Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №309/1025/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1025/26

Провадження № 1-кс/309/139/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026071050000156 від 08 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся в суд з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , 05 березня 2026 року приблизно о 22 годині, перебуваючи на вулиці Лісна у місті Хуст, підійшов до групи осіб, серед яких знаходився ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якими у нього виникла суперечка. У ході суперечки, маючи прямий умисел на відкрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з корисливих мотивів переслідуючи мету на відкрите викрадення майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 наказав ОСОБА_7 , передати йому наявну в нього наплічну сумку сірого кольору з логотипом «Guess», з якої витягнув розташовані у ній речі ОСОБА_7 - мобільний телефон та парфуми, які повернув останньому, а сумку повертати відмовився та її відкрито викрав.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України тобто у – відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого в умовах воєнного стану.

18 березня 2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю міста Хуст, зареєстрованому та мешканцю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженому, не працюючому, раніше не судимому у кримінальному провадженні №12026071050000156 від 08 березня 2026 року, вручене повідомлення про обґрунтовану підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом заяви ОСОБА_8 , про вчинення викрадення; протоколом допиту в якості потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом огляду від 07.03.2026 у ході якого вилучено сумку у підозрюваного ОСОБА_4 яка була викрадена та іншими матеріалами кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.186 КК України, за вчинення якого передбачене покаранням у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та яке, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків визначених ч.7 ст.42 КПК України.

Положення ч.2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків. В даному випадку, з урахуванням того, що ОСОБА_4 будучи обізнаним про те, що у зв`язку з тим, що вчиненням ним відкритого викрадення, у разі доведення його вини йому буде призначено покарання, щонайменше у вигляді семи років позбавлення волі, тому існують наступні ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на потерпілого і свідків, у цьому ж кримінальному провадженні.

Також, відповідно до положень ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчому судді, суду, крім вищезазначених ризиків необхідно оцінити наступні обставини, зокрема: вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України, які встановлюють обґрунтованість підозри, тяжкість покарання за вчинення вищевказаного злочину, зокрема позбавлення волі на строк від семи до десяти років, відсутність відомостей про наявність у підозрюваного нарікань на вік та стан здоров`я.

Беручи до уваги викладене, застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, а тому просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині. Зазначає, що наявні ризики переховуватися від слідства та влипну на свідків чи потерпілого.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказує, що ризики належним чином не доведені. ОСОБА_4 не має наміру ухилятися від слідства чи впливати на свідків та потерпілих. Потерпілий до нього взагалі претензій не має. Просить врахувати соціальні зв`язки та характеристику.

В судовому засіданні ОСОБА_4 попросив застосувати до нього домашній арешт.

За таких обставин, слідчий суддя заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, приходить до наступного.

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст.186 КК України за вище наведених обставин.

За вказаним фактом, відомості по матеріалах було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження, в ході якого підозрюваному, 18.03.2026 повідомлено про підозру у вчинені вказаного злочину та подано до слідчого судді дане клопотання про обрання запобіжного заходу, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Слідчим суддею, на час порушеного у клопотанні питання, про підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Хуст, Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, неодружений, не працюючий, проживає з батьками, раніше не судимий. Підозрюваний, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, та не має міцних соціальних зв`язків.

Як убачається з матеріалів клопотання необхідність його застосування слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний об`єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв`язку з чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Тож, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, а саме: протоколи прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_8 від 07.03.2026; протокол огляду від 07.03.2026; протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 10.03.2026, протокол пред`явлення особи для впізнання від 10.03.2026, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 10.03.2026 - свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Суд враховує, що потерпілі та свідки в даному кримінальному провадженні судом ще не допитувалися, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, у світлі чого, з урахуванням наведених даних суд уважає, що обставини регламентовані п.п.1, 3 ч.1 ст. 177, п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними.

У судовому засіданні, підозрюваним ОСОБА_4 та його захисником ОСОБА_5 всупереч положень ч. 5 ст. 132 КПК України, не було надано суду допустимих доказів, які б свідчили про відсутність ризиків встановлених стороною обвинувачення, у зв`язку з чим, слідчий суддя вважає доведеною наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному провадженні, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами.

Однак, слідчий суддя не сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки на доведення даної позиції клопотання містить єдине зазначення менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що безумовно не може свідчити про доведеність даного факту.

Суд враховує, наявність у ОСОБА_4 певних соціальних зв`язків, постійного місця проживання та відсутність судимостей. Слід врахувати також, що з моменту проведення з ОСОБА_4 першої слідчої дії ОМП – 07.03.2026 і по даний час (період у майже 2 тижні) не вбачається, що він учинив чи намагався учинити якусь із дій передбачених ст.. 177 КПК України. До слідчого судді такий з`явився, від явки не ухилявся. Вказане певної мірою зменшує ступінь ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

За таких умов, суд приходить до переконливого висновку, що клопотання не містить чіткого обґрунтування неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, у зв`язку з чим вважає, що на даному етапі, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи (взяття під варту), про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За таких обставин слідчий суддя, враховуючи, той факт, що стороною обвинувачення було доведено наявність ризиків, визначеного ст. 177 КПК України, та безумовної недоведеності факту того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризиків, вважає за необхідне у задоволенні клопотання про обрання заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою відмовити та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.) терміном на 2 місяці, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків.

Керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026071050000156 від 08 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Хуст, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною цілодобово залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , у межах строку досудового розслідування, тобто до 18 травня 2026 року включно, з покладанням на нього наступних обов`язків:

- не залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 , цілодобово;

- прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

- здати при наявності на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зобов`язати ОСОБА_4 прибути до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Роз`яснити ОСОБА_4 що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу УП за місцем проживання підозрюваного та зобов`язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_6 та прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено учасникам процесу 23 березня 2026 року о 09 год. 30 хв.

Слідчий суддя

Хустського районного суду: ОСОБА_1