Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №500/3755/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/3755/25 пров. № А/857/43573/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 500/3755/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

суддя у І інстанції Мартиць О.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 22 вересня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ в Тернопільській області), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №262540019040 від 02.05.2025 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, а також на роботах із особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці згідно із пунктом а статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №500/3755/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №262540019040 від 02.05.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу.

Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Оскільки відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення: не досліджено всі періоди роботи позивача, не зазначено, які саме періоди роботи не зараховані до пільгового стажу (що унеможливлює визначення судом всіх незарахованих періодів), то рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу через відсутність пільгового стажу є протиправним. Окрім того, зарахування до спеціального (пільгового) стажу по Списку №1 періодів роботи позивача входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України, а тому не може втручатися в його дискреційні повноваження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення буде зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 25.04.2025 про призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням правової оцінки, наданої судом, та прийняти відповідне рішення.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ в Тернопільській області, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що страховий стаж позивача становить 31 рік 01 місяць 05 днів. До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 04.12.1987 по 08.12.1989 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 22.07.1985, оскільки відсутня дата видачі військового квитка, військовий квиток не надано.

Пільговий стаж відсутній, оскільки відомості по спеціальному стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначене при прийнятті свого рішення.

29.10.2025 ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 без змін.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Відповідно до змісту рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №262540019040 від 02.05.2025 вік заявника 55 років 04 місяці, страховий стаж становить 31 рік 01 місяць 05 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 04.12.1987 по 08.12.1989 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 22.07.1985, оскільки відсутня дата видачі військового квитка, військовий квиток не надано.

Пільговий стаж відсутній, оскільки відомості по спеціальному стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні.

У зв`язку відсутністю пільгового стажу право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутнє.

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно пункту 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

У свою чергу, пункт 10 цього Порядку передбачає, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведенні атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україну від12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Із аналізу наведених положень слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.07.1985 позивач:

- 30.11.1987 переведений учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею шахти "Кіровська" виробничого об`єднання "Донецьвугілля" (наказ №464к від 30.11.1987), запис №6;

- 02.12.1987 звільнений за пунктом 3 статті 36 КЗпП УРСР у зв`язку з призовом в Радянську Армію (наказ № 464к від 30.11.1987), запис №7;

- 08.02.1990 прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею (наказ №40к від 08.02.1990), де 22.08.1990 був переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею (наказ №241к від 20.08.1990) і 13.11.1995 звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №357к від 14.11.1995), запис №8.

Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (чинним на період роботи позивача) розділом 10100000 I. Гірничі роботи передбачено всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (1010100а) 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 20 Порядку №637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, (зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами, підтверджено, що позивач дійсно працював в шахті "Кіровська" виробничого об`єднання "Донецьвугілля" з 30.11.1987 по 02.12.1987 учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею, з 08.02.1990 по 13.11.1995 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею, що віднесено до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Таким чином ГУ ПФУ в Тернопільській області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні спірних періодів його роботи до пільгового стажу за Списком №1.

Щодо твердження скаржника про відсутність пільгового стажу, оскільки відомості по спеціальному стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні, апеляційний суд зазначає таке.

Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п`ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV).

Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону № 1058-IV.

Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.

Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача та зобов`язання такий зарахувати.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі №500/3755/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар