспортного засобу, також відсутній сам транспортний засіб, яким ніби-то здійснював керування ОСОБА_1 .

Таким чином, ураховуючи, що електроскутер марки «Домінатор» був відсутнім на місці події, а тому ОСОБА_1 не може вважатися особою, яка керувала ним, адже він не виконував жодних функцій водія на час приїзду працівників поліції та пропозиції останніх пройти огляд на стан сп`яніння.

Крім того, у своїх пояснення, наданих у судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що транспортним засобом не керував, жодного електровелосипеда чи електроскутера у нього немає і він таким не керував, а коли до нього прибули поліцейські знаходився вдома та порався по господарству.

Відтак, у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 електроскутером 02.12.2025 року о 15 год. 37 хв. за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 529798 від 02.12.2025 року, зокрема пояснення свідків.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано відеозаписом.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , копії протоколу про адміністративне правопорушення.

Невручення копії протоколу позбавило ОСОБА_1 можливості своєчасно ознайомитися з його змістом, надати заперечення та належним чином реалізувати своє право на захист, що свідчить про істотне порушення процесуальних прав.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що наявні у матеріалах відеозаписи не містять відомостей про технічний засіб, за допомогою якого здійснювалася фіксація. За відсутності таких даних неможливо встановити походження відеозапису, перевірити його автентичність, що виключає можливість покладення його в основу висновків про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Окрім наведеного, апеляційний суд звертає увагу на неузгодженість дат складання матеріалів справи. Так, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 529798 датований 02.12.2025 року, так як рапорт працівником поліції складено лише 03.12.2025 року.

За таких обставин рапорт, який за своєю суттю має фіксувати обставини виявлення правопорушення та передувати або супроводжувати складання протоколу, фактично складений після оформлення протоколу, що ставить під сумнів послідовність документування події та достовірність викладених у ньому відомостей.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).

З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які беззаперечно доводили б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (або з ознаками алкогольного сп`яніння).

За вказаних обставин, не можна констатувати, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст., 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу адвоката Попович Василя Олексійовича – задоволити.

Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ