Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №761/20559/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Суд: Шевченківський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 12 березня 2026 р.

Справа: №761/20559/25

Суддя: Волошин В. О.

Справа № 761/20559/25

Провадження № 2/761/2430/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Греку Д.С.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення суми страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

У травні 2025р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ», в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 130000,0 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03 червня 2020р. о 23:18 год., в м. Києві по бул. Тараса Шевченка, 50-52, відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП), за участю транспортного засобу «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням невстановленого водія, який зник з місця ДТП та транспортного засобу «Volkswagen Golf GTI» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу та під керуванням останнього.

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На місці ДТП працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №108536, відносно позивача ОСОБА_1 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2020р. по справі № 761/17963/20року, закрито провадження по справі, відносно ОСОБА_1 , за ст. 124 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача, згідно з полісом обов`язкового страхування № 114533645, розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 130000,00 грн.

На виконання вимог ст. ст. 33, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту, норми зазначеного Закону будуть наведені в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» було подано повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування від 15 червня 2020р.

З метою визначення розміру матеріального збитку, спричиненого пошкодженням належного позивачу транспортного засобу, в результаті ДТП, позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт» та уклав договір про проведення експертної оцінки від 22 червня 2020р.

На виконання вимог укладеного договору про проведення експертної оцінки ТОВ «Клевер Експерт» 02 липня 2020р. було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 276/06-20, відповідно до якого ринкова вартість ТЗ «Volkswagen Golf GTI» д.н.з. НОМЕР_2 становить 417727,46 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 445866,58 грн.; ринкова вартість ТЗ після ДТП становить 173981,46 грн.

Отже, вартість матеріального збитку за знищення транспортного засобу «Volkswagen Golf GTI» д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на думку сторони позивача становить 243746,00 грн., що складає різницю між вартістю ТЗ до ДТП та вартістю ТЗ після ДТП, і з урахуванням положень ст. 9 цього Закону, розмір страхового відшкодування, що має бути виплачений відповідачем (страховиком) позивачу становить 130000,00 грн.

Однак, відповідач листом від 25 листопада 2020р. повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування, в зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували настання цивільно-правової відповідальності водія ТЗ «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 .

На думку сторони позивача, зазначена відмова відповідача у виплаті суми страхового відшкодування є незаконною, оскільки вина водія автомобіля «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 підтверджується письмовими поясненнями водія ТЗ «Volkswagen Golf GTI» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , відеозаписом з камер вуличного відео спостереження, листами Управління патрульної поліції в м. Києві, встановленими обставинами у постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2020р. по справі № 761/17963/20, через що виникає цивільна правова відповідальність такого водія.

Проте, сторона позивача вважає, що відсутність постанови суду про визнання водія автомобіля «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 винним у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення, не може бути підставою для спростування його вини за завдану позивачу шкоду, внаслідок пошкодження у ДТП транспортного засобу позивача.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2025р. позов залишено без руху та надано стороні позивача строк для усунення недоліків.

02 червня 2025р. на адресу суду надійшла заява сторони позивача про усунення недоліків.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче засідання.

10 липня 2025р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що в позасудовому порядку відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у виплаті суми страхового відшкодування, оскільки при зверненні до суду з вказаним позовом стороною позивача не були враховані положення ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

14 липня 2025р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, наголошуючи, що доводи та аргументи відповідача, наведені у відзиві на позов, є безпідставними, та суперечать сталим правовим позиціям Верховного Суду, та відповідного законодавства.

Заперечення на відповідь на відзив стороною відповідача до суд не подавались.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала; сторона відповідача не з`явилася, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, клопотала перед судом про розгляд справи у свою відсутність.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторони відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024р. у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023р. в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023р. у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019р. в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018р. у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018р. у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019р. у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020р. у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022р. в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21).

Приватно - правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023р. в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023р. в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача наголошувала, що відповідачем, у якого, станом на 06 липня 2020р. була застрахована цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з полісом обов`язкового страхування № 114533645, неправомірно було відмовлено позивачу у виплаті суми страхового відшкодування, внаслідок пошкодження його автомобіля в ДТП, з вини водія зазначеного автомобіля «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому вина водія автомобіля «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 підтверджується письмовими поясненнями водія ТЗ «Volkswagen Golf GTI» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , відеозаписом з камер вуличного відео спостереження, листами Управління патрульної поліції в м. Києві, встановленими обставинами у постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2020р. по справі № 761/17963/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2020р. по справі № № 761/17963/20, яка набрала законної сили, закрито провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 по звинуваченню у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП). Зазначеною постановою суду було встановлено:

- «… 04.06.2020 інспектором УПП в м. Києва Цигановим Є.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 108536, відповідно до якого ОСОБА_1 звинувачується у тому, що 03.06.2020 в м. Києві по бульв. Т.Шевченка, 50-52 керуючи автомобілем «Volkswagen» д.р.н. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на металевий паркан та зелену зону, що призвело до пошкодження транспортного засобу. Таким чином, ОСОБА_1 звинувачується у порушенні п.12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення….»;

- «…Разом з тим, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази, сукупність яких би свідчили про те, що саме в наслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 сталося ДТП, оскільки обставини встановленні у судовому засіданні, суперечать даним щодо обставин ДТП, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема за наявності листа з УПП в м. Києві, згідно якого встановлено, що при проведенні перевірки обставин ДТП яке мало місце 03.06.2020 близько 23 год. 12 хв. в м. Києві на бульварі Т.Шевченка, 50-52 за участю автомобіля «Volkswagen» д.р.н. НОМЕР_2 , зокрема перевіркою відеозаписів з камер спостереження встановлено, що у діях водія автомобіля «Ford» д.р.н. НОМЕР_1 , вбачається порушення Правил дорожнього руху, що спричинило створення аварійної обстановки.

Внаслідок наведеного, суддя дійшов висновку, що, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП...».

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно ст. 6 цього Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Так, заперечуючи проти позову, сторона відповідача зазначала, що відсутні правові підстави для виплати позивачу суми страхового відшкодування, в силу положень ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст. 263 ЦПК України).

Так, відповідно до сталих правових позицій Верховного Суду, не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо (див. постанови Верховного Суду від 16 квітня 2019р. у справі №927/623/18, від 04 березня 2020р. в справі № 641/2795/16-ц).

При цьому, Верховний Суд, звертає увагу, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається, поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає о`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише з вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Так, протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не були надані до суду належні і допустимі докази, хто здійснював керування та на якій правовій підстави автомобілем «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 03 червня 2020р.

Як і не були надані докази, того, який саме пункт Правил дорожнього руху України було порушено водієм цього автомобіля, який перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Посилання сторони позивача, в обгрунтування наявності вини «невідомого» водія автомобіля в настанні даної ДТП на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2020р. по справі № 761/17963/20, судом оцінюється критично, в силу положень ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України, оскільки ця постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, тобто стосується виключно позивача, а не невідомого водія автомобіля «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 .

Критично судом оцінюється, і посилання сторони позивача, що наявність вини не встановленого водія автомобіля «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 підтверджується відеозаписом з камер вуличного відео спостереження «Безпечне місто», оскільки протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не подавались до суду, в якості доказів відповідні відеозаписи, як і відсутні вказані відеозаписи в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 761/17963/20.

Також, помилковими, враховуючи положення ч. 1 ст. 77, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, суд вважає посилання сторони позивача, в обгрунтування вини водія автомобіля «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , на лист Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції від 24 червня 2020р. (а.с. 27), оскільки у вказаному листі зазначена інша модель автомобіля «Ford» («Fiesta»), і відсутні відомості, який саме пункт Правил дорожнього руху України було порушено водієм цього автомобіля, та в чому полягала створення аварійної обстановки.

При цьому, судом враховано, що протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не були подані до суду заяви про допит свідків, про витребування чи забезпечення доказів, не клопотала сторона позивача і про призначення по справі судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи.

Як вбачається з норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищенаведені правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було доведено належними і допустимими доказами факт того, що ДТП, яка мала місце, 03 червня 2020р. о 23:18 год., в м. Києві по бул. Тараса Шевченка, 50-52, за участі саме автомобіля «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням невстановленого водія, як і відсутні належні докази, що вказана ДТП мала місце саме з вини цього водія, а тому суд вважає, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у виплаті суми страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з відповідача не підлягають стягненню понесенні стороною позивача судові витрати.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 15, 16, 1166, 1187, 1188 ЦК України; ст. ст. 22, 26-1, 29, 30, 32, 34-37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (код ЄДРПОУ: 30859524, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А) про стягнення суми страхового відшкодування - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13 березня 2026р.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua