Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №335/243/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/243/26 2/335/1031/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Соболєвої І. П., за участі секретаря судового засідання Сідніхіна В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Фісуна Володимира Володимировича до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Фісуна В. В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, мотивуючи вимоги тим, що 11.10.2023 він уклав із відповідачем ОСОБА_2 договір позики, згідно з яким передав, а відповідач отримав у позику грошові кошти в сумі 45 000,00 доларів США. Договір укладено у письмовій формі у вигляді розписки.

Згідно умов укладеного договору, відповідач зобов`язався повернути отриману суму позики до кінця поточного 2023 року. З урахуванням положень ст.ст. 252, 254 ЦК України, останнім днем повернення позики є 31.12.2023. Проте дане зобов`язання відповідачем не виконано. Неодноразові перемовини з відповідачем, щодо повернення боргу, з метою досудового врегулювання спору, виявилися безрезультатними.

Станом на 06.01.2026 офіційний курс НБУ становить 42,4208 гривень за 1,00 долар США. Таким чином, сума боргу складає 1 908 936,00 грн (42,4208* 45 000=1908936).

Відповідач добровільно кошти у строки визначені договорами позики не повернув, а тому позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Тому, позивач просить задовольнити його вимоги повністю і стягнути із відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 11.10.2023 в сумі 1 908 936,00 грн та судові витрати в сумі 13 312,00 грн.

Ухвалою від 08.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив (а.с. 20).

У встановлений ухвалою строк відповідач не подав відзиву на позов або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за його відсутності.

Ухвалою від 18.02.2026 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 36).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі, позовні вимоги просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив. 30.01.2026 до суду повернувся конверт, адресований відповідачу з відміткою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 31).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 190 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Оскільки копія ухвали суду про відкриття провадження у справі надсилались відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, та враховуючи, що відповідач не повідомив суд про зміну адреси проживання, тому з урахуванням вищезазначених вимог процесуального закону, суд доходить висновку, що останньому були у встановленому порядку вручені копії вищезазначених документів.

Додатково про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся відповідно до порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 № 28 (а.с. 38).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи, що відповідач, будучі належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився до суду, не повідомив про причини неявки, не подав відзив на позовну заяву, судом за згодою позивача, висловленою у заяві, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів (із занесенням до протоколу судового засідання) відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

Судом установлено, що згідно з письмовою розпискою, складеною 11.10.2023 ОСОБА_2 , останній отримав у борг від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 45 000 доларів США доларів США, та зобов`язався повернути борг до кінця поточного 2023 року (а.с.7). З урахуванням положень ст.ст. 252, 254 ЦК України, останнім днем повернення позики є 31.12.2023.

За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладено договори позики, за умовами яких відповідач зобов`язувався прийняти позику, та повернути її у визначений договором строк. Доказів повернення вказаної грошової суми позивачеві матеріали справи не містять.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Відповідно до статті 204 ЦК України вчинений сторонами правочин є дійсним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, тоді як обов`язок щодо спростування презумпції правомірності правочину покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначена правова позиція неодноразово підтверджена Верховним Судом України, зокрема, в постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та від 18 січня 2017 року у справі № 6-2789цс16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

У свою чергу, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця), згідно зі ст. 545 ЦК України, свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на 06.01.2026 офіційний курс НБУ становить 42,4208 гривень за 1,00 долар США.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Суд установив, що 11.10.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов яких позивач надав грошові кошти відповідачу, а відповідач зобов`язувався повернути. При цьому, у даній розписці, сторони узгодили повернення грошових коштів до кінця поточного 2023 року (31.12.2023).

Як встановлено в ході судового розгляду, та не спростовано відповідачем, ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, в обумовлений сторонами строк отриману позику у розмірі 45 000 доларів США (що еквівалентно станом на 06.01.2026 1 908 936 грн) не повернув.

Відповідачем не спростовано наявності заборгованості, на час розгляду справи у суду відсутні підтверджуючі докази про те, що договір позики визнаний недійсним чи є розірваним.

При цьому, оригінал боргової розписки ОСОБА_2 від 11.10.2023 знаходиться у позивача. Судом досліджено оригінал розписки в судовому засіданні. Наведене підтверджує, що ОСОБА_2 не виконав свого зобов`язання за договором позики, позичені гроші ОСОБА_1 не повернув.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач, отримавши від позивача у борг за договором позики від 11.10.2023, оформленого розпискою, грошові кошти у розмірі 45 000 доларів США, в обумовлений договором строк, а саме до кінця грудня 2023 року (31.12.2023) борг позивачу не повернув, то суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в розмірі 45 000 доларів США, що еквівалентно, виходячи з офіційного курсу гривні щодо долара США станом на 06.01.2026, з розрахунку 1 дол. США = 42,4208 грн, - 1 908 936,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені розміром 13 312,00 грн (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76 82, 89, 141, 263 265, 279, 280 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Фісуна Володимира Володимировича до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11.10.2023 в сумі 1 908 036 (один мільйон дев`ятсот вісім тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору розміром 13 312 (тринадцять тисяч триста дванадцять) грн 00 коп.

Копію заочного рішення надіслати сторонам рекомендованими листами із повідомленнями.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Якщо після набрання заочним рішенням суду законної сили зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Рішення складено в повному обсязі 20.03.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , УНЗР 19640709-02132, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя І. П. Соболєва