Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №591/5125/23 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/5125/23

Провадження № 2/591/819/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м.Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Митник Ю.А.,

представника відповідача Петріщева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу № 591/5125/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 09.11.2022 з вини відповідача сталася ДТП за участі трьох транспортних засобів, в результаті якої був пошкоджений автомобіль позивача. На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ СК «Альфа гарант», яка виплатила позивачу страхове відшкодування в сумі 110 000 грн. Згідно з рахунком на оплату на здійснення ремонта пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу позивача розмір матеріального збитку складає 372 953,80 грн. Страхове відшкодування не в повній мірі покрило витрати на ремонт автомобіля позивача, тому зазначає, що з відповідача підлягає стягненню різниця між матеріальним збитком та страховим відшкодуванням у сумі 262 953,80 грн. Просить стягнути з відповідача вказану суму.

У відзиві на позовну заяву відповідач із позовом не погодився, зазначивши, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру заподіяного збитку. Копія рахунку на оплату не є таким доказом. Як вбачається з наданого позивачем рахунку, до складу майнової шкоди включено ПДВ в сумі 62 158,97. Документів, що підтверджують факт надання послуг з ремонту автомобіля не надано. Просить відмовити у задоволенні позову. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що наданий розрахунок є належним доказом розміру фактичних витрат (шкоди), необхідних для відновлення автомобіля, оскільки виданий офіційним суб`єктом, уповноваженим здійснювати технічний огляд та ремонт автомобілів цієї марки. Доводи відповідача, що вартість ПДВ не підлягає відшкодуванню не гуртуються на вимогах закону. Факт оплати ремонту не є передумовою для виникнення права вимоги до винуватця ДТП.

У судове засідання позивач та його представник, представники третіх осіб не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру заподіяного збитку, відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, яке було задоволено судом. Однак позивач не надав для огляду транспортний засіб, у зв`язку з відсутністю необхідних даних експерт склав повідомлення про неможливість надання висновку.

Ухвалою суду від 05.07.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 25.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. 24.12.2025 за результатами повторного автоматизованого розподілу справу розподілено судді Ніколаєнко О.О.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов таких висновків. Судом встановлено, що Судом встановлено, що 9 листопада 2022 р. в місті Суми сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: Audi AG, номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачу; автомобіля Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу; та автомобіля Ford Transit, номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 . В результаті ДТП всі три автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вказане підтверджується схемою місця ДТП та постановою Ковпаківського районного суду від 12 грудня 2022 р. у справі № 592/10286/22. Відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу (а.с. 11).

На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», що підтверджується копією поліса №АТ /2173620. Відповідно до умов полісу розмір страхової суми за заподіяну майну шкоду становить 130 000 грн, розмір франшизи - 0 грн. (а.с. 13, 216). 21.1.2022 було здійснено огляд належного позивачу транспортного засобу та визначено перелік пошкоджень, складено протокол огляду (а.с. 213-214).

Співробітниками ПАТ СК “Альфа гарант” було складено розрахунок страхового відшкодування згідно угоди, якою погоджено суму страхового відшкодування позивачувнаслідок ДТП, що сталася 09.11.2022 - 110 000 грн. Складено страховий акт, яким визначено розмір страхового відшкодування - 110 000 грн., як зазначено у акті, він складений на підставі наявних документів, у тому числі угоди про розмір страхового відшкодування, висновку експерта/аварійного сертифіката (а.с. 215).

12.01.2023 р. позивач отримав від ТДВ «СК «Альфа-Гарант» страхову виплату в сумі 110 000,00 грн. (а.с. 14).

Відповідно до рахунку на оплату № 2437 від 23 грудня 2022 р., виданого ТОВ «Артмотор» позивачеві, визначено перелік робіт та послуг з ремонту автомобіля Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , на суму 372 953,80 грн. у тому числі ПДВ — 62 158,97 грн. (а.с. 12).

Ухвалою суду від 2 липня 2024 р. за клопотанням представника відповідача у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу щодо розміру матеріального збитку, завданого позивачеві, та вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

23 липня 2024 р. експертом складено повідомлення про неможливість надання висновку. У мотивувальній частині повідомлення вказано, що за наявними матеріалами справи встановити обсяг та характер пошкоджень, що були спричинені складовим транспортного засобу внаслідок ДТП, яка сталася 9 листопада 2022 р., не вбачається технічно можливим. У матеріалах справи серед наданих позивачем доказів на обґрунтування позовних вимог наявний лише рахунок на оплату (а.с. 119-120).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У даній справі позивачу, як власнику пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу, була заподіяна майнова шкода. Цивільно-правова відповідальність відповідача (заподіювача шкоди) була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант»» та договором визначено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в сумі 130 000 грн.

Як вбачається зі змісту страхового акту та розрахунку страхового відшкодування згідно угоди позивач узгодив з ТДВ СК «Альфа-Гарант» розмір страхового відшкодування у сумі 110 000,00 грн, після чого страховик виплатив йому узгоджену суму.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм . Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

Позивач, діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування ТДВ СК «АЛЬФА-Гарант» у сумі 110 000,00 грн, що є меншою за визначений полісом ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну, тому заявлена в подальшому вимога до страхової компанії чи завдавача шкоди суперечить як попередній поведінці позивача, так і засадам розумності та диспозитивності.

Відомостей про те, що позивач підписав указане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2025 року у справі № 127/2551/23.

Оцінюючи докази на підтвердження розміру заявленої до стягнення шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На обґрунтування розміру заподіяної шкоди та різниці між цим розміром та виплаченим страховим відшкодуванням позивач надав рахунок на оплату, виданий ТОВ «Артмотор». Проте, вказаний рахунок не є безумовним доказом фактичного розміру заподіяної майнової шкоди або вартості відновлювального ремонту .

Як вбачається зі змісту страхового акту, який був наданий страховою компанією на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів (за заявою відповідача), при визначенні розміру збитку страхова компанія керувалась, окрім іншого, висновком експерта/аварійним сертифікатом. Такого документа, який би визначав розмір заподіяної шкоди, позивачем не було надано та не заявлено клопотання про його витребування.

Крім того, за клопотанням відповідача судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу для встановлення вартості матеріального збитку. Однак, як вбачається з повідомлення експерта та пояснень представника відповідача, експертиза не була проведена в тому числі у зв`язку з ненаданням позивачем транспортного засобу для огляду та відсутністю в матеріалах справи достатніх вихідних даних.

Вказане позбавляє суд можливості встановити реальний розмір шкоди, який би перевищував суму, вже отриману позивачем від страховика.

Враховуючи, що позивач узгодив зі страховиком суму відшкодування, яка є меншою за ліміт відповідальності, не довів належними та допустимими доказами факт того, що реальний розмір збитку перевищує межі відповідальності страхової компанії (130 000 грн), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкодивідмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 23.03.2026.

Суддя О.О. Ніколаєнко