Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №161/26905/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/26905/25

Провадження № 2/161/968/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пахолюка А.М.,

при секретарі – Корнійчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.12.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 877009574, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надає відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000 грн. до 50000 грн. та діє протягом 5 років, зі сплатою 0,99% відсотків від суми кредиту за кожний день користування.

Всупереч умов договору кредитної лінії № 877009574 від 10.12.2021 року, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, тому утворилась заборгованість у розмірі – 48919,26 грн., яка складається з наступного: 9993,94 грн. – заборгованість за основним боргом; 38925,32 грн. – заборгованість за відсотками.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до додаткової угоди №26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 877009574 від 10.12.2021.

Крім того, 02.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Таліон Плюс», визначеними в реєстрі боржників. За даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 877009574 від 10.12.2021 року.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № 877009574 від 10.12.2021 року в сумі 48919,26 грн., та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача, вказує, що вважає вимоги позивача такими, що не підлягають до задоволення, а наведені в позові факти є необ`єктивними та не підтверджуються належними доказами. Зокрема відсутні первинні документи, які підтверджують отримання коштів позивачем, суми та наявність заборгованості за укладеним договором, нарахування відсотків та сплату комісії. Просила відмовити в задоволені позову.

Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача також до судового засідання подала заяву розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що 10.12.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 877009574, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надає відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000 грн. до 50000 грн. та діє протягом 5 років, зі сплатою 0,99% відсотків від суми кредиту за кожний день користування.

У порушення умов договору кредитної лінії № 877009574 від 10.12.2021 року, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, тому утворилась заборгованість у розмірі – 48919,26 грн., яка складається з наступного: 9993,94 грн. – заборгованість за основним боргом; 38925,32 грн. – заборгованість за відсотками.

Із матеріалів справи також вбачається, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до додаткової угоди №26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 877009574 від 10.12.2021.

Крім того, 02.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Таліон Плюс», визначеними в реєстрі боржників.

За даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 877009574 від 10.12.2021 року.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів на виконання умов кредитного договору є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. (постанова Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі 554/4300/16-ц).

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит та у позику.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів на підтвердження факту перерахування коштів за кредитним договором № 877009574 від 10.12.2021 року та отримання їх відповідачем згідно з вказаним кредитним договором позивачем суду надано не було.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.

Також, розрахунок заборгованості, складений в односторонньому порядку, сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», адже не відповідає вимогам, встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі кредиту позичальнику, суми траншів кредиту та як наслідок загальну суму боргу тощо.

Наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості, які містять щоденні нарахування відсотків та погашення за кредитним договором №877009574 від 10.12.2021 року, не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру за договором, оскільки, такі відомості фактично є документами, що складені позивачем, в якому останній стверджує про наявність у відповідача заборгованості за договорами у певній сумі.

Розрахунок заборгованості є виключно внутрішнім документом позивача, підготовленим його працівниками та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Інших доказів позивачем не надано.

Відтак позивачем не доведено факту отримання відповідачем кредиту за вказаним договором, а також наявності заборгованості ОСОБА_1 як перед первісними кредиторами, так і перед ТОВ «Свеа Фінанс».

Виходячи з вищевказаного, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позивачем позову, оскільки, ТОВ «Свеа Фінанс» не довело належними та допустимими доказами отримання коштів та наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №877009574 від 10.12.2021 року, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача, а тому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 37616221;

Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту рішення 16 березня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.