Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №308/9827/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/9827/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-Мукачево» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року, ухвалене головуючою суддею Хамник М.М. в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-Мукачево» про компенсацію частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати

встановив:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево» про компенсацію частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Позов обґрунтовано тим, що він є працівником даного товариства та перебуває у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до 6 років. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.11.2024 у справі №308/12224/24 було задоволено його позов до ТОВ «Укрпромінвест–Мукачево» про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку за ненормований робочий день та недонарахованої і невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення.

13.05.2025 відповідач частково виконав рішення суду, перерахувавши на зарплатний рахунок позивача кошти у розмірі 17 179,60 грн та 19.06.2025 на зарплатний рахунок позивача надійшли кошти у розмірі 5 131,57 грн. Отже, матеріальна допомога на оздоровлення за 2017 – 2018 роки була виплачена відповідачем у повному розмірі. Проте, всупереч діючому законодавству, одночасно з виплатою зазначених сум відповідач не здійснив виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відтак позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево» на його користь 23 109,02 грн, як компенсацію частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево» на користь ОСОБА_1 23 109,02 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.

Стягнуто з ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево» не погоджуючись із вказаним рішенням суду, подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, не перевірив їх та не надав належної оцінки доказам у справі, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення.

Вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що згідно ст. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Зокрема, судом не було надано оцінки тому факту, що будучи обізнаним з умовами Колективного договору в день прийняття його на роботу (09.11.2016) ОСОБА_1 вперше надіслав заяву щодо виплати йому матеріальної допомоги до відпусток в період 2017-2018 лише 20.03.2024, тобто через 7 років та 6 років.

У листопаді 2016 року під час прийняття ОСОБА_1 на посаду торговельного агента йому було надано для ознайомлення Колективний договір 2013-2017. Факт ознайомлення 09.11.2026 ОСОБА_1 із положеннями Колективного договору 2013-2017 підтверджується його особистим підписом в наказі № 226-к від 09.11.2016. Окрім того, в Акті Держпраці від 19.04.2024 №ЗХ/ЗК/8567/048 також підтверджено, що в наказі № 226-к від 09.11.2016 є відмітка із особистим підписом ОСОБА_1 про ознайомлення із колективним договором та розпорядком роботи підприємства.

Згідно п. 8.1.5.2 Колективного договору 2013-2017 було передбачено норму про те, що «систематично (один раз на рік) надається всім працівникам, якій дуть у чергову відпустку, матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі середнього заробітку працівника».

Таким чином, положення п.8.1.5.2 Колективного договору не передбачали автоматичного надання матеріальної допомоги у разі надання працівнику саме щорічної основної відпустки, натомість матеріальна допомога підлягала виплаті лише у випадку надання будь-якої чергової відпустки в проміжку часу 1 раз на рік.

Тому ОСОБА_1 , як найманий працівник, мав право самостійно визначати під час якої саме відпустки він хоче отримати матеріальну допомогу на оздоровлення. Саме тому, виплата матеріальної допомоги на здоровлення могла бути здійснена на підставі заяви ОСОБА_1 , в якій він повинен був зазначити, що хоче отримати цю допомогу саме до основної щорічної відпустки, а не до будь-яких інших відпусток , право на отримання яких він мав згідно умов Колективного договору та діючого законодавства.

Крім того вказує, що зобов`язання виплатити матеріальну допомогу виникло у відповідача тільки після набрання законної сили рішенням суду по справі № 308/12224/24, тому підстав для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на підставі рішення суду позивачу не вбачається.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

До початку розгляду справи від учасників справи заяв чи клопотань не надходило.

У судове засідання з`явилась представник позивача – Кіндрат Т.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 та просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишити рішення суду першої інстанції без змін. Щодо розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явились не заперечила.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом особистого отримання судової повістки про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення від 15.12.2025

Відповідач ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево» та адвокат Степанюк О.А., яка діє в інтересах відповідача повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином, зокрема шляхом отримання судової повістки на їх офіційні електронні адреси, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа від 19.11.2025 (а.с.129, 131).

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Між сторонами виник спір із приводу порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, пов`язаний зі здійсненням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення встановлених строків.

Згідно наказу №226-К від 09.11.2016 ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево» прийняло на посаду торговельного агента підприємства з 09.11.2016 ОСОБА_1 та встановлено йому оклад згідно штатного розкладу.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2023 у справі №308/277/23 ОСОБА_1 поновлено на посаді торговельного агента.

Наказом №370-К від 30.08.2024 ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево» надано торговельному агенту ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною від 31.08.2024 по 30.08.2025.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2024 року у справі №308/12224/24 було задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укрпромінвест–Мукачево» про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку за ненормований робочий день та не донарахованої і невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення. Зокрема, судом було констатовано порушення керівництвом ТОВ «Укрпромінвест–Мукачево» умов Колективного договору ТОВ «Укрпромінвест- Мукачево» на 2013-2017 р.р. (діяв на підприємстві до 01.04.2024 року), що полягало у не нарахуванні та невиплаті позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення під час перебування його у щорічних основних відпустках в періоди з 07.05.2017 р. по 31.05.2017 р. (наказ №ЗУ-00000020-Х-00000549 від 03.05.2017 року) та з 07.10.2018 р. по 31.10.2018 р. (наказ №ЗУ-00000031-Х-00000549 від 01.10.2018 року). Зазначеним рішенням, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, стягнуто з ТОВ «Укрпромінвест–Мукачево» на користь ОСОБА_1 не донараховану і невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 22 311,17 грн. (9 551,57 грн. за травень 2017 року та 12 759,60 грн. за жовтень 2018 року).

13.05.2025 відповідач частково виконав рішення суду, перерахувавши на зарплатний рахунок позивача кошти у розмірі 17 179,60 грн.

19.06.2025 на зарплатний рахунок позивача надійшли решта коштів у розмірі 5 131,57 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше, ніж на один відсоток. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до п.2.3.3. «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Держстату від 13.01.2004 р. №5, матеріальна допомога на оздоровлення є складовою заробітної плати та відноситься до систематичних виплат.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов`язок з нарахування та сплати якої, згідно ст.1 Закону №2050-ІІІ, покладено на підприємство, яке зобов`язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 цього Закону).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі №826/13003/16. Положення Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

У постанові від 08.05.2025 року у справі №380/26344/23 Верховний Суд зауважив, зокрема, наступне: «30. Використане у статті 3 Закону N 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. 31. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. 32. Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону N 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені».

В своїх доводах апеляційної скарги ТОВ «Укрпромінівест-Мукачево» посилається на ст. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та вважає, що саме з вини ОСОБА_1 було невчасно виплачено матеріальну допомогу, оскільки позивач не подав заяву про надання йому такої виплати.

Апеляційний суд не погоджується з такими доводами апеляційної скарги та зазначає, що під час розгляду даного спору слід враховувати обставини, які встановлені у межах цивільної справи №308/12224/24, оскільки такі є преюдиційними.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2024 року у справі №308/12224/24 було задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укрпромінвест–Мукачево» про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку за ненормований робочий день та не донарахованої і невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення. Зокрема, судом було констатовано порушення керівництвом ТОВ «Укрпромінвест–Мукачево» умов Колективного договору ТОВ «Укрпромінвест- Мукачево» на 2013-2017 р.р. (діяв на підприємстві до 01.04.2024 року), що полягало у не нарахуванні та невиплаті позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення під час перебування його у щорічних основних відпустках в періоди з 07.05.2017 р. по 31.05.2017 р. (наказ №ЗУ-00000020-Х-00000549 від 03.05.2017 року) та з 07.10.2018 р. по 31.10.2018 р. (наказ №ЗУ-00000031-Х-00000549 від 01.10.2018 року).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у справі №308/12224/24 апеляційну скаргу ТОВ «Укрпромінвест–Мукачево» залишено без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2024 року – без змін.

Апеляційним судом в межах розгляду справи №308/1224/24 встановлено, що умовою для отримання матеріальної допомоги є саме надання та перебування працівника у відпустці, а не подання ним заяви.

Крім цього, пунктом 8.1.5.2 Колективного договору ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево» на 2013-2017 р.р., підписаним 10.12.2012 року і зареєстрованим у виконавчому комітеті Мукачівської міської ради за реєстраційним номером 104 від 25.12.2012 року, який діяв до 01.04.2024 року, передбачено, що систематично (один раз на рік) надається всім працівникам, які йдуть у чергову відпустку, матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі середнього заробітку працівника.

Вищезгаданий пункт Колективного договору не містить положень про те, що обв`язку здійснити виплату матеріальної допомоги на оздоровлення під час перебування у відпустці працівнику передує обов`язок працівника написати заяву.

Щодо права працівника визначати коли саме такий бажає отримати матеріальну допомогу у зв`язку з його перебуванням у відпустці, то слід зазначити, що апеляційним судом під час розгляду цивільної справи №308/12224/24 встановлено, що згідно наказу від 03.05.2017 ОСОБА_1 надавалась щорічна основна відпустка з 07.05.2017 по 31.05.2017 року за період роботи з 09.11.2016 по 08.11.2017 року.

Також, колегія суддів встановила, що згідно наказу від 01.10.2018 року позивачу надавалась щорічна відпустка з 07.10.2018 по 31.10.2018 року за період роботи з 09.11.2017 по 08.11.2018 року.

Тому, позивач отримував щорічну відпустку у 2017-2018 роках тільки по один раз на рік, з чого вбачається, що право визначення коли саме працівник бажає отримати матеріальну допомогу на оздоровлення є очевидним, оскільки ОСОБА_1 має право отримати таку тільки один раз в календарному році та йшов у відпустку тільки раз у 2017 році та один раз у 2018 році.

Під час розгляду справи №308/12224/24, обставини якої є преюдиційними для даної справи, судами було встановлено вину відповідача та відсутність у позивача обов`язку подавати заяву для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, а також, періоди, коли ця матеріальна допомога на оздоровлення мала бути виплачена позивачу.

З вищенаведеного слідує, що доводи апеляційної скарги в цій частині слід вважати спростованими.

Серед інших доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що в даному випадку наявна помилка , тобто слід виправити зарплатну помилку, а не здійснювати виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача та зазначає, що предметом розгляду справи №308/1224/24 було стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку за ненормований робочий день та не донарахованої і невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, внаслідок якої апеляційним судом встановлено, що відповідач не здійснив виплату матеріальної допомоги у визначений законодавством строк, більше того – не здійснив таку взагалі, а тому дані доводи є неспроможними в контексті того, що зарплатних помилок в даному випадку немає.

Апеляційний суд погоджується з твердженням ОСОБА_1 викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, що компенсація, яка є предметом даного спору, підлягає виплаті внаслідок порушення строків виплати доходу, гарантованого Колективним договором ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево», а не внаслідок порушення строків виконання рішення суду у справі №308/12224/24.

Таким чином, слід констатувати, що більша частина доводів апеляційної скарги ТОВ «Укрпромінвест-Мукачево» зводиться до переоцінки обставин цивільної справи №308/12224/24, на що також звертав увагу позивач у відзиві, оскільки постанова Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року не скасована та набрала законної сили, а тому всі обставини встановлені в межах справи №308/12224/24 є обов`язковими для врахування під час розгляду даного спору.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законного та обґрунтованого рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року, а тому колегія суддів керуючись ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-Мукачево», залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 березня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: