Вирок від 19 березня 2026 р. у справі №643/21412/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/526/26

Справа № 643/21412/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченої: ОСОБА_4 ,

потерпілої: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025221170002991 від 23.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, пенсіонерки, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 23.10.2025 о 12:49 год. у період дії в Україні воєнного стану, введеного 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого було неодноразово продовжено, прийшла до приміщення магазину «Аврора», де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Вигідна покупка», розташований за адресою м. Харків, вул. Нескорених, буд. 13. Перебуваючи поблизу касових зон самообслуговування ОСОБА_4 побачила мобільний телефон «Samsung Galaxy A52», який лежав на столі для здійснення самостійної оплати покупцями, та у неї раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.

Надалі ОСОБА_4 , діючи у вищевказаний час та перебуваючи у вищевказаному магазині, реалізовуючи раптово виниклий злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_5 відійшла від місця розрахунку, залишивши свій мобільний телефон на поверхні столика касової зони самообслуговування, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, а також переконавшись у тому, що власниця телефону, а саме потерпіла ОСОБА_5 може будь-якої миті повернутися, не вчинила жодних дій, передбачених звичайною та розумовою поведінкою добросовісного набувача, крім того не повідомивши працівників магазину про знайдений телефон, не зробивши спроби повернути засіб зв`язку власниці, таємно, шляхом вільного доступу заволоділа мобільним телефоном «Samsung Galaxy A52», блакитного кольору, який був в чохлі прозорого кольору, в якому маються персональні налаштування визначені потерпілою, збережені контакти а також фото та відеозаписи потерпілої, які ідентифіковані нею як особисті, в якому маються відповідні пристрою imei, а саме imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , 128 ГБ вбудованої пам`яті, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 15898 від 05.11.2025 становить 4 233,33 грн, який належить потерпілій ОСОБА_5 .

Після цього ОСОБА_4 , поклавши викрадений телефон до кишені своєї куртки, не бажаючи бути викритою, швидко покинула місце вчинення злочину та в подальшому розпорядилася ним на власний розсуд, чим спричинила матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 на суму 4 233,33 грн.

У подальшому потерпіла повернувшись до каси самообслуговування та виявивши відсутність свого мобільного телефону, звернулася до адміністрації магазину та правоохоронних органів.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України – тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнала у повному обсязі. Не заперечувала фактичні обставини справи, викладені вище, вартість та розмір викраденого майна. Зазначила, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчинення нею кримінального правопорушення. Також обвинувачена вказала, що по закінченню досудового розслідування у повному обсязі ознайомлена з матеріалами кримінального провадження і не заперечує докази, зібрані в ході досудового розслідування. Крім того обвинувачена пояснила, що показання надає добровільно.

Враховуючи визнання обвинуваченою своєї вини, неоспорення нею фактичних обставин справи, суд за згодою обвинуваченої та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння обвинуваченою кримінального правопорушення, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив кримінального правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченої; інші обставини, які характеризують особу обвинуваченої, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинуваченої та вивченням даних, які характеризують її особу. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Показання обвинуваченої є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК України.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, наявність обставини, що пом`якшує покарання (щире каяття), та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Надаючи оцінку особі обвинуваченої, суд також зазначає, що вона є пенсіонером, має постійне місце мешкання, не одружена, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судима.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, визначеної ч. 4 ст. 185 КК України.

На переконання суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченій сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені нею протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою. Саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею кримінального правопорушення та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Водночас за приписами ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами ст. 75 КК України. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо. Істотне значення для вирішення питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в основних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів; наскільки його ціннісні орієнтири та поведінка збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого та інше.

Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання з реальним його відбуванням або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд, з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи характеризуючи обвинувачену обставини, визнання обвинуваченою своєї вини та її щире каяття, обставини вчинення кримінального правопорушення, негативне ставлення обвинуваченої до скоєного, усвідомлення обвинуваченою протизаконності своїх дій та спроможність самокритично оцінити їх і не допускати подібного в майбутньому, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбуття призначеного їй покарання, однак в умовах здійснення контролю за її поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає, що вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, що також підтверджується її поведінкою після вчинення кримінального правопорушення, її критичним ставленням до скоєного, усвідомлення своєї провини і засудженням своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 28.10.2025 у справі № 643/18776/25, на мобільний телефон «Samsung Galaxy A52», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , бірюзового кольору, який знаходиться в силіконовому чохлі прозорого кольору, з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , який належить потерпілій ОСОБА_5 , підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на проведення товарознавчої експертизи у розмірі 4 240,80 грн, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченої на користь держави.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладанням обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 28.10.2025 у справі № 643/18776/25, на мобільний телефон «Samsung Galaxy A52», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , бірюзового кольору, який знаходиться в силіконовому чохлі прозорого кольору, з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , який належить потерпілій ОСОБА_5 .

Речові докази:

- DVD-R диск, на якому міститься відеозапис із зображенням камер відеоспостереження моменту заходу та виходу ОСОБА_4 та крадіжки мобільного телефону в магазині «Аврора» за адресою м. Харків, вул Нескорених, буд. 13 – після набрання вироком законної сили залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон «Samsung Galaxy A52», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , бірюзового кольору, який знаходиться в силіконовому чохлі прозорого кольору, з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , який належить потерпілій ОСОБА_5 – після набрання вироком законної сили вважати таким, що повернутий потерпілій ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) грн 80 коп.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1