Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №947/11995/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/11995/26

Провадження № 1-кп/947/871/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні без виклику учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12026164480000097 від 22.02.2026 року у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Хлібодарське, Біляївського району, Одеської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 27.04.2023 року вироком Малинговського районного суду м. Одеси, за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, покарання за який відбув та 27.10.2025 року та був звільнений з ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 21.02.2026 у нічний час, перебував за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 15, де був припаркований автомобіль марки «Volkswagen» модель «Caddy» білого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , де у нього виник умисел направлений на незаконне проникнення до вище вказаного автомобіля.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що проникнення до іншого володіння особи без згоди власника є незаконним, маючи намір на порушення конституційного права громадян на недоторканість іншого володіння, закріпленого в ст. 30 Конституції України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та протиправно, не маючи дозволу та згоди власника автомобіля відчинив двері автомобіля, після чого незаконно проник до салону «Volkswagen» модель «Caddy» білого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , припар кованого за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 15, який на праві власності належить ОСОБА_4 , та перебував там деякий проміжок часу, чим порушив недоторканість іншого володіння особи, після чого був помічений.

За таких обставин, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.162 КК України, за кваліфікуючими ознаками – незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Разом з тим, зазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акту за їх відсутності, а обвинувачений ОСОБА_3 , представлений захисником ОСОБА_5 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку. А тому суд, за клопотанням прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_6 , що регламентоване ч.1 ст.302 КПК України, вважає за доцільне розглянути обвинувальний акт та додані до нього матеріали щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження на підставі обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст.382 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєному кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст.162 КК України – незаконне проникнення до іншого володіння особи – доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети, кари, виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття.

Згідно з ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, посередню характеристику, щире каяття в скоєному, активну участь у розкритті кримінального правопорушення, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає недоцільним відбування покарання у вигляді обмеження волі та приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395, КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити показання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти наОСОБА_3 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій – зберігати в матеріалах справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України – вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1