Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №491/452/25 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/452/25

Провадження № 2/491/132/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 березня 2026 року м. Ананьїв

Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Желяскова О.О., розглянувши в залі суду в м. Ананьїв Подільського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 січня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА»(далі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено договір № 7486663 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого Товариство надало, а відповідач отримав кредит у розмірі 11 400,00 гривень, та зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, передбачені договором. 27 вересня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27092024, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7486663, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором у сумі 41 496,00 гривень.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачеві права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №7486663 в розмірі41 496,00 гривень, з яких: 11 400,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30 096 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою. Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені ним судові витрати у виді судового збору.

Ухвалою суду від 05 червня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України (а.с.47).

12 червня 2025 року від представника відповідача - адвоката Назаренко І.М., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1521890 від 06 червня 2025 року (а.с.57), надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача заборгованість за договором № 7486663 по основному зобов`язанню (тілу кредиту) в сумі 11 400,00 гривень, в задоволенні решти позовних вимог відмовити в повному обсязі. Представник зазначила, що стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості по договору про надання споживчого кредиту в сумі 41 496,00 гривень не відповідає вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Стосовно стягнення відсотків відповідач заперечує ці вимоги позивача з огляду на його статус військовослужбовця та положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовця та членів їх сімей». Отже, в період нарахування відсотків за користування кредитом з 18 січня 2024 року по 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 був військовослужбовцем ВМС ЗСУ, що підтверджується контрактом, посвідченням офіцера, довідкою Ф5 від 16 квітня 2025 року № 374 військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, керуючись пунктом 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нарахування відсотків в сумі 30 096,00 гривень за договором № 7486663 ОСОБА_1 є незаконним та протиправним, а тому не можуть бути задоволені судом. Також представник просить покласти на сторони судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (а.с.59-70).

Позивачем в установлений судом строк не було подано до суду відповіді на відзив. Будь-яких інших заяв, клопотань не надавав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд доходить до наступного висновку.

Вирішуючи спір у цій справі, суду належить встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З матеріалів справи суд встановив, що спірні правовідносини стосуються наявності у позивача права вимоги до відповідача у справі щодо стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

За твердженням позивача таке право вимоги ним набуте на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором.

Відповідно до пункту 4.1 договору 7486663 про надання споживчого кредиту від 18 січня 2024 рокукредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача (а.с.7).

27 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ»та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»було укладено договір факторингу № 27092024 (а.с.17-21).

Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

В статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу

Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 23 березня 2017 року № 691 «Про видачу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» (а.с.33) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу. 07 березня 2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання послуг з факторингу на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги факторингу, (інформація є відкритою та загальнодоступною, зокрема, на сайтіhttps://kis.bank.gov.ua).

Суд, оцінивши надані позивачем докази та встановивши обставини у справі, вважає доведеним факт переходу позивачеві права вимоги до відповідача за договором 7486663 про надання споживчого кредиту від 18 січня 2024 року, при цьому договір факторингу недійсним не визнавався та не скасований.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються параграфом 1 Глави 71 Книги п`ятої ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон № 675-VIII)

Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII (на дату укладення договору) визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 7486663 про надання споживчого кредиту від 18 січня 2024 року укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний останнім при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку «CreditPlus».

Згідно з пунктом 9.2 договору кредиту визначено, що цей кредитний договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в пункті 1.4. договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Встановлено, що договір № 7486663 від 18 січня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 підписано останнім одноразовим ідентифікатором «А5541», який було надіслано на номер відповідача НОМЕР_2.

В договорі зазначені всі дані про особу відповідача необхідні для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону.

Відповідач через особистий кабінет на вебсайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону НОМЕР_2 (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і належності відповідачеві зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього SMS-кодів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статтей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених в постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066св23).

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З наведеного суд доходить до висновку, що 18 січня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 з дотриманням наведених норм законодавства було укладено договір про споживчий кредит,як такий, що укладений у письмовому вигляді. При цьому відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх. Також повністю ознайомлений з правилами, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, їх змістом, суттю, об`ємом зобов`язань сторін та наслідками укладення цього договору, оскільки інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з Правилами клієнт не може перейти до наступного етапу.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 7486663 про надання споживчого кредиту від 18 січня 2024 року. Зазначений договір недійсним не визнано.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України, згідно з вимогами статтей 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

В постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23) міститься висновок, «що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

В постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17 (провадження № 61-10667св18)) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Згідно умов договору № 7486663 про надання споживчого кредиту від 18 січня 2024 року, зокрема, пункту 2.1, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .

Факт перерахування грошових коштів ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 02 жовтня 2024 року за вихідним № 20241002-1/1, в якому зазначено, що 18 січня 2024 року від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» здійснено платіж на суму 11 400,00 гривень, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_3 (а.с.15-16).

Докази того, що банківська картка з вищезазначеним номером належить відповідачеві, останнім не спростовані.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти за договором № 7486663 про надання споживчого кредиту від 18 січня 2024 рокув розмірі 11 400,00 гривень, однак належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, що визначені договором.

Як було зазначено, в матеріалах справи містяться докази отримання відповідачем суми кредиту в розмірі 11 400,00 гривень, проте суду не доведено правомірності стягнення розміру відсотків, зазначених у позовній заяві.

Зокрема, наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками за договором №7486663 про надання споживчого кредиту від 18 січня 2024 рокуне в повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» (а.с.24-30), оскільки відсотки розраховані виходячи із ставки 2,2% в день, що суперечить вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті не може перевищувати 1%.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державногорегулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статтю 8 доповнено частиною п`ятою наступного змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.».

Крім того, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на дату укладення договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

В постанові від 15 липня 2020 року в справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) Верховний Суд звернув увагу на розяснення Національного банку України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620, згідно яких для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження підстав для застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» представником відповідача надано довідку форми 5, видану 16 квітня 2025 року за № 374 командиром військової частини НОМЕР_1 (а.с.63). Згідно довідки відповідач перебуває на військовій службі за контрактом з 24 грудня 2021 року при військовій частині НОМЕР_1 на посаді флагманського спеціаліста з радіотехнічної служби відділення планування та підготовки штабу з 04 червня 2024 року по теперішній час. В матеріалах справи наявна ксерокопія посвідчення офіцера серії НОМЕР_4 , виданого 24 грудня 2021 року Інститутом ВМС НУ «Одеська морська академія» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на військовій службі в ЗСУ (а.с.66-68). У посвідченні міститься відмітка, що згідно наказу № 187 від 29 квітня 2024 року командувача ВМС ЗСУ відповідача призначено на посаду - флагманський спеціаліст з радіотехнічної служби відділення планування та підготовки штабу військової частини НОМЕР_1 . Згідно ксерокопії контракту про проходження громадянами України військової служби у збройних силах України на посадах офіцерського складу, укладеного 24 грудня 2021 року відповідач взяв на себе зобов`язання проходити військову службу в ЗСУ протягом строку дії контракту (п`ять років), а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк контракту відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.69-70).

З огляду на викладене, на відповідача поширюється пільга, встановлена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому суд доходить висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від нарахування відсотків за користування кредитом.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у розмірі 11 400,00 гривень, з яких 11 400,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту.

В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 11 400,00 гривень, що становить 27,47%, а позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3 028,00 гривень (а.с.1), суд вважає за необхідне пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 831,80 гривня (27,47%), покласти на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача було надіслано на адресу позивача відзив на позовну заяву (а.с.71), в якому зазначала, зокрема, про витрати з боку відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень (а.с.61). Проте позивач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався.

За викладених обставин, враховуючи відсутність клопотання сторони позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки позовні вимоги задоволені на 27,47%, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 626,50 гривень (72,53%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 264, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07406, Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул. Лісова, буд. 2) заборгованість за договором № 7486663 про надання споживчого кредиту від 18 січня 2024 рокув розмірі 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп., яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07406, Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул. Лісова, буд. 2), витрати по сплаті судового збору в розмірі 831 (вісімсот тридцять одна) гривня 80 коп.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07406, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 626 (три тисячі шістсот двадцять шість) гривень 50 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач:ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07406, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2

відповідач: представник відповідача - адвокат:Смоляр Едуард Сергійович; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ОСОБА_2 , адреса розташування робочого місця: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 23 березня 2026 року, тобто дата складання повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «____» __________________20____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/452/25 Ананьївського районного суду Одеської області.