Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №161/5947/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5947/25

Провадження № 2/161/2018/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

секретаря – Вегери Д.В.,

з участю позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

представника третьої особи – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, запис про батька – ОСОБА_2 здійснений на підставі спільної заяви батька та матері про визнання батьківства від 28.11.2018 року.

Вказує, що біологічний батько дитини з самого народження фактично відмовився від сина та не приймає жодної участі у його вихованні та розвитку. Віе проживає разом із нею та перебуває на її утриманні, проте відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

У зв`язку з чим, просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітків (доходу) щомісячно і до досягнення ним повноліття.

Також зазначає, що після народження дитини відповідач став зловживати алкогольними та наркотичними речовинами, у зв`язку з чим відносини між ними погіршились. Крім того, відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у нетверезому стані

При цьому, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, про його навчання, не забезпечує необхідним, не спілкується із сином, не створює умов для належного проживання та виховання.

Покликаючись на викладені обставини, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у заяві та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини, проте просив не позбавляти його батьківських прав.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.08.2023 року (а.с. 8).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, відповідно до якої мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік» з 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років – 2 817 грн., для дітей віком від 6 до 18 років – 3512 грн.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України слідує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Крім того, за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, зважаючи, що відповідач свій обов`язок по утриманню дитини належним чином не виконує, малолітній син проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, то суд приходить до висновку, що на користь позивача слід стягувати аліменти в розмірі по частки від всіх його заробітків (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення ним повноліття, оскільки відповідач працездатний і тому спроможний надавати матеріальну допомогу малолітньому сину у вказаному судом розмірі.

Стосовно позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав, то суд приходить до наступних висновків.

Як з`ясовано судом, малолітній ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні (а.с. ).

Згідно інформації КЗ «Луцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №4 Луцької міської ради» від 07.01.2025 року, дитина відвідує старшу садкову групу №3 і його вихованням займалася і займається мама. Батько за час перебування її в закладі не з`являвся (а.с. ).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду вказали, що ОСОБА_2 не займався вихованням сина, не цікавився його здоров`ям та духовним розвитком, не забезпечував матеріально.

Служба у справах дітей Луцької міської ради у поданому висновку №201 від 08.08.2025 року вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. ).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 529-1 від 20.08.2025 року затверджено даний висновок, з яким суд також погоджується та приймає його до уваги.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Разом з тим це, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з`ясувати та оцінити який позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Як вказано в ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідними матеріально-побутовими умовами, доглядом, вихованням. Зазначені фактори в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дитини та самоусунення від виконання батьківських обов`язків.

При цьому, протягом тривалого часу під час слухання даної справи відповідачу неодноразово надавалась можливість врегулювати спір в позасудовому порядку та поспілкуватися з дитиною, однак ним будь-яких намагань для цього та дієвих заходів не здійснено, а тому суд не вбачає обґрунтованих підстав не позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав.

Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню неповнолітньої дитини не виконує і не вживає дієвих заходів для цього, а тому вважає, що позбавлення останнього батьківських прав відносно малолітнього сина є доцільним та в його інтересах.

Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на корись позивача слід стягнути 1211,20 грн. судового збору по задоволеній вимозі стосовно позбавлення батьківських прав та 1211,20 грн. в дохід держави за вимогою по стягнення аліментів.

На підставі ст.ст. 164, 165, 180, 181, 182, 184 СК України, ст.18 Конвенції про права дитини, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 10-13, 83, 247, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 31.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Рішення про стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Третя особа – виконавчий комітет Луцької міської ради, юридична адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, ЄДРПОУ 04051327.

Повний текст рішення складений 19 березня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк