Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №160/30181/24 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 рокуСправа №160/30181/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) №047050028776 від 16.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу роботи періоди з 13.10.1994 по 25.06.1996 та з 01.10.1996 по 24.02.1997;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №1 період роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 16.08.2017 року по 02.08.2021 року та у ПАТ «КАМЕТ- СТАЛЬ» з 03.08.2021 року по 02.09.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 04.10.2008 по 16.08.2017;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за її заявою від 09.09.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 1 та досягла необхідного пенсійного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 09.09.2024р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, проте оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050028776 від 16.09.2024 року позивачеві протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. (далі – Закон №1058-ІV), з посиланням на відсутність у позивача достатнього пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, водночас, оскаржуваним рішенням відповідача-1 безпідставно відмовлено у зарахуванні: до страхового стажу позивача періодів роботи з 13.10.1994 року по 25.06.1996 року та з 01.10.1996 року по 24.02.1997 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , з посиланням на відсутність записів назв організації при прийнятті на роботу, через що для зарахування цих періодів до страхового стажу необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів; до пільгового стажу - періоду роботи з 03.08.2021 року по 02.09.2024 року згідно з довідкою від 06.09.2024 року №143-867, виданою ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ», з посиланням на те, що ця довідка завірена підписом начальника управління планування та розвитку персоналу, однак, не долучено довіреність на право його підпису, а також періоду роботи з 02.03.2005 року по 02.08.2021 року згідно з архівною довідкою від 25.03.2024 року №П-21/2-09/478, з посиланням на те, що ці періоди роботи можливо буде зарахувати після підтвердження стажу пільгової роботи рішенням комісії Пенсійного фонду України з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та зазначає, що всі вищевказані спірні періоди роботи підтверджені відповідними записами трудової книжки позивача, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж працівника, при цьому формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, в тому числі щодо спірних періодів роботи, які не були зараховані до її страхового стажу, оскільки записи у її трудовій книжці вносились відповідальним працівником ясла-садка, де у спірний період працювала позивач, а не особисто позивачем, більше того, недоліки заповнення трудової книжки не є підставою вважати про відсутність страхового стажу позивача за періоди з 13.10.1994 по 25.06.1996 та з 01.10.1996 по 24.02.1997. З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Пільговий стаж позивача підтверджено, окрім відповідних записів у трудовій книжці, також архівною та історичною довідками, постановами про атестацію робочих місць позивача та Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), які містять інформацію про спеціальний стаж позивача за періоди роботи з 2008 року по 2024 рік за кодом підстави для обліку спец стажу «ЗПЗ013А1», «ЗПЗ013ЗБ1», «ЗП3014А1», які безпідставно не взяті пенсійним органом до уваги. Враховуючи вищезазначене, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає відмову у призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах протиправною і незаконною, у зв`язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2024р. прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/30181/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи позивача.

03.12.2024р. до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням №047050028776 від 16.09.2024 року позивачеві обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV через відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, оскільки згідно з наданими до заяви про призначення пенсії документами про стаж загальний страховий стаж позивача складає – 23 роки 09 місяців 08 днів, а пільговий стаж особи не підтверджено, при цьому за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 13.10.1994 по 25.06.1996 та з 01.10.1996 по 24.02.1997 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні записи назв організації при прийнятті на роботу. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів; до пільгового стажу не зараховано: періоди з 03.08.2021 року по 02.09.2024 року згідно з довідкою від 06.09.2024 №143-867, виданою ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ», оскільки довідка завірена підписом начальника управління планування та розвитку персоналу та не долучено довіреність на право підпису; періоди роботи з 02.03.2005 по 02.08.2021 згідно з архівною довідкою від 25.03.2024 №П-21/2-09/478 можливо зарахувати після підтвердження стажу пільгової роботи рішенням комісії Пенсійного фонду України з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії. Оскільки право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV виникає у жінок за наявності не менше 7 років 6 місяців стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, у позивача відсутнє право на призначення такої пенсії. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.12.2024 року до суду від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшли витребувані судом докази, а саме: завірені належним чином копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Копія позовної заяви з додатками до неї та копія ухвали суду від 18.11.2024 року скеровані за допомогою електронних засобів зв`язку до електронного кабінету відповідача-2 та доставлена до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 18.11.2024 року та 20.11.2024 року, відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, наявними в матеріалах справи, однак, станом на час розгляду справи відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

При цьому, за приписами частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.09.2024р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

На час звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії їй виповнився 51 рік.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №047050028776 від 16.09.2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 цього Закону, в той час, як страховий стаж позивача складає – 23 роки 09 місяців 08 днів, а пільговий стаж особи не підтверджено, при цьому за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 13.10.1994 року по 25.06.1996 року та з 01.10.1996 року по 24.02.1997 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні записи назв організації при прийнятті на роботу. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів; до пільгового стажу не зараховано: періоди з 03.08.2021 року по 02.09.2024 року згідно з довідкою від 06.09.2024 №143-867, виданою ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ», оскільки довідка завірена підписом начальника управління планування та розвитку персоналу та не долучено довіреність на право підпису; періоди роботи з 02.03.2005 по 02.08.2021 згідно з архівною довідкою від 25.03.2024 №П-21/2-09/478 можливо зарахувати після підтвердження стажу пільгової роботи рішенням комісії Пенсійного фонду України з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії. Оскільки право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV виникає у жінок за наявності не менше 7 років 6 місяців стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, у позивача відсутнє право на призначення такої пенсії.

Незгода позивача з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та із не зарахуванням відповідачем-1 спірних періодів роботи до страхового та до пільгового стажу позивача зумовила звернення останньої до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон№1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За приписами п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі – Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. №637.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі – Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

За приписами пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 4.4 Порядку №383 передбачено, що у разі якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, позивач працювала на наступних роботах:

ясла-садок №90 м. Дніпродзержинськ

- 14.06.1993 - прийнята на посаду помічника вихователя (наказ №1934 від 07.06.1993);

09.07.1994 - звільнена за власним бажанням (наказ №33 від 01.08.1994);

13.10.1994 - прийнята на посаду помічника вихователя (наказ №97 від 10.10.1994 по я/с 96);

25.06.1996 - звільнена за власним бажанням (наказ №37 від 25.06.1996 по я/с 96);

01.10.1996 - прийнята на посаду няні-санітарки тимчасово (наказ №68 від 01.10.1996 по я/с 96);

24.02.1997 - звільнена за власним бажанням (наказ №14 від 24.02.1997 по я/с 96);

ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»:

02.03.2005 - прийнята до управління комунального господарства прибиральником службових приміщень (наказ №60 від 01.03.2005);

04.10.2008 - переведена в агломераційний цех № 2 перевантажувальний вузол №2, машиністом конвеєру 4 розряду (розпорядження №31 від 01.10.2008);

ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського» з 23.05.2011 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського» (наказ від 23.05.2011 №479);

Робоче місце атестоване за Списком № 2 (розділ ІІ, позиція 2а), затвердженому Постановою КМУ від 16.01.2003 №36 (постанова №657 від 25.12.2012);

16.08.2017 - переведена в агломераційному цеху №2, надбункерна дільниця шихтових бункерів, машиністом конвеєру 4 розряду (розпорядження №914 від 16.08.2017);

ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського» з 25.01.2017 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (наказ від 25.01.2017 №84);

06.12.2017 - переведена там же, відділення циклу повернення, дільниця прибирання мішкового пилу, дозувальником гарячого повертання 4 розряду (розпорядження №1570 від 30.11.2017);

Робоче місце атестоване за Списком № 1 (Розділ ІІІ «підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування, випалювання руд і нерудних копалин) (постанова №12 від 26.12.2017);

02.08.2021 - звільнена у зв`язку з переведенням за п.5 ст.36 КЗпП України до ПрАТ «ДКХЗ» (наказ №840 від 02.08.2021);

Приватне акціонерне товариство «Дніпровський коксохімічний завод»:

03.08.2021 - прийнята в агломераційний цех № 2 до ПРАТ «ДКХЗ» відділення циклу повернення, дільниця прибирання гарячого мішкового пилу, дозувальником гарячого повертання 4 розряду, за переведенням з ПАТ «ДМК» (наказ №221к від 02.08.2021);

Робоче місце атестоване за Списком № 1 (постанова №1МВ від 03.08.2021);

ПРАТ «ДКХЗ» з 11.02.2022 року перейменовано у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» (наказ від 11.02.2022 №163);

Робоче місце атестоване за Списком № 1 (постанова №20 від 26.12.2022).

Отже, відповідними записами трудової книжки позивача, які також містять відомості про атестацію робочого місця, на якому працював позивач, підтверджено факт роботи ОСОБА_1 , зокрема, у період з 04.10.2008 по 02.08.2021 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та у період з 03.08.2021 року по 02.09.2024 року у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» на посадах, що відносяться до Списків №1 та №2, що, в свою чергу, надає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.

Такі записи виконані відповідно до вимог абз.4 п.2.14 Інструкції від 29.07.1993 №58, якою, зокрема, передбачено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а отже містять всі необхідні відомості задля підтвердження права позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.

Вказані записи у трудовій книжці позивача, а також те, що він працював на роботах за посадами, що передбачені Списками № № 1, 2, підтверджені архівною довідкою архівного управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 25.03.2024 № П-21/2-09/478, а також довідкою про підтвердження наявного трудового стаду для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.09.2024 року №143-867, виданою ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ».

Також на підтвердження записів щодо перейменування підприємств позивачем надано відповідну історичну довідку від 25.03.2024 № П-21/2-09/478/1, видану архівного управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

Проведення атестації робочих місць, на яких працював позивач, підтверджено відповідними постановами про результати атестації робочих місць а умовами праці (з відповідними витягами з додатків до цих постанов), на які наявні посилання у трудовій книжці позивача, та копії яких долучено до матеріалів справи.

При цьому суд зазначає, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації (в тому числі чергової) робочих місць за умовами праці.

Обов`язок щодо проведення атестації робочих місць законодавцем покладено на керівників підприємств.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання.

Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

З урахуванням викладеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Правова позиція щодо необхідності включення до пільгового стажу періоду роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у випадках порушення термінів проведення чергової атестації підприємством-роботодавцем неодноразово висвітлювалась Верховним Судом.

Зокрема, у постанові від 16.09.2014 року (справа №21-307а14) Верховний Суд зазначив, що аналіз положень Порядку проведення атестації та розроблених на виконання цієї постанови Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41, дає підстави вважати, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом і у постановах від 21.02.2018 року у справі №352/547/16-а (К/9901/20098/18) та від 03.05.2018 року у справі № 352/1840/14-а (К/9901/5403/18).

Крім цього, суд зазначає, що надані позивачем Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) також містять інформацію про спеціальний стаж ОСОБА_1 за періоди роботи з 2008 по 2024 роки за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013А1», «ЗПЗ013Б1», «ЗП3014А1».

Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2, код підстави «ЗПЗ013А1» з 05 листопада 1991 року проставлявся працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стансу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Код підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013Б1» - проставлявся працівникам з 05 листопада 1991 року, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Код підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ014А1» - це працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року №202.

Крім того, з вищевказаного Реєстру слідує, що вказаними роботодавцями ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (2008-2021р.р.) (05393043) та ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» (2022-2024р.р.) (05393085) сплачувались страхові внески за кодами підстави обліку спецстажу «ЗПЗ013А1», «ЗПЗ013Б1», «ЗП3014А1».

Тобто, при здачі звітів вказаними страхувальниками до органів ПФУ зазначалося, що страхові внески за позивача вносилися за вищевказаними професіями за відповідними кодами, що в свою чергу відповідає положенням ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відповідно до п.п.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Таким чином, вищевказані Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо позивача були у розпорядженні відповідача-1 і могли та повинні були використані останнім при вирішенні питання про зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача за Списками №1 та №2.

За таких обставин, суд вважає безпідставними та необґрунтованими рішення відповідача-1 щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 та за Списком №2 періодів його роботи з 04.10.2008 по 02.08.2021 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та з 03.08.2021 року по 02.09.2024 року у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» на посадах, що відносяться до Списків №1 та №2.

Крім цього, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 13.10.1994 року по 25.06.1996 року та з 01.10.1996 року по 24.02.1997 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні записи назв організації при прийнятті на роботу. З цього приводу суд зазначає таке.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників” заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Так, з трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, встановлено, що позивач працювала, зокрема:

ясла-садок №90 м. Дніпродзержинськ

- 14.06.1993 - прийнята на посаду помічника вихователя (наказ №1934 від 07.06.1993);

09.07.1994 - звільнена за власним бажанням (наказ №33 від 01.08.1994);

13.10.1994 - прийнята на посаду помічника вихователя (наказ №97 від 10.10.1994 по я/с 96);

25.06.1996 - звільнена за власним бажанням (наказ №37 від 25.06.1996 по я/с 96);

01.10.1996 - прийнята на посаду няні-санітарки тимчасово (наказ №68 від 01.10.1996 по я/с 96);

24.02.1997 - звільнена за власним бажанням (наказ №14 від 24.02.1997 по я/с 96).

Дійсно, у трудовій книжці позивача перед записами про періоди роботи з 13.10.1994 року по 25.06.1996 року та з 01.10.1996 року по 24.02.1997 року відсутні записи назв організації, до яких на роботу було прийнято позивача у ці періоди.

Проте, самі записи про вищевказані періоди роботи виконано розбірливо, вони є чіткими і не містять виправлень, а також завірені відбитками печаток відповідних організацій-роботодавців та підписами їх уповноважених осіб, що відповідачем не заперечується.

При цьому з відбитків печаток відповідних організацій-роботодавців можна встановити, що саме це були за організації (Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 96 Дніпровської міської ради), а також із запису у графі №4 трудової книжки слідує, що накази про призначення та звільнення були видані саме по я/с №96 (ясла-садок №96).

Разом з цим, відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював у вказані в дублікаті трудової книжки позивача періоди або вказані періоди роботи позивача не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Поряд із цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р.

Як вказано вище, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також суд зауважує, що згідно з п.1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Тобто, додаткового підтвердження трудовий стаж вимагає у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Натомість, у випадку наявності трудової книжки або записів у ній відповідач має враховувати наявні у ній записи.

Щодо неточночностей або описок при формулюванні записів трудової книжки відповідач має враховувати наявну інформацію щодо трудового стажу особи у сукупності.

Зокрема, для неврахування або вимоги надати додаткові підтверджуючі документи щодо певного запису відповідач, на думку суду, має мати підстави для того, щоб виключити очевидну описку або неточність у записі.

Враховуючи наведене, виявлені відповідачем-1 недоліки в оформленні трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для неврахування вказаних у ній відомостей при обчисленні стажу роботи позивача, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.

Суд наголошує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах у певний період, а у випадку визначення пільгового стажу роботи ще проведення атестації робочих місць за умовами праці, а не правильність оформлення трудової книжки.

Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).

Поряд з цим, суд повторно наголошує, що обов`язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

За наведених обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Відтак, суд вважає необґрунтованим та протиправним оскаржуване рішення відповідача в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 13.10.1994 року по 25.06.1996 року та з 01.10.1996 року по 24.02.1997 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 .

Суд звертає наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, зважаючи на те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050028776 від 16.09.2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV прийняте з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, виходячи із зробленого відповідачем-1 висновку про не підтвердження наявності у позивача пільгового стажу взагалі, разом з цим, судом встановлено факт безпідставної відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 04.10.2008 по 02.08.2021 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та з 03.08.2021 року по 02.09.2024 року у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ», що, відповідно, свідчить про помилковість викладених в оскаржуваному рішенні висновків пенсійного органу щодо кількості пільгового стажу позивача і щодо його достатності для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, а також зважаючи на встановлення судом факту протиправної відмови оскаржуваним рішенням у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи з 13.10.1994 року по 25.06.1996 року та з 01.10.1996 року по 24.02.1997 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050028776 від 16.09.2024 року та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відтак, з метою поновлення порушеного вищевказаним протиправним рішенням відповідача-1 права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд доходить висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи з 13.10.1994 року по 25.06.1996 року та з 01.10.1996 року по 24.02.1997 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоди її роботи з 16.08.2017 по 02.08.2021 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та з 03.08.2021 року по 02.09.2024 року у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ», а також до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, період її роботи з 04.10.2008 по 15.08.2017 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Таким чином, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання призначити та виплачувати їй пенсію за її заявою від 09.09.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки спірним рішенням відповідача-1 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV саме через недостатність пільгового стажу, передбаченого цією нормою Закону, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла встановленого законом віку та мала такий необхідний пільговий стаж (понад 7 років 6 місяців) мав, бо відповідач-1 безпідставно відмовив оскаржуваним рішенням у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів її роботи з 16.08.2017 по 02.08.2021 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та з 03.08.2021 року по 02.09.2024 року у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ», а за Списком №2 періоду її роботи з 04.10.2008 по 15.08.2017 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», тобто понад 7 років 6 місяців, які мають бути зараховані, суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на підставі його заяви від 09.09.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки спірне рішення прийняте саме за наслідками розгляду цієї заяви.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, оскільки позивач досяг пенсійного віку (50 років), необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, 01.09.2023р., а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 09.09.2024р., тобто звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня звернення за пенсією, тобто з 09.09.2024р.

Таким чином, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на підставі її заяви від 09.09.2024 року про призначення пенсії саме з 09.09.2024р.

Щодо підстав зобов`язання саме відповідача-1 здійснити зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, а також призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, суд зазначає наступне.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі – Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Зважаючи на те, що у даному випадку, органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке, відповідно, при розгляді документів позивача здійснювало розрахунок його стажу, в тому числі, і пільгового, а також приймало рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV через недостатність пільгового стажу, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов`язок щодо зарахування до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи, а також щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV з 09.09.2024р.

Водночас, відповідач-2, за наведених обставин, не є належним у цій справі щодо заявлених до нього позовних вимог про зобов`язання зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи, а також щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, тому у задоволенні вказаних позовних вимог до нього слід відмовити повністю, бо останній фактично заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV не розглядав та будь-яке рішення за цією заявою, в тому числі, і оскаржуване, не приймав.

Крім цього, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо зобов`язання відповідача-2 виплачувати позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, позаяк такі позовні вимоги є передчасними і право позивача щодо виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яку суд зобов`язав призначити цим рішенням відповідача-1, ще порушене не було, бо здійснення відповідачем-2 такої виплати відповідно до вищенаведених приписів абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 може здійснюватися лише після призначення пенсії та передачі електронної пенсійної справи позивача засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для здійснення виплати пенсії, водночас, задоволення позовних вимог на майбутнє суперечить приписам ст.5 КАС України, згідно з якими судовому захисту підлягає саме порушене право особи.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, зважаючи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог саме до відповідача-1 відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20грн, тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 807,47грн.

Керуючись ст.ст.241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050028776 від 16.09.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди її роботи з 13.10.1994 року по 25.06.1996 року та з 01.10.1996 року по 24.02.1997 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоди її роботи з 16.08.2017 року по 02.08.2021 року у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та з 03.08.2021 року по 02.09.2024 року у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ», а також до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, період її роботи з 04.10.2008 року по 15.08.2017 року у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 09.09.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за її заявою від 09.09.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 807,47грн. (вісімсот сім гривень 47 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова