Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №335/770/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/770/26 2-а/335/29/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізької області, третя особа: старший державний виконавець Нікопольського ВДВС Бганка Анастасія Миколаївна, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2026 ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до Управління патрульної поліції в Запорізької області, третя особа: старший державний виконавець Нікопольського ВДВС Бганка Анастасія Миколаївна, у якій просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6030599 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Крім того, просив суд поновити строк на оскарження постанови. Разом з тим, звернувся з вимогами щодо постановлення окремих ухвал на адресу ГУНП в Запорізькій області щодо професійної невідповідності інспектора ОСОБА_2 та його напарника, зобов`язавши провести їх переатестацію та притягнути до дисциплінарної відповідальності та на адресу органів дорожнього господарства м. Запоріжжя щодо приведення розмітки на перехресті у відповідність до ДСТУ 2587:2021 для усунення дезорієнтації водіїв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.10.2025 інспектором поліції Ващуком О.М. було винесено постанову ЕНА № 6030599 про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає, що організація дорожнього руху на перехресті вул. Незалежної України та вул. Рекордної суперечить вимогам ДСТУ 4100 та ДСТУ 2587. Разом з тим, оскільки подія відбувалася в темну пору доби, на етапі наближення до перехрестя ОСОБА_1 сприйняв розмітку 1.13 як стоп-лінію (1.12), що відповідало знаку 2.2, та почав завчасне гальмування. При безпосередньому наближенні стало зрозуміло, що тип розмітки не відповідає знаку, проте, аби не вдаватися до екстреного гальмування (заборонено п. 12.9 «г» ПДР) та через фізичну неможливість безпечної зупинки саме перед знаком 2.2, позивач завершив маневр згідно з п. 16.3 ПДР. Відповідно до п. 16.3 ПДР, за відсутності стоп-лінії водій повинен зупинитися перед краєм перехрещуваної проїзної частини. Зазначив, що його зупинка відбулася безпосередньо перед краєм проїзної частини (що збігається з розміткою 1.13), що забезпечило огляд перехрестя та безпеку руху. Вважає, що відеозапис був фрагментарним, оскільки фіксував лише проїзд лінії знаку, але навмисно не зафіксував момент повної зупинки автомобіля перед краєм проїзної частини. Зазначав, що не відмовлявся від отримання копії постанови (що зафіксовано боді-камерами), однак йому вона вручена не була. Вважає вказану постанову незаконною, винесеною з грубими порушеннями процедури та за відсутності складу правопорушення.

26.01.2026 ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді, терміном десять днів з дня вручення ухвали.

03.02.2026 на адресу суду надійшла від позивача заява про усунення недоліків та заява поновлення пропущеного строку звернення до суду, та про витребування доказів.

05.02.2026 ухвалою судді прийнято до розгляду адміністративний позов, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст. ст. 268–272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз`яснено наслідки їх неподання. Витребувано в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції завірену копію постанови серії ЕНА № 6030599 від 27.10.2025, яка винесена поліцейським Управління патрульної поліції у Запорізькій області ДПП України сержантом поліції Ващуком О.М. відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. та відеозаписи з боді-камер інспекторів та з відеореєстратора авто за 27.10.2025

10.02.2026 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення, з посиланням на те, що організація дорожнього руху на вказаній ділянці є неналежною та не відповідає вимогам ДСТУ 4100:2021 з наступних причин: знак 2.2 встановлений з порушенням критерію видимості та віддаленості від краю проїзної частини (15 метрів замість безпосередньої близькості); дорожня розмітка 1.13, що фактично нанесена на ділянці, згідно з ПДР та ДСТУ застосовується виключно зі знаком 2.1 «Дати дорогу», що вводить водія в оману та створює технічну колізію зі знаком 2.2 «STOP»; відсутність обов`язкової розмітки 1.12 (стоп-лінія), яка при складній геометрії перехрестя (R=35) є єдиним законним засобом визначення місця зупинки для виконання вимог знаку 2.2.; інформаційна дезінформація: невідповідність фактичних знаків (7.8) та відсутність знаків (5.16), передбачених офіційною схемою ОДР.

Крім того, вважає. що оскільки зупинка була здійснена у місці найкращого огляду, а жодної перешкоди для інших учасників руху створено не було (що підтверджує відсутність аварійної ситуації), мета знаку 2.2 була досягнута повністю. Створена органами влади суперечливість (знак STOP + розмітка «Дати дорогу» + порушення відстані встановлення) є правовою невизначеністю. У такому разі водій, який обрав безпечний алгоритм дій (зупинка на лінії огляду перед розміткою 1.13 згідно з п. 16.3 ПДР), не може бути притягнутий до відповідальності.

17.02.2026 від представника Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Малія О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні через безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, зазначив, що згідно з копії постанови серії ЕНА № 6030599 від 27.10.2025, ОСОБА_1 відмовився від підпису та від отримання вказаної постанови, однак копію йому було надіслано працівниками УПП в Запорізькій області ДПП рекомендованим листом за вих. № 12500 від 28.10.2025, номер відправлення (ШКІ) Укрпоштою: R067027141320. Надалі, відстеживши на сайті https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html (Трекінг Укрпошта) відправлення R067027141320 (тобто копію постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6030599 від 27.10.2025), встановлено наступне: 30.10.2025 відправлення прийнято у поштовому відділенні; 01.11.2025 прибуло у відділення (53403, м. Марганець Україна); 03.11.2025 невдала спроба вручення відправлення; 15.11.2025 відправлення у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання було сформовано для повернення Відправнику – УПП в Запорізькій області ДПП; 19.11.2025 вказане відправлення вручено за довіреністю відправнику – УПП в Запорізькій області ДПП. Відтак, оскаржувана постанова серії ЕНА № 6030599 від 27.10.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 122 КУпАП набрала законної сили – 19.11.2025 (дата отримання поштового відправлення з позначкою про невручення). Отже, представник вважає, що позивачем було подано до суду позовну заяву із пропущеним строком звернення до суду без поважних на те причин. Крім того, до відзиву долучено відеозапис.

17.02.2026 через систему «Електронний суд» позивачем надано заперечення на заяву про залишення позову без розгляду, з посиланням на те, що згідно з ч. 3 ст. 240 КАС України, заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті, позивач вважає, що відповідач пропустив процесуальний строк для подання заяви, що є самостійною підставою для відмови у її задоволенні. Пояснив, що він проживає у місті Марганець, яке згідно з Наказом Мінреінтеграції №309 офіційно віднесене до територій активних чи можливих бойових дій. Вважає, що посилання відповідача на трекінг «Укрпошти» про «закінчення терміну зберігання» не є доказом моєї обізнаності, оскільки повідомлення про лист не надходило через безпекову ситуацію. Водночас надане відео з реєстратора патрульного авто лише підтверджує мою позицію: на відео (22:40:22) чітко видно зупинку ТЗ позивача. Конфлікт між дорожнім знаком 2.2 та розміткою 1.13, про який зазначав у поясненнях, підтверджується самим відео. враховуючи викладе, просив суд відмовити у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених Законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі ПДР).

Згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.4.б ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» належить до знаків пріоритету (розділ 33 ПДР).

Згідно зі знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що 27.10.2025 поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області сержантом поліції Ващук О.М. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6030599, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 27.10.2025 о 22:40 у місті Запоріжжі, по вул. Незалежної України, 48, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом KIA SOUL EV, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Рух без зупинки заборонено», та здійснив проїзд не зупиняючи транспортний засіб, чим порушив п. 8.4.б ПДР.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується наданим ним суду електронного доказу, а саме відеозапис, з якого убачається, що позивач, керуючи транспортним засобом, здійснив проїзд без обов`язкової зупинки перед знаком.

Так, наявність дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» на місці інкримінованої події чітко зафіксована на 00:00:22 з відеозапису з автореєстратора службового автомобіля під назвою «2-2-796f30b0-0bf1-11f1-a3f8-a1fc7a959027».

З аналізу зазначеного відеозапису вбачається, що обставини події повністю відповідають тим, які викладені в оскаржуваній постанові, а дії водія свідчать про порушення вимог дорожнього знаку 2.2.

Відеозапис фіксує безперервний рух транспортного засобу KIA SOUL EV в зоні дії дорожнього знаку 2.2 без здійснення зупинки перед знаком, що є обов`язковою вимогою зазначеного знаку. Ознак зменшення швидкості до повної зупинки транспортного засобу перед дорожнім знаком на відеозаписі не зафіксовано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що порушення позивачем пункту 8.4.б ПДР, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами. У позовній заяві сторона позивача заперечила факт вчинення правопорушення, однак відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах надав докази правомірності прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог закону, є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.

Щодо клопотання позивача про винесення окремої ухвали відносно поліцейських, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно ч. 2 ст. 249 КАС України у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В частині 3 ст. 249 КАС України зазначено, що Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.

Згідно з ч. 4 ст. 249 КАС України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 249 КАС України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі №438/610/14-ц вказано, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року в справі №761/32388/13-ц зазначено, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.

Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 990/131/22 (провадження № 11-137заі23).

Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.

У той же час суд враховує, що окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються рішенням суду, а також на причини й умови вчинення порушень, щоб запобігти їх повторенню у майбутньому.

Оскільки реалізація правового механізму, передбаченого нормою статті 249 КАС України, є правом суду, а не його обов`язком, та можлива виключно у випадку грубого порушення закону, чого встановлено не було, законних підстав для постановлення окремої ухвали судом не вбачається.

Позивачем у заявленому клопотанні, на переконання суду, не наведено достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали і судом не встановлено достатніх даних для висновку про наявність порушень законодавства, які містять ознаки правопорушення, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів (зокрема, акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, висновку експерта або доказів оскарження відповіді Департаменту муніципального управління ЗМР з цього приводу до вищого органу або суду), які б підтверджували невідповідність дорожньої розмітки на даному перехресті вимогам ДСТУ 2587:2021.

З огляду на викладені обставини, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 262, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізької області, третя особа: старший державний виконавець Нікопольського ВДВС Бганка Анастасія Миколаївна, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 13 березня 2026 року.

Суддя: Н.І. Рибалко