Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №320/17721/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року справа № 320/17721/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: у грудні 2021 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) із позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.11.2021 №610.5/48;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,19 га, яка розташована на території с. Білогородка, згідно клопотання позивача від 11.10.2021.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що за результатами розгляду його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,19 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території с. Білогородка Бучанського району Київської області, відповідачем було прийнято рішення від 12.11.2021 №610.5/48; яким відмовлено у наданні позивачу відповідного дозволу з підстав того, що запитувана земельна ділянка відноситься до розпайованих земель.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення та стверджує, що зазначена земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення та належить до категорії земель житлової та громадської забудови, а отже не підлягає розпаюванню.

Таким чином, на переконання позивача, відповідач не підтвердив наявність визначених статтею 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою та не надав жодних доказів, які підтверджують законність оскаржуваного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 04.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.02.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами у справі. У наданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач категорично заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на 3 сесії 5 скликання 14.07.2006 Білогородською сільською радою було прийнято рішення №60 «Про надання дозволу на розробку землевпорядної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі», відповідно до якого надано дозвіл на виготовлення технічної землевпорядної документації по передачі земельних ділянок в натурі у масиві зайнятого списаними багаторічними насадженнями, який належить до земель пайового фонду, утвореного внаслідок реорганізації колишнього КСП «Білогородське» ПІ «Пролиск ЛКБ».

До вказаного рішення додається «Інформація про власників земельних ділянок», список громадян с. Білогородка і с. Шевченкове власників земельних сертифікатів (паїв) по визначенню земельних ділянок в натурі на землях списаного саду для ведення особистого підсобного с/г виробництва та схема розпаювання утворених внаслідок реорганізації колишнього КСП «Білогородський» ПП «Пролиск ЛКБ».

Так, відповідно до вищезазначених документів, земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах позивача, як бажана до виділення у власність, розпайована громадянці ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , номер ідентифікаційного коду: НОМЕР_1 , серія та номер паспорта: НОМЕР_2 , серія та номер сертифіката: НОМЕР_3 , земельна ділянка за номером 847.

Відповідач зазначив, що не володіє інформацією чи завершила ОСОБА_2 процес приватизації земельної ділянки, однак є підстави вважати, що остання оформила її ще за державним актом старого зразка (без присвоєння кадастрового номеру, або без занесення ділянки у Публічну кадастрову карту України).

Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що є обґрунтовані підстави вважати, що ділянка вже перебуває у приватній власності ОСОБА_2 на підставі державного акту старого зразка, який у сільської ради відсутній. Обов`язок на володіння інформацією щодо власників земельних ділянок у сільської ради, відповідно чинного законодавства, не передбачений.

04.03.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 з посади, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О.; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 , виданим Головним управлінням Національної гвардії України від 20.07.2016.

Адвокатське бюро «Олександра Дубового» в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області із клопотанням від 11.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,19 га, на території села Білогородка Бучанського району Київської області.

До вказаного клопотання було додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорту, копія посвідчення учасника бойових дій, документи на підтвердження повноважень.

Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області на ХVІ сесії VІІІ скликання рішенням від 12.11.2021 №610.5/48 відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність запитуваної земельної ділянки, враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області з питань комунального майна, земельних ресурсів, будівництва та архітектури, що вказана на доданих графічних матеріалах земельна ділянка відноситься до розпайованих земель.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діє станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття і реалізації права на землю визначений розділом IV Земельного кодексу України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однією з яких є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Як зазначено вище, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у спірному рішенні відповідача від 12.11.2021 №610.5/48 стали висновки та рекомендації постійної комісії Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області з питань комунального майна, земельних ресурсів, будівництва та архітектури, що вказана на доданих графічних матеріалах земельна ділянка відноситься до розпайованих земель.

При цьому, відповідач зазначає, що на 3 сесії 5 скликання 14.07.2006 Білогородською сільською радою було прийнято рішення №60 «Про надання дозволу на розробку землевпорядної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі», відповідно до якого надано дозвіл на виготовлення технічної землевпорядної документації по передачі земельних ділянок в натурі у масиві зайнятого списаними багаторічними насадженнями, який належить до земель пайового фонду, утвореного внаслідок реорганізації колишнього КСП «Білогородське» ПІ «Пролиск ЛКБ».

До вказаного рішення додається «Інформація про власників земельних ділянок», список громадян с. Білогородка і с. Шевченкове власників земельних сертифікатів (паїв) по визначенню земельних ділянок в натурі на землях списаного саду для ведення особистого підсобного с/г виробництва та схема розпаювання утворених внаслідок реорганізації колишнього КСП «Білогородський» ПП «Пролиск ЛКБ».

Так, відповідно до вищезазначених документів, земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах позивача, як бажана до виділення у власність, розпайована громадянці ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , номер ідентифікаційного коду: НОМЕР_1 , серія та номер паспорта: НОМЕР_2 , серія та номер сертифіката: НОМЕР_3 , земельна ділянка за номером 847.

Відповідач зазначив, що не володіє інформацією чи завершила ОСОБА_2 процес приватизації земельної ділянки, однак є підстави вважати, що остання оформила її ще за державним актом старого зразка (без присвоєння кадастрового номеру, або без занесення ділянки у Публічну кадастрову карту України).

Пунктом 8 Перехідних Положень Земельного кодексу України визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Відповідно до частин першої та другої статті 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Земельного кодексу України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-IV від 05.06.2003 (далі – Закон №899-IV).

Зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земельних часток (паїв) за відповідними сертифікатами на землю, що належала на праві колективної власності колективними сільськогосподарським підприємствам тощо.

Відповідно до статті 2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною першою та другою статті 3 Закону №899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Положеннями статті 9 вищевказаного Закону №899-IV закріплено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

При цьому статтею 13 Закону №899-IV врегульовано порядок використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв).

Так, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Таким чином, членам колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівникам державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я гарантовано право на приватизацію (отримання у власність) своєї земельної частки (пая), виділеної в натурі (на місцевості).

При цьому, нерозподілені земельні ділянки, тобто ті, які не були виділені власнику земельної частки (паю), можуть лише за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Право ж власника земельної частки (пая) на виділення в натурі (на місцевості) та на отримання документа, що посвідчує право на неї, зберігається за ним щонайменше до 1 січня 2025 року.

Отже, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій.

Такий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №822/712/15 та від 29.01.2021 у справі №820/725/17.

У постанові від 07.08.2019 у справі №535/476/17 Верховний Суд зазначив, що землі колективних сільськогосподарських підприємств повинні розподілятися між працівниками (колишніми працівниками) такого підприємства та не можуть безоплатно передаватися на праві приватної власності іншим громадянам, зокрема членам фермерських господарств, оскільки не відносяться до земель державної або комунальної власності.

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє зробити висновок про те, що оскільки запитувана позивачем до відведення земельна ділянка відноситься до розпайованих земель внаслідок реорганізації колишнього КСП «Білогородський ПП «Пролиск ЛКБ», повноваження щодо її розпорядження у відповідача відсутні, оскільки відповідні землі не відносяться до земель державної або комунальної власності.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Крім того, згідно з пунктом 17 Перехідних Положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем було доведено, що запитувана позивачем до відведення у власність земельна ділянка відноситься до розпайованих земель внаслідок реорганізації колишнього КСП «Білогородський ПП «Пролиск ЛКБ», повноваження щодо її розпорядження у відповідача відсутні, оскільки відповідні землі не відносяться до земель державної або комунальної власності, у зв`язку з чим спірне рішення було прийнято правомірно та правові підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Суд зауважує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а матеріали справи не містять в собі доказів понесення сторонами інших витрат. Відтак, відсутні правові підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.