Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №715/2485/22 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року

м. Чернівці

справа № 715/2485/22

провадження 822/420/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Височанської Н.К.,

за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 червня 2025 року та на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2025 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Цуркан В.В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

Посилалась на те, що з 28 квітня 2006 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та після його смерті відкрилася спадщина за законом. До спадкового майна входить житловий будинок, де вони проживали разом з чоловіком та де вона проживає на даний момент, а також земельні ділянки.

Вказує, що 11 вересня 2022 року у нотаріуса була заведена спадкова справа за її заявою, однак до складу спадкоємців також було включено сина спадкодавця від першого шлюбу – ОСОБА_2 , тобто відповідача по справі, оскільки він на час смерті ОСОБА_3 був фактично зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , а тому Глибоцька селищна рада надала нотаріусу відповідну довідку.

Вважає, що ОСОБА_2 не має права на спадкування після смерті свого батька, оскільки з 1999 року відповідач у спадковому будинку не проживав, у зв`язку з тим, що виїхав в інше місце проживання зі своєю мамою. Зі своїм батьком ОСОБА_2 фактично не спілкувався. Зазначає, що ОСОБА_3 впродовж багатьох років хворів на такі важкі захворювання, як цукровий діабет, варикозна хвороба, ішемічна хвороба серця, кардіосклероз, емфізема легень, хронічний холецистопанкреатит. Неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно. Вказує, що відповідач ОСОБА_2 міг знати від родичів з села та односельчан про те, що його батько важко хворий та потребує сторонньої допомоги, однак він фактично ухилявся та усунувся від виконання своїх обов`язків, як син в частині надання допомоги своєму батькові.

Просила суд ухвалити рішення, яким усунути ОСОБА_2 , 1995 року народження, зареєстрованого в будинку АДРЕСА_1 , від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 ..

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 червня 2025 року заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 липня 2022 року у справі №715/2485/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування скасовано і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довела факт ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, при можливості її надання, винної поведінки останнього (зокрема, відмови від надання допомоги батьку), а також перебування спадкодавця у безпорадному стані та його постійну потребу у такій допомозі, саме від відповідача, які входять до сукупності обставин, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну, в якій просить ухвалу суду та рішення суду скасувати та залишити в силі заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 липня 2022 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення ухваленні при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачкою не надано доказів, що спадкодавець ОСОБА_1 перебував у безпорадному стані.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що на підтвердження безпорадного стану померлого ОСОБА_3 до позовної заяви були додані витяг із амбулаторної картки № 6/654 , жителя с. Димка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 203 від 06 серпня 2022 року, виданої КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги Глибоцької селищної об`єднаної територіальної громади», ОСОБА_3 знаходився на диспансерному обліку у лікаря ендокринолога з діагнозом: цукровий діабет 2 тип, середнього ступеню, субкомпенсований; знаходився на диспансерному обліку у лікаря хірурга з діагнозом: варикозна хвороба, гострий тромбофлебіт підшкірних вен правої нижньої кінцівки; знаходився на диспансерному обліку у лікаря кардіолога; знаходився на диспансерному обліку у лікаря ЗПСМ з діагнозом: ХОЗЛ - активний, змішаний, емфізема легень, легенева недостатність - 2 ст., хронічний холецистопанкреатит, ремісія. Неодноразово лікувався у стаціонарі, амбулаторно та санаторно - курортно.

Крім того, допитані в судовому засіданні 21 листопада 2025 року свідки зі сторони позивачки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 вказали, що за життя ОСОБА_3 , впродовж багатьох років, хворів на важкі хвороби, однак його доглядала лише його дружина ОСОБА_1 свідки підтвердили, що останні півроку ОСОБА_3 важко було пересуватися, оскільки він хворів на варикоз вен, раніше переніс дві складні операції на ноги.

Також вказувала на те, що відповідач, будучи проінформований про стан здоров`я батька, жодного разу не навідався до нього та не брав участі в утриманні та догляді за батьком, також не брав участь у похованні.

Вважає дії відповідача свідомим ухиленням особи від надання допомоги батьку, який потребував у той час допомоги та полягає у бездіяльності відповідача, спрямованій на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Щодо ухвали Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 червня 2025 року зазначав, що під час постановлення оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідачем по справі, під час звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення, також пропущено строк, встановлений ч.3 ст. 284 ЦПК України. Також вказують на те, що як вбачається з матеріалів судової справи 06 лютого 2025 року, через систему «Електронний суд», представником заявника, адвокатом Лабіком Г.І. було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи № 715/2485/22 в електронному вигляді. Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, повний тест заочного рішення від 10 листопада 2022 року по даній справі надісланий судом 14 листопада 2022 та загальний доступ забезпечено 15 листопада 2022 року. Тобто, станом на 06 лютого 2025 року, заявнику було достеменно відомо про наявність судової справи № 715/2485/22 та була можливість ознайомитися з повним текстом рішення в електронному реєстрі чи отримати його паперову копію в суді. Однак, зволікання щодо вчинення зазначених дій може свідчити про зловживання процесуальними правами з боку заявника та його представника.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 28 квітня 2006 року, у виконкомі Димківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 5. Прізвище дружини після укладення шлюбу – ОСОБА_8 .

Як вбачається з свідоцтв про право на спадщину за законом від 05 серпня 2008 року, посвідчених державним нотаріусом Глибоцької державної нотаріальної контори, зареєстрованих в реєстрі за № 1597 та № 1590, спадкоємцем майна ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її син – ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видані ці свідоцтва складається з земельної ділянки площею 0,3038 га, в межах, згідно з планом – для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Димка Глибоцького району Чернівецької області, належної ОСОБА_9 , на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 198488 ( кадастрові номери – 7321081900:01:002:0053, 7321081900:01:002:0054), а також житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_9 , на підставі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2006 року № 2-395/06.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Димка Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Як вбачається з витягу із амбулаторної картки № 6/654, жителя с. Димка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 203 від 06 серпня 2022 року, виданої КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги Глибоцької селищної об`єднаної територіальної громади», ОСОБА_3 знаходився на диспансерному обліку у лікаря ендокринолога з діагнозом: цукровий діабет 2 тип, середнього ступеню, субкомпенсований; знаходився на диспансерному обліку у лікаря хірурга з діагнозом: варикозна хвороба, гострий тромбофлебіт підшкірних вен правої нижньої кінцівки; знаходився на диспансерному обліку у лікаря кардіолога; знаходився на диспансерному обліку у лікаря ЗПСМ з діагнозом: ХОЗЛ – активний, змішаний, емфізема легень, легенева недостатність – 2 ст., хронічний холецистопанкреатит, ремісія. Неодноразово лікувався у стаціонарі, амбулаторно та санаторно – курортно.

З виписок із медичної карти амбулаторного хворого, ОСОБА_3 знаходився на амбулаторному лікування з 17 серпня 2021 року по 26серпня 2021 року та з 11січня 2022 року по 20січня 2022 року у КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги Глибоцької селищної об`єднаної територіальної громади».

Згідно довідки № 426 від 15 серпня 2022 року, виданої Глибоцькою селищною радою Чернівецького району Чернівецької області, померлий ОСОБА_3 був постійно зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 з 08 січня 1962 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним, за вказаною адресою, були зареєстровані та проживали: дружина – ОСОБА_1 , 1970 року народження, дочка дружини – ОСОБА_10 , 1996 року народження, дочка дружини – ОСОБА_11 , 1999 року народження (не проживає з 2020 року), онук дружини – ОСОБА_12 , 2020 року народження ( не проживає з 2020 року), онук дружини – ОСОБА_13 , 2021 року народження та син – ОСОБА_2 , 1995 року народження (не проживає з 1998 року).

Відповідно до довідки № 460 від 31 серпня 2022 року, виданої Глибоцькою селищною радою Чернівецького району Чернівецької області, в господарстві померлого ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , зареєстрований син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак фактично, за місцем реєстрації, не проживає з 1999 року по даний час. На час смерті ОСОБА_3 також не проживав за вказаною адресою.

Відповідно до копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 , від 22 грудня 20210 року, останній надав свою згоду на виїзд до Італіської республіки свого сина ОСОБА_14 у супроводі бабусі.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У частині п`ятій статті 1224 ЦК України зазначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 4 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.

Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від: 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15-ц, від 04 березня 2019 року в справі № 321/1573/17-ц, від 17 липня 2019 року в справі № 676/5086/15-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що надані позивачкою докази, зокрема медичні документи стосовно стану здоров`я спадкодавця, безспірно не доводять безпорадний стан спадкодавця.

Встановивши, що позивачка не довела перебування спадкодавця у безпорадному стані та його постійну потребу у такій допомозі, саме від відповідача, ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання, винної поведінки відповідача (зокрема, відмови від надання допомоги батьку), що входить до сукупності обставин передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті батька ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на медичну документацію, яка, на її думку, містить інформацію про наявність у спадкодавця різного роду захворювань, що свідчать про перебування спадкодавця у безпорадному стані.

Даючи оцінку медичній документації суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що така не містить інформації про те, що спадкодавець страждав тяжкою хворобою, через що перебував у безпорадному стані, не міг себе самостійно обслуговувати та потребував сторонньої допомоги.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що медичними документами не підтверджено тієї обставини, що внаслідок віку, тяжкої хвороби чи каліцтва ОСОБА_3 не був здатний сам себе обслуговувати і потребував стороннього догляду, що медичні документи не містять застережень щодо потреби у постійному сторонньому догляді, а неодноразове перебування ОСОБА_3 на лікуванні, наявність у нього ряду захворювань, не є доказом перебування спадкодавця у безпорадному стані та потреби у сторонній допомозі.

Позивач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що спадкодавець ОСОБА_3 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, разом з тим доказів чинення відповідачкою таких дій позивачем не доведено.

З врахуванням вищенаведеного, за відсутності належних та допустимих доказів того, що через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво спадкодавець ОСОБА_3 був у безпорадному стані, через що потребував допомоги відповідача ОСОБА_2 , а останній мав можливість її надати, проте ухилялася від обов`язку щодо її надання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Доводи апеляційної скарги, що позивачка самостійно здійснювала догляд за спадкодавцем, відхиляються колегією суддів, оскільки вказані посилання не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а долучена до матеріалів справи медична документація свідчить про хворобу ОСОБА_3 , проте не підтверджує його безпорадний стан та тягнуло за собою потребу у сторонній допомозі, зокрема, із сторони відповідача.

Є необґрунтованими посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, відповідач проживає за межами України, та не надавав допомоги батьку, оскільки перебування відповідача за межами України не свідчить про умисне ухилення від обов`язку надання допомоги батьку.

Доводи апеляційної скарги про те, що дії відповідача є свідомим ухиленням особи від надання допомоги батьку, який потребував у той час допомоги та полягає у бездіяльності відповідача, спрямованій на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Щодо заперечень на ухвалу суду, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Відповідно до ухвали Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 червня 2025 року заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 липня 2022 року у справі №715/2485/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування - скасовано і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 викликався в судові засідання, шляхом направлення йому судових повісток, за місцем реєстрації, проте поштові відправлення поверталися до суду без вручення, оскільки адресат був відсутній. Також відповідач не отримав копії судового рішення. Представник відповідача ознайомився з заочним рішенням в березні 2025 року та в межах передбаченого законом строку, звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення

У поданій заяві ОСОБА_2 вказував, що 22 серпня 2021 року він виїхав за кордон. Тобто, на час розгляду справи ОСОБА_2 перебував за кордоном, про час і місце розгляду справи йому не було відомо, а тому не мав можливості подати свої заперечення та докази на спростування пояснень позивача, а тому просив скасувати заочне рішення у справі.

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суд першої інстанції, надавши вірну оцінку доводам ОСОБА_2 , сприяючи об`єктивному та справедливому розгляду справи, вважав за можливе поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині незаконності ухвали суду, якою скасовано заочне рішення, у зв`язку з тим, що на думку позивача, ОСОБА_2 пропустив строк звернення до суду з заявою про скасування заочного рішення, то колегія суддів враховує наступне.

У поданій заяві ОСОБА_2 вказував про те, що не знав про час і місце проведення судових засідань, повідомлення про розгляд справи та заочне рішення не отримував, вказане підтверджується матеріалами справи, оскільки відповідно до копії паспорта заявника, він 22 серпня 2021 року він виїхав за кордон.

Вказані доводи відповідача підтверджені належними доказами у справі.

Також слід зазначити, що відповідно до поштового штемпеля ОСОБА_2 направив до суду заяву про перегляд заочного рішення 20 березня 2025 року (т.1 ст.58)

Згідно з ЦПК України, днем подання позову чи іншої заяви поштою вважається дата здачі документа на пошту (дата на поштовому штемпелі), а не день його отримання судом.

Крім того, колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали на результати розгляду справи не впливають, оскільки судом першої інстанції дотримано вимоги законності та об`єктивності при ухваленні судового рішення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2025 року та ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови – 19 березня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді : О.О. Одинак

Н.К. Височанська