Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №465/2171/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/2171/26

1-кп/465/927/26

Вирок

Іменем України

23.03.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141370000013 від 07 січня 2026 рокупро обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чаплинка, Чаплинсьокго району, Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,непрацюючого -

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» за №64/2022 від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалася, 29.12.2025 близько 11:00 год., перебуваючи біля приміщення магазину «INTERTOOL» по вул. Городоцька, 163 у м. Львові, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізовуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_5 залишив майно без нагляду, викрав телескопічну драбину з алюмінію торгівельної марки «INTERTOOL» артикул «LT-3032», вартість якої становить 4749 гривень, розпорядившись викраденим на власний розсуд та спричинивши потерпілому майнову шкоду в зазначеному розмірі, чим вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно викрав телескопічну драбину та здав її в ломбард. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Крім повного визнання вини обвинуваченого, його винуватість стверджується доказами, зібраними в ході досудового розслідування.

Потерпілий в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відтак на підставі ст.55 КПК України та відповідно до ч.1 ст.325 КПК суд ухвалює рішення про завершення судового розгляду у відсутності потерпілого.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Фактичні обставини справи підтверджуються доказами, зібраними в ході досудового розслідування, та ніким не оспорюються в судовому засіданні. З огляду на це, суд, з`ясувавши, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумніву в добровільності їх позицій, роз`яснивши, що вони в такому випадку позбавляються права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає за доцільне розглянути справу за правилами, передбаченими цими нормами.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння в розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно із ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про доцільність призначення ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги вищезазначені обставини, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання із випробуванням та встановленням іспитового терміну, а також з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Крім того судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 03.03.2026 р. засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неопадковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, в дохід держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу.

Зі змісту ч.3 ст. 72КК України вбачається, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, штраф як основне покарання, призначений за один із злочинів, не підлягає складанню з іншими видами покарань при призначенні покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК України) та за сукупністю вироків (ст.71 КК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що покарання у виді штрафу, призначене за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 03.03.2026 р., слід виконувати самостійно.

Відтак, з врахуванням наведеного, при призначенні покарання ОСОБА_4 слід застосувати норми ч. 4 ст. 70 КК України та ч. 3 ст. 72 КК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України. Керуючись ст.ст. 100, 124, 370, 373, 374, 376, 615 КПК України, –

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 03.03.2026 р., призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неопадковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та праці; періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп. витрат на залучення експерта.

Речовий доказ: 2 цифрових носії DVD - R диски - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1