Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №308/1725/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/1725/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши адміністративні матеріали Відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер платника податку - НОМЕР_2 , про притягнення її до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

29.01.2026 року о 02 год. 44 хв. гр. ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , неналежним чином здійснювала догляд за своєю малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: остання 28.01.2026 року близько о 21 год. 00 год. пішла з дому та місце її перебування було невідоме, та вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Гр. ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце судового розгляду була належним чином повідомлена. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

При цьому суддя враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що гр. ОСОБА_1 не з`явилась в судове засідання, тобто добросовісно не виконала процесуальні обов`язки, розгляд справи здійснено у її відсутності на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

На підтвердження вини гр. ОСОБА_1 , суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 768067 від 29.01.2026 року, рапорт від 29.01.2026 року, протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.01.2026 року, письмові пояснення ОСОБА_1 , від 29.01.2026 року, письмові пояснення ОСОБА_3 від 29.01.2026 року,копія паспорту ОСОБА_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_2 , заява ОСОБА_1 від 29.01.2026 року, рапорт від 29.01.2026 року.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП кваліфіковані правильно як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, її вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення доведена.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Проте, враховуючи фактичні обставини справи, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення, те, що гр. ОСОБА_1 , вперше притягується до адміністративної відповідальності, молода за віком суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 , має бути накладене стягнення у виді попередження. При цьому, на переконання судді, саме такий вид стягнення буде справедливим, достатнім і необхідним для виховання особи в дусі поваги до законів України та для запобігання вчиненню нею нових правопорушень.

Крім цього, суддею враховано, що відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У зв`язку з цим суддя приходить до висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер платника податку - НОМЕР_2 , визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України та призначити їй адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Стягнути з громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер платника податку - НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

На постанову може бути подана апеляція на протязі десяти днів до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова