Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №209/5876/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/5876/25

Провадження № 2/209/589/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі:головуючого судді – Корнєєвої І.В.

за участю секретаря судового засідання – Пиндик Т.С.

представника позивача Кондрат Л.Г.

представника відповідача – адвоката Брадарської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 36858075 від 22.07.2024 року у розмірі 17 640,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачем по справі було укладено кредитний договір № 36858075 від 22.07.2024 року, згідно умов якого відповідачем отримано кредит у сумі 4 000,00 грн. строком на 730 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору, зі сплатою платежу кредиту, процентів та комісії.

ТОВ «ЕКО ФІН» виконав свої зобов`язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка становить 17 400,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13 400,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

08.07.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 08-07/25 згідно умов якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача за кредитним договором № 36858075 від 22.07.2024 року.

Станом на 15.07.2025 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 17 640,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13 400,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 240,00 грн.- заборгованість за відсотками з дати відступлення права вимоги на дату виготовлення розрахунку заборгованості , що є предметом позовних вимог.

22 вересня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Представник відповідача адвокат Брадарська Н.В. позовні вимоги визнала частково в частині боргу за тілом кредиту.

Представник відповідача скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до відзиву відповідач не заперечує укладання кредитного договору та отримання кредиту у розмірі 4 000,00 грн. , але заперечує проти стягнення процентів за користування кредиту, зазначивши , шо загальне тіло кредиту за договорами складає 4 000,00 грн., а позовні вимоги позивача, щодо сплати нарахованих відсотків у розмірі 13 640,00 грн., що більш ніж 3 рази перевищує тіло кредиту, є не співмірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.

Представник позивача надав відповідь на відзив , зазначивши , що вимоги позивача повністю обгрунтовані , відсотки нараховані відповідно до умов кредитного договору, з умовами якого відповідача ознайомлена та погодилась з його умовами , в тому числі й розміром відсотків за договором.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача , дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.

Судом встановлено, що між ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачем по справі було укладено кредитний договір № 36858075 від 22.07.2024 року, згідно умов якого відповідачем отримано кредит у сумі 4 000,00 грн. строком на 730 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору, зі сплатою платежу кредиту, процентів та комісії.

ТОВ «ЕКО ФІН» виконав свої зобов`язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка станом на 08.07.2025 року становить 17 400,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13 400,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

08.07.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 08-07/25 згідно умов якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача за кредитним договором № 36858075 від 22.07.2024 року.

Станом на 15.07.2025 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 17 640,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13 400,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 240,00 грн.- заборгованість за відсотками з дати відступлення права вимоги на дату виготовлення розрахунку заборгованості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору убачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним Кредитним договором № 36858075 від 22.07.2024 року, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, по відсоткам за користування кредитом, а також по передбаченим Договором санкціям.

Згідно наданій позивачем виписці по особовому рахунку, перевіреного судом та не оспореного відповідачем, заборгованість станом на 15.10.2025 року становить року розмір заборгованості за кредитним договором становить 17 640,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13 400,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 240,00 грн.- заборгованість за відсотками з дати відступлення права вимоги на дату виготовлення розрахунку заборгованості, - правомірність заявлення яких доведено позивачем належними та допустимими доказами по справі, зокрема, розрахунком заборгованості відповідача та випискою по рахунку.

У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора ,і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості , відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Відповідно до договору кредит надається на строк , зазначений у анкеті клієнта, кредитному договорі та графіку платежів , який додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною

Згідно умовами договору визначено : суму кредиту 4000,00 грн., строк користування кредитними коштами – 730 днів, з 22.07.2024 по 21.07.2026 та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду, проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять 0,01 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом (3,65 % річних); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою ( стандартною) процентною ставкою в розмірі 1,0 % за один день строку користування кредитом протягом поточного кредиту (365 % у рік), реальна річна процентна ставка- 2 456,15 % , загальна вартість кредиту 32 645,60 грн.

Сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо розміру процентної ставки для пільгового та поточного періоду користування кредитними коштами , в залежності від виконання позичальником умов договору.

Враховуючи, що договір був укладений 22.07.2024 року , граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) повинен закінчитися 21.07.2026 року.

Таким чином , період з 22.07.2024 по 15.10.2025 є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування ,який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі , що визначені договором.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов говору та контр-розрахунок заборгованості , здійснений відповідачем.

Перехід прав вимоги від первісного кредитора до позивача підтверджується наявним в матеріалах справи підписаними між сторонами актом прийому передачі Реєстру боржників та самим реєстром боржників.

Дані договори не оскаржуються в судовому порядку як сторонами договору , так і будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідають волі сторін та чинному законодавству. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договору щодо до виконання його умов

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості суми боргу за тілом кредиту за кредитним договором, підлягає до задоволення.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає такими, що не підтверджуються матеріалами страви доводи відповідача викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Але при визначенні розмірі відсотків за кредитними договорами суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним Кредитним договором № 36858075 від 22.07.2024 року на суму кредиту 4000,00 грн.Реальна річна процентна ставка- 2 456,15 % , загальна вартість кредиту 32 645,60 грн.

Позивач же просить стягнути за даним договором заборгованість у сумі 17 640 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основним боргом, 13 640,00 грн . – заборгованість за нарахованими процентами.

Однак з урахуванням того, що загальне тіло кредиту за договорами складає 4 000,00 грн., а позовні вимоги позивача, щодо сплати нарахованих відсотків у розмірі 13 640,00 грн., що більш ніж три рази перевищує тіло кредиту, є не співмірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.

Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 13 640,00 грн. значно перевищує суму кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши неспіврозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 8 000,00 грн., що складає 200% від суми заборгованості по кредиту.

На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Отже, позов позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 000,00 грн. (4 000,00 грн. основного боргу та 8 000,00 грн. відсотків).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»

Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику визначену цим Договором правову допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта.

Згідно Заявки на надання юридичної допомоги № 57 від 03.10.2025 року та Акту наданих послуг № 20 від 10.10.2025 року, підписаного сторонами Договору про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Позовні вимоги позивача задоволені на суму 12 000 грн., що складає 68,03 % з розрахунку 12 000,00 х100: 17 640,00 = 68,03 %

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 122,70 грн. з розрахунку 9 000,00 грн.х68,03 %= 6 122,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати (пропорційно розміру задоволених вимог), а саме 1 647,96 грн. з розрахунку 2422,40 х 68,03 % = 1 647,96 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 525, 526, 530, 536, 549, 598, 599, 610, 611, 624, 625, 629, 1049, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, оф. 521) заборгованість за Кредитним договором № 36858075 від 22.07.2024 року у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 521) витрати на правничу допомогу у розмірі 6 122,70 грн. та судовий збір у розмірі 1 647,96 грн., а всього на загальну суму 7 770 (сім тисяч сімсот сімдесят) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення буде виготовлений 20 березня 2026 року.

Суддя І.В. Корнєєва