Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №946/7136/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/7136/25

Провадження № 2-а/946/18/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

10.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/5289 від 17.06.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю кваліфікації правопорушення обставинам, викладеними в оскаржуваній постанові.

12.09.2025 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області відкрито провадження у справі.

22.09.2025 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області витребувано у відповідача докази по справі, які повторно були витребувані 14.10.2025 року, 13.11.2025 року, 17.12.2025 року відповідно.

07.01.2026 року до суду надійшов лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким суду надано: копія постанови № 1/5289 від 17.06.2024 року, копія протоколу № 234 від 14.06.2024 року, копія розписки з підписом ОСОБА_1 про отримання ним повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07.01.2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП. З урахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.

В судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив, надав відзив на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно частини першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.

У силу приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною постановою від 17.06.2024 № 1/5289 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 210 КУпАП відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідальність за ч. 2 ст. 210 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 14 червня 2024 року о 12 год. 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 за зверненням №414846 від 30.05.2024 працівниками поліції було доставлено громадянина ОСОБА_1 , як такого, що не прибув по повістці. Під час розгляду справи було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 по повістці на 01.05.2024 (30.04.2024 отримана під особистий підпис) не прибув. Чим порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, а саме пп 2. п. 1.

Суть адміністративного правопорушення має містити зазначення, в тому числі, ознак суб`єктивної та об`єктивної сторін правопорушення, які дадуть змогу співвіднести вчинене діяння з диспозицією нормативного акту, який передбачає відповідальність за порушення (кваліфікувати діяння за певною статтею (частиною статті) КУпАП).

Аналізуючи зміст постанови, суддею встановлено, що суть адміністративного правопорушення не містить ознак суб`єктивної та об`єктивної сторін правопорушення, які дають змогу співвіднести вчинене діяння з диспозицією нормативного акту, який зазначено у постанові.

Суд наголошує на тому, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з неявкою до ТЦК та СП за повісткою, що, на думку суду свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Втім, дії позивача щодо його неявки до ТЦК та СП за повісткою відповідачем кваліфіковані за ч. 2 ст. 210 КУпАП.

Неявка до ТЦК та СП за повісткою саме по собі не утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, а тому, на переконання суду, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою є неправомірним.

Більш того, виходячи зі змісту відзиву, відповідач жодним чином не заперечує притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за ч. 2 ст. 210 КУпАП, у зв`язку з чим суд зауважує, відповідач, як орган, уповноважений на винесення постав у справах про адміністративні правопорушення за ст. 210 КУпАП, зобов`язаний неухильно дотримуватися положень чинного КУпАП та правильно зазначати кваліфікацію діянь особи. Допущенням ним помилок, у тому числі, пов`язаних з правовою кваліфікацією правопорушення, свідчить про недотримання положень КУпАП та вказує на неправомірність прийнятого рішення.

Крім того, зазначення правової кваліфікації дій позивача за ч. 2 ст. 210 КУпАП вказано не лише в оскаржуваній постанові, а й в протоколі про адміністративне правопорушення № 234 від 14.06.2024 року.

Разом з тим, суд зауважує, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, та диспозиції частин цієї статті є бланкетними і потребують застосування норм чинного законодавства, яке регулює дотримання відповідних вимог.

Втім відповідач у своїй постанові не зазначає пряме посилання на норму чинного законодавства, якою регулюється дотримання вказаних вимог, а саме щодо неявки особи до ТЦК та СП за повісткою, а лише зазначає порушення пп. 2, п. 1, без зазначення повної назви нормативно-правового документу, на який він посилається.

З вказаного суд дійшов висновку, що відповідач не встановив повні обставини справи та відповідність дій позивача нормативно-правовим актами, якими встановлюється зобов`язання особи дотримання відповідних вимог та передбачає відповідальність за їх порушення, а тому провів розгляд справи з порушенням вимог ст. 280 КУпАП.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, викладене суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1/5289 від 17.06.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП і провадження по справі закрити.

Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1/5289 від 17.06.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП і провадження по справі закрити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.03.2026 року.

Суддя: О.О.Бурнусус