Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №463/11155/25 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 463/11155/25

№ провадження 2/453/298/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 лютого 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Ясінського Ю.Є

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області за порядком спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмежиною відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

23 грудня 2025 року до Сколівського районного суду Львівської області надійшла справа (№463/11155/25) із Личаківського районного суду м. Львова.

Справу передано судді Ясінському Ю.Є. для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

Представник позивача Олійник К.О. звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позикиу розмірі 30670 гривень. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 07 січня 2026 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Розгляд справи відбувся 25 лютого 2026 року без учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує що 07 грудня 2022 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1123-0874. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту 7800 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 18 днів; знижена % ставка 2,50 % в день;- стандартна % ставка 3,00 % в день. Представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1123-0874 від 07 грудня 2022 року в розмірі 54077,56 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 6022 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 48055,56 гривень.

Позивачем до відповідача було застосовано програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме частково списання заборгованості ОСОБА_1 за нарахованими процентами у загальній сумі 23407,56 грн. за умови погашення позивальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 30670 грн. Отже, враховуючи вищезазаначене, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №1123-0874, а саме: прострочену суму заборгованості за кредитом 6022 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 24648 грн, що разом становить 30670 грн., та судові витрати у розмірі 2422,40грн.

У прохальній частині позову, представник позивача попросив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, та за його відсутності. Проти винесення заочного рішення по справі - не заперечував.

24 лютого 2026 року представником відповідача - адвокатом Заяць Н.Я. подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначила, що позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором не долучено документу, передбаченого ст.ст. 41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. У матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів позичальнику відповідно до вимог ст.ст. 526, 1054, 1088 ЦК України. не доведено, що позичальнику надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах встановлених договорами. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі №910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі №910/21578/16, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі №381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц.) Звертає увагу суд на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 по справі №278/2177/15-ц у якому вбачається, що судами при розгляді справ повинні досліджуватися первинні бухгалтерські документи, які підтверджують наявність заборгованості за кредитом: розрахунок заборгованості та виписка по кредитному рахунку клієнта.

Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2020 року по справі № 703/3063/18 прийшов до висновку, що в зв`язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу. Таким чином, розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку. У розрахунках заборгованості, поданими позивачем, відсутні відомості щодо строків, сум та дат нарахування заборгованостей за основною сумою кредиту та відсотками. Не зазначено періодичність нарахування, дату початку, конкретні суми заборгованості та методологію їх розрахунку, що унеможливлює перевірку обґрунтованості заявлених вимог. Дані розрахунки заборгованості не є належними доказами для доведення наявності заборгованості по кредитних договорах. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первісних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.

У Постанові КЦС ВС від 15.01.2025 року у справі №753/16762/15-ц суд зробив наступний правовий висновок: «Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій». Просить суд відхилити позовні вимоги в повному обсязі як необґрунтовані належним чином.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач посилається на такі докази, а саме копії електронного Договору про відкриття кредитної лінії №1123-0874, відповідно до якого позивач зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 7800 грн. строком на 300 днів, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених цим договором.

Договір укладено в електронному вигляді, через ідентифікацію клієнта за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

На виконання зазначених вимог відповідачу надано одноразовий ідентифікатор А6741, для підписання Кредитного договору №1123-0874 від 07 грудня 2022 року для підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

На підтвердження перерахування суми кредиту за №1123-0874 від 07 грудня 2022 року позивачем надано лист АТ КБ «Привват Банк» про перерахування коштів від ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay та довідку ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахунок суми кредиту №1123-0874 від 07 грудня 2022 року на вищевказану картку.

У відзиві відповідач стверджує, що гроші на відповідний рахунок не отримував.

Позивач в свою чергу на спростування доводів відповідача відповіді на відзив із відповідними доказами не надав, із клопотаннями про витребування доказів до суду не звертався.

Також, позивачем не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно кредитного договору на рахунок відповідача.

Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №758/14925/23 зазначив, що документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Відповідно до положень ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до положень ч.ч.3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Додані до позовної заяви копії договору про надання фінансового кредиту, правил відкриття кредитної лінії, паспорту та таблиці споживчого кредиту, довідки про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи, довідки про перерахування суми кредиту, розрахунку заборгованості за договором, Правил акції, не містять достатню інформацію про отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки з них не вбачається, що одноразовий індетифікатор та засоби зв`язку належать відповідачу, так саме і не містять інформації що банківська карта із наведеним номером відкрита на відповідача.

Крім того, посилання на розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи позивача та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, відомості про рух коштів та нарахування процентів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Отже, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є недостатніми в розумінні ст. 80 ЦПК України для висновку, що відповідач уклав кредитний договір та отримав в користування кошти, тому вимоги позивача є не доведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, відсутні і підстави для покладення судових витрат на відповідача.

Інші докази, які досліджені судом, правового значення у контексті прийнятого рішення значення не мають та не спростовують встановлених судом обставин.

Керуючись ст.ст.81,141,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Понесені позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати залишити за ним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407, м. Київ; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ