Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №308/3928/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3928/26

3/308/1568/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України,

непрацюючої, яка проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

встановив:

07.03.2026 о 09:40 год. у міжнародному пункті пропуску через ДКУ для залізничного сполучення «Чоп(Дружба)» (територія Чопської ТГ Ужгородського р-ну Закарпатської обл.) прикордонним нарядом «Перевірка документів» на виїзд з України була виявлена громадянка України ОСОБА_1 без відповідних документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в?їзд в Україну, чим намагалася здійснити незаконне перетинання державного кордону з України в Угорщину.

Своїми діями порушила вимоги ст. ст. 9, 12 ЗУ "Про державний кордон України" від 04.11.1991р., ст. 3 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в?їзду громадян України» та п. 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених ПКМУ №57 від 27.01.1995 року, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала, вказала що 07.03.2026 не мала наміру незаконно перетнути державний кордон, їхала в потязі з неповнолітнім сином з м. Ужгород до старшого сина в Будапешт. В м. Чоп коли працівники прикордонної служби перевіряли документи, вона не виявила в себе паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Не змогла пояснити де її документи, оскільки на той час сама не знала, думала що їх викрали. Відносно неї було складено вказанифй протокол. В подальшому з`ясувала, що їх з сином паспорти залишилися вдома. В цей же день її син ОСОБА_2 придбав квитки на інший потяг, та вона з неповнолітнім сином у законний спосіб перетнули державний кордон України.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Сковородько І.Ф. в судовому засіданні подала письмові пояснення ОСОБА_1 , до яких додано копії паспортів ОСОБА_1 для виїзду за кордон, квитків на потяг, які долучено до матеріалів справи. Захисник підтримала в повному обсязі подані пояснення, зазначила що в діях її підзахисної відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 204-1 КУпАП, а саме відсутня суб`єктивна сторона правопорушення. Просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , позицію захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази по справі, приходжу до наступних висновків.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, передбачені ст.ст. 34-35 КУпАП, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Так, згідно ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

У пункті 1 ст. 2 ЗУ «Про громадянство України» зазначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на принципах: єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно вимог ч.1 ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

А у відповідності до п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57 перетинання громадянами України (далі громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну:

1)паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

2)дипломатичний паспорт;

3)службовий паспорт;

4)проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий);

5) посвідчення особи моряка;

6) посвідчення члена екіпажу.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 204-1 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 002107Е від 07.03.2026 року, протоколом про адміністративне затримання від 07.03.2026, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 07.03.2026, інформацією Державної міграційної служби України щодо громадянки України ОСОБА_1 ; рапортом начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 07.03.2026, рапортом інспектора прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 07.03.2026, а також поясненнями ОСОБА_1 , які надані в судовому засіданні 19.03.2026.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки такі оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, відтак є належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме, спроба перетинання державного кордону України без відповідних документів.

Згідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У відповідності до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Разом з тим, у Кодексі України про адміністративні правопорушення не закріплено визначення малозначного правопорушення та немає вказівок на його ознаки, однак у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визначення діяння малозначним. Категорія (поняття) "малозначність" означає, що вчинене правопорушення не становить великої суспільної шкідливості й не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.

Вирішуючи питання призначення виду стягнення за адміністративне правопорушення, з урахуванням характеру вчиненого порушення, ступінь вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, особи правопорушника, яка до адміністративної відповідальності раніше не притягувалася, обставин справи, беручи до уваги той факт, що адміністративне правопорушення не призвело до тяжких наслідків, не завдало шкоди суспільним інтересам, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, приходжу до переконання, що вищенаведене є підставою для застосування приписів ст. 22 КУпАП, відтак ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст. ст. 22, 22, 33, 204-1, 283, 284 КУпАП, суд -

постановив:

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження по справі - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.Б. Шумило