Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №766/204/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/204/24

н/п 2/766/604/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

секретар судового засідання Кошева А.П..,

справа №766/204/24; провадження №2/766/604/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за

позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», поданого директором Мостовенко Олегом Ігоровичем в інтересах позивача (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306)

до

відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_2 )

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

учасники справи: не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,

встановив:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

У січні 2024 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №4449332 від 06.08.2021 року в розмірі 30 013,95 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 06.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит №4449332, за умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 5 000,00 грн., строком на 30 днів з 06.08.2021 р., дата повернення 05.09.2021 р, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 2 250,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит №4449332 від 06.08.2021 року. У свою чергу, ТОВ «Вердикт капітал» відступило право вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит №4449332 від 06.08.2021 року ТОВ «Коллект Центр» за договором відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 р.

Загальний розмір заборгованості відповідачки станом на 11.12.2023 року складає 36 265,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 513,00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 30 752,60 грн, заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн, заборгованість з комісії 1 000,00 грн. Однак, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 30 013,95 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 513,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 24 500,95 грн.

Оскільки відповідачка продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

ІІ. Виклад позиції відповідача.

13.05.2024 року представником відповідачки адвокатом Князь І.І. через Електронний суд подано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги до відповідача визнала частково, та зазначила, що відповідачка частково не погоджується з позовними вимогами, з підстав того, що позивачем не додано до позову Правила, які є невід`ємною частиною договору, не визначений порядок пролонгації, термін протягом якого позичальник має здійснити дії, що свідчать про погодження продовження строку кредитування. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Вважає, що положення п. 1.5.1, 2.3.1.1 Договору про нарахування споживачу комісії за надання кредиту та за пролонгацію строку кредитування є нікчемними. Вказала, що відповідачкою 09.09.2021 р. та 10.09.2021 р. здійснено оплату за кредит у розмірі 1371,25 грн., які позивачем в порушення черговості погашення кредиту розподілено на свій розсуд, вважає, що основна сума боргу повинна складати 3 628,75 грн., станом на 26.09.2021 р., з урахуванням внесення часткової оплати відповідачкою, заборгованість за кредитом складає 1 820,75 грн. Зазначила, що у зв`язку із спливом строку дії договору у позивача припинилось право нараховувати проценти за договором. Позивачем не надано розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит, виписки по рахунку про надання кредиту та Правил надання фінансових кредитних послуг. Щодо витрат на правничу допомогу заперечувала, з огляду на їх неспівмірність та не відповідність, у зв`язку із чим просила позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 4 070,75 грн., з яких сума основного боргу - 1820,75 грн.; проценти за користування кредитом - 2 250,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 2 000,00 грн., просила вирішити питання про розподіл судових витрат у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог. В іншій частині просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

Окремо поданою заявою через підсистему «Електронний суд» від 27.05.2024 року клопотала про розгляд справи без участі відповідача та її представника, при ухваленні рішення просила врахувати позицію сторони відповідача викладену у відзиві на позовну заяву.

ІІІ. Виклад позиції позивача у відповіді на відзив.

28.05.2024 року представником позивача подано письмові пояснення, які сприймаються судом як відповідь на відзив, у якому сторона відповідача не погодилась із викладеними запереченнями у відзиві на позов, та з підстав викладених у письмових поясненнях просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Разом із письмовими поясненнями подано клопотання про витребування доказів, а саме: інформацію від АТ «Універсал Банк» про видачу ОСОБА_1 платіжної картки; докази зарахування на платіжну картку коштів у розмірі 5 000,00 грн. та факт їх перерахування; ідентифікаційні данні власника платіжної картки на яку перераховано грошові кошти.

ІV. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання.

25.04.2024 року від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника.

25.04.2024 року від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

26.04.2024 року від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про відкладення судового засідання.

13.05.2024 року Князь І.І. в інтересах ОСОБА_1 подала відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог частково.

27.05.2024 року від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання з проханням розглядати справу без участі відповідача та її представника при ухваленні рішення у справі просила врахувати позицію відповідача викладену у відзиві на позовну заяву.

28.05.2024 року від представника позивача Мостовенко О.І. через канцелярію суду надійшли письмові пояснення у відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.

30.09.2024 року від представника позивача Петряєва В.В. через канцелярію суду надійшла заява про розгляд клопотання про витребування доказів без участі сторони позивача, клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.01.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано докази. Судове засідання відкладено.

03.03.2025 року від АТ «Універсал Банк» через канцелярію суду надійшли витребувані судом докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в ході розгляду справи подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце його проведення повідомлялась належним чином. Представник відповідача у поданій до суду заяві через підсистему «Електронний суд» клопотала про розгляд справи у відсутності відповідача та її представника з урахування позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.

З урахуванням приписів статті 223 ЦПК України, враховуючи предмет і підстави позову та встановлений ст. 78 ЦПК України імператив згідно якого обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, беручи до уваги згоду представника позивача про розгляд справи у його відсутності, викладу відповідачем своєї позиції у відзиві на позовну заяву, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані письмові пояснення учасниками справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

06 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4449332, за яким кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

За п. 1.2 договору, сума (загальний розмір кредиту) становить 5 000,00 грн.

Кредит надається строком на 30 днів з 06.08.2021 (строк кредитування), що визначено у п. 1.3 договору.

Відповідно до п. 1.4 договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 05.09.2021 р.

Згідно з пунктами 1.5.1, 1.5.2, 1.6 кредитних договорів: комісія за надання кредиту 1 000,00 грн., яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 2 250,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 кредитних договорів).

За змістом пункту 2.2.1 кредитних договорів позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.

Як передбачено пунктом 2.2.2 кредитних договорів, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.

Із положень пункту 2.3.1.1 кредитних договорів слідує, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитних договорів позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору.

Відповідачкою, поміж договору підписано графік платежів за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту №4449332, анкету-заяву на кредит №449332.

За довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з якою укладено договір №4449332 від 06.08.2021 р. ідентифікована Товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) S64345 06.08.2021 номер телефону НОМЕР_2 .

З відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 , складених ТОВ «Мілоан» вбачається, що відповідачці 06.08.2021 р. видано кредит в розмірі 5 000,00 грн., 06.08.2021 р. нараховано комісію за оформлення кредиту 1 000,00 грн., щоденно нараховувались проценти згідно п. 1.5.2 договору з 07.08.2021 р. по 05.09.2021 р. в розмірі 75,00 грн.; з 06.09.2021 р. по 09.09.2021 р. нараховувались проценти згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору по 250 грн. щодня; 09.09.2021 р. сплата по кредиту 850,00 грн., 09.09.2021 р. сплата комісії за пролонгацію 250,00 грн., 09.09.2021 р. сплата тіла кредиту 250,00 грн., 10.09.2021 р. сплата процентів по кредиту 221,25 грн., з 09.10.2021 р. по 16.09.2021 р. щодня нараховувались проценти згідно п. 1.5.2, 2.3.1.1 договору в розмірі 71,25 грн. щодня; з 17.09.2021 р. по 24.09.2021 р. нараховувались проценти згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору по 237,50 грн. щодня, 25.09.2021 р. нараховано проценти за пролонгацію в розмірі 237,50 грн., 25.09.2021 р. сплата комісії за пролонгацію 237,00 грн., 25.09.2021 р. сплата тіла кредиту 237,00 грн., 25.09.2021 р. нараховано проценти згідно п. 1.6, 2.3.1.2 в розмірі 237,00 грн, 25.09.2021 р., сплата процентів по кредиту 1 163,00 грн; з 26.09.2021 р. по 18.11.2021 р. нараховано проценти згідно п. 1.6, 2.3.1.2 в розмірі 225,65 грн. щодня; 15.12.2021 р. дохід від відступлення права вимоги по кредиту 676,95 грн., 15.12.2021 р. кошти отримані від відступлення кредиту 676,95 грн., 15.12.2021 р. списання простроченого тіла кредиту за рахунок фінансового кредиту 4 513,00 грн., 15.12.2021 р. списання прострочених процентів за рахунок фінансового результату 14 731,45 грн., 15.12.2021 р. списання простроченої комісії за рахунок фінансового результату 1 000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 року складає: станом на дату початку розрахунку 20 244,45 грн, яка складається з:

заборгованості по основній сумі кредиту - 4513,00 грн.;

заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 14 731,45 грн.;

заборгованість з комісії 1 000,00 грн;

станом на дату розрахунку 10.01.2023 р. - 36 265,60 грн., яка складається з:

заборгованість по основній сумі кредиту - 4513,00 грн.;

заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 14 731,45 грн.;

заборгованість з комісії 1 000,00 грн;

нараховані відсотки 16 021,15 грн.

15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит №4449332 від 06.08.2021 року.

Згідно витягу з Додатку №3 до договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 р. до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №4449332 від 06.08.2021 р., укладеним із ОСОБА_1 в загальному розмірі 20 244,45 грн.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит №4449332 від 06.08.2021 року.

Згідно витягу з Додатку №3 до договору №10-01/2023 від 10.01.2023 р. до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором №4449332 від 06.08.2021 р., укладеним із ОСОБА_1 в загальному розмірі 36 265,60 грн.

З листа АТ «Універсал Банк» від 12.02.2025 р. №БТ/1443 вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_3 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 . 06.08.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_3 був зарахований платіж в розмірі 5 000,00 грн.

Станом на час розгляду справи судом відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, заборгованості не сплатила. Відомості про виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань у суду на час розгляду справи відсутні.

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості укладання договорів в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

У статті 3 Закону передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ЦПК України та ч. 6 ст. 81 ЦПК України докази мають відповідати ознакам достовірності, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та відповідачкою не оспорюється факту укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, досягнуто усіх істотних умов щодо розміру кредиту, порядку та строку його повернення.

Отже між сторонами виникли договірні зобов`язання на умовах передбачених договором споживчого кредитування.

Щодо заперечень відповідачки з приводу нарахування відсотків.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Судом встановлено, що строком дії договору є 30 днів з 06.08.2021 р. по 05.09.2021 р., а відтак, суд зазначає, що проценти за користування кредитом повинні були бути нараховані лише за вказаний період.

Так пунктом 2.3. договору про споживчий кредит № 4449332 від 06.08.2021 передбачено порядок пролонгації (продовження) строку кредитування та нарахування процентів протягом періоду, на який продовжено строк кредитування. Позичальник має вчинити дії, передбачені п. 2.3 Договору та розділом 6 Правил, у тому числі, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження-поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування.

Умовами договору передбачено право позичальника на неодноразове продовження строку користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищують 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишились до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових умовах) 60 днів.

Позивач зазначає про пролонгацію дії договору, з огляду на бажання позичальника.

В той же час, суд позбавлений можливості встановити вказане, з огляду на неподання суду виписки по рахунку ОСОБА_1 , з якої можливо було б встановити внесення нею оплат, розмежування кредитодавцем вказаної оплати на погашення тіла, процентів тощо.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

У постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що "по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій".

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі №355/558/18 суд прийшов до висновку, що виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 161/5267/20.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження наявності заборгованості відповідачки за кредитним договором представником позивача надано кредитний договір, паспорт кредиту та розрахунки заборгованості за кредитним договором, відомість про щоденні нарахування.

В той же час, наданий розрахунок заборгованості, складений представником ТОВ «Вердикт Капітал» та зазначення у ньому заборгованості за кредитним договором, станом на 15.12.2021 року - 20244,45 грн., станом на 10.01.2023 р. - 36265,00 грн, унеможливлює встановлення наявності заборгованості ОСОБА_1 , оскільки первинних розрахунків заборгованості попереднім стягувачем суду не надано.

Суд зазначає, що виписка з рахунку має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, відповідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.

При цьому надані позивачем договори факторингу, витяги з реєстру боржників до Договорів факторингу та розрахунки заборгованості за кредитним договором, проведені самим позивачем, а не кредитодавцем, не має жодного правового значення, оскільки вказані документи носять похідний характер й не є належними доказами на підтвердження наявності та розміру заборгованості відповідачки за кредитним договором.

Проте, суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником кошти, що не заперечується самим відповідачем, в добровільному порядку ТОВ «Мілоан» не повернуті, чим порушено ст. 526 ЦК України та умови Договору, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому відповідач має повернути заборгованості за тілом кредиту, разом з тим, ТОВ «Мілоан» своє право вимоги до відповідача за договором відступлення передало ТОВ «Вердикт Капітал», яке у подальшому передало своє право вимоги позивачу, у якого відповідно виникло право стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за тілом кредиту у заявленому розмірі.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 513,00 грн. заборгованості за тілом кредиту станом на 15.12.2021 року. В задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченими відсотками має бути відмовлено з підстав викладених у мотивувальній частині цього рішення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

V. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають (4 513,00/ 30 013,95*100)= 15,04 %.

Зокрема, згідно платіжної інструкції №0403320076 від 21 грудня 2023 року позивачем сплачено 2684, 00 грн. судового збору, з урахуванням задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення в рахунок відшкодування судового збору 403 грн. 67 коп.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000, 00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

В підтвердження обґрунтованості понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000, 00 грн., позивачем до матеріалів справи долучено: Договір №02-01/2023 від 02.01.2023 року Про надання правової допомоги, що укладено між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням загальних зборів №03-01/2023 від 03.01.2023 року; Витяг з акту №2 прийому-передачі виконаних робіт на суму 13 000, 00 грн.; заявку на надання юридичної допомоги №197 від 04.11.2023 року на суму 9 000, 00 грн., яка є додатком до Договору №02-01/2023 про надання правової допомоги від 03.01.2023 року. Платіжну інструкцію №0396740000 від 09.11.2023 року про перерахування грошових коштів ТОВ «Коллект Центр» отримувачу АО «Лігал Ассістанс» на суму 52 000,00 за надання правової допомоги згідно договору №02-01/2023 від 02.01.2023 року.

Документу, що свідчить про оплату гонорару АО «Лігал Ассістанс», який підтверджує сплату витрат позивачем та їх отримання (оприбуткування) АО «Лігал Ассістанс», в порядку визначеному законодавством України, витрат на правову допомогу у сумі 13 000,00 грн., суду не надано та до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи, що документ про сплату витрат на правову допомогу на користь адвоката є одним із обов`язкових платіжних документів на підтвердження обґрунтованості відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає, що відсутність такого доказу свідчить про відсутність понесення витрат позивачем, а тому відсутні правові підстави для вирішення про їх стягнення в порядку розподілу, у зв`язку із чим у задоволенні вимог про стягнення витрат понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги слід відмовити.

На підставі ст. ст.207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за договором споживчого кредиту №4449332 від 06.08.2021 року, що виникла станом на 15.12.2023 року у розмірі 4 513,00 грн., яка складається з заборгованість за тілом кредиту - 4 513,00 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) в рахунок відшкодування судового збору - 403 грн. 67 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено в межах строків визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

СуддяЄ. М. Булах