Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №161/202/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/202/26

Провадження № 2/161/2395/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши у в порядку письмового спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи в залі суду в м.Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у зв`язку з продовженням навчання,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі до суду позову і до досягнення позивачкою 23-річного віку.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_2 є її батьком. До досягнення позивачкою повноліття відповідач сплачував на її утримання аліменти, згідно з рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.03.2024.

ОСОБА_1 навчається у Волинському національному університеті ім. Л. Українки за державним замовленням.

Посилаючись на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання повнолітньої доньки, яка навчається, а матір позивачки не може її утримувати одноособово, позивачка просить позов задовольнити.

08.01.2026 ухвалою судді відкрите провадження по справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.02.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Зазначив, що він сплачував аліменти за рішення суду на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу до досягнення ними повноліття. Продовжує сплачувати аліменти на утримання молодшої доньки.

Також вказав, що він учасником бойових дій, а тому донька отримує соціальну стипендію. Крім того, проживає разом із матір`ю, а тому відсутні витрати на оренду житла. Також відсутні витрати на оплату навчання, оскільки навчається на безоплатній основі.

Крім цього, зазначив, що позивач працює неофіційно, має стабільний дохід. Після розірвання шлюбу із матір`ю позивача, залишив 20 000 дол. США для дітей.

Також зауважив, що на його утриманні перебувають батьки – батько пенсіонер, матір – особа з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Як встановлюють ч. 1 та ч. 3 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком позивачки ОСОБА_1 (а.с.5).

З довідки №12/5708 від 18.12.2025 ВНУ ім. Л.України вбачається, що позивачка з 01.09.2025 року є студенткою факультету іноземної філології денної форми навчання Волинського національного університету імені Лесі Українки. Термін навчання з 01.09.2025 – 30.06.2029 (а.с. 6).

Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

В той же час ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує наступні обставини:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ що батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок обох батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Також це є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Враховуючи, що відповідач має працездатний вік, працевлаштований, має офіційні джерела доходу, а також стабільний розмір заробітної плати, що стверджується витягом з державного реєстру фізичних осіб про джерела та суми доходів, законом встановлено його обов`язок надавати матеріальну підтримку доньці, оскільки вона продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, доказів про наявність обставин, які б свідчили про відсутність взагалі можливості надавати таку допомогу, відповідачем суду не надано, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів.

Водночас, на думку суду, позивачкою не в достатній мірі обґрунтовано необхідність стягнення аліментів саме у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, не підтверджено належними і допустимими доказами ту обставину, що її матір – ОСОБА_3 не має можливості надавати їй матеріальну допомогу.

Доказів, які б спростовували вищевикладене, судом не здобуто.

Враховуючи ту обставину, що позивач навчається на денній формі навчання, факт потреби останній у матеріальній допомозі є безумовним. Так, необхідність отримання належної освіти позбавляє доньку відповідача по справі можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання. Крім того, позивач ще не закінчила відповідного навчального закладу, не має потрібного обсягу професійних знань та навичок, які необхідні для такого працевлаштування.

Доказів наявності у позивача джерел доходів матеріали справи не містять та не підтверджені відповідачем. При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 навчається на безоплатній формі навчання та у разі успішного навчання має право на отримання стипендії.

Крім того судом враховано, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.03.2024 у справі 161/1326/24 з нього стягуються аліменти, до 01.11.2025 у розмірі 1/3 частки його заробітку /доходу на утримання двох неповнолітніх дітей, з 01.11.2025 - у розмірі 1/6 його заробітку/доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Заборгованість за сплати аліментів відсутня. Зазначена обставина підтверджена довідкою начальника УФЗБО – головного бухгалтера ГУНП у Волинській області.

Також суд критично оцінює доводи відповідача щодо надання ним матеріальної допомоги у вигляді грошових коштів у іноземній валюті, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні вимог процесуального закону.

Посилання відповідача на необхідність утримання батьків суд не бере до уваги, оскільки останні отримують пенсійне забезпечення, а доказів того, що вони є непрацездатними та перебувають виключно на утриманні відповідача, суду не надано. Крім того, відповідач не є їх опікуном чи піклувальником у встановленому законом порядку.

Також суд відхиляє доводи щодо отримання дитиною соціальної стипендії, оскільки така виплата має цільовий характер та не звільняє батьків від обов`язку утримувати дитину.

Таким чином із матеріалів справи вбачається, відповідач не надав доказів того, що він є непрацездатним та/чи не має можливості сплачувати аліменти.

Частина 3 статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи наведене, проаналізувавши зазначені вище обставини у їх сукупності, беручи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 05.01.2026 і до закінчення навчання ОСОБА_1 , але не довше ніж до 10.10.2030 (досягнення 23-чного віку).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, а відповідач є учасником бойових дій, тому судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2,4,12,13,19,76,81, 259, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у зв`язку з продовженням нею навчання, у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на період навчання, починаючи з 05 січня 2026 року і до закінчення навчання - 30 червня 2029 року.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 19.03.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК