Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №640/21374/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/21374/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смагар С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Андерсен» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанов та припису,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Андерсен» звернулось до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить:

- скасувати постанову № 89/19/073-9135 від 17.10.2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 72 252,00 грн;

- скасувати постанову № 90/19/073-9136 від 17.10.2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 72 252,00 грн;

- скасувати припис від 03.10.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Позов мотивовано тим, що позивач не є суб`єктом містобудування відносно нежитлового приміщення, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, (нежитлове приміщення, група приміщень № НОМЕР_1) у Голосіївському районі м. Києва. Дане приміщення використовується ним на підставі договору оренди нерухомого майна від 03.04.2018.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимоги, так як товариством у межах спірних правовідносин порушено вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності.

В даному випадку, апелянтом зазначено, що товариством виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення групи приміщень шляхом влаштування прибудови до входу в приміщення.

При цьому, факт проведення відповідних будівельних робіт, станом на момент проведення спірної перевірки, підтверджується наданими до суду суб`єктом владних повноважень фотографіями.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 та від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника позивача до суду 05.09.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивач не є суб`єктом містобудування в розумінні частини шостої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", оскільки не є замовником будівництва, а лише орендує приміщення.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі директора Кузьменка В.В. 18.07.2019 видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу без номера, яким відряджено головного державного інспектора інспекційного відділу №1 управління контролю за будівництвом Багнюк А.Я. для здійснення позапланової перевірки закладу громадського харчування по АДРЕСА_1 (нежитлове приміщення, група приміщень НОМЕР_1) у Голосіївському районі м. Києва щодо дотримання суб`єктом містобудування ОСОБА_1 та ТОВ «Андерсен» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу (розпорядження) Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 17.07.2019 №552.

Позапланова перевірка проходила з 18.07.2019 по 31.07.2019 протягом десяти робочих днів, (відповідно до направлення від 18.07.2019 № б/н) та одноразово продовжено на два робочих дні з 02.10.2019 по 03.10.2019 (відповідно до направлення від 02.10.2019 № б/н).

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що в нежитловому приміщенні групи приміщень НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м.Києва розміщено та експлуатується заклад громадського харчування та мініпивоварня. Вказане нежитлове приміщення на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Нежитлове приміщення групи приміщень № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва орендується ТОВ «Андерсен» на підставі договору оренди від 03.04.2018.

Також під час перевірки встановлено, що ТОВ «Андерсен» виконані будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення групи приміщень НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва під заклад громадського харчування та міні пивоварню, шляхом влаштування прибудови до входу в приміщення. Будівельні роботи виконані без документа, який дає право на виконання будівельних робіт, чим порушено частину першу статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Андерсен» всупереч частині восьмій статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатується самовільно реконструйоване нежитлове приміщення групи приміщень НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва під заклад громадського харчування та мініпивоварню без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Крім того, під час перевірки уповноваженою особою ТОВ «Андерсен» не надані документи необхідні для проведення перевірки, зокрема: звіт за результатами технічного обстеження стану конструкцій; завдання на проектування; вихідні дані на проектування (зокрема містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва); проектна документація, розроблена та затверджена у встановленому порядку; акт приймання-передавання проектної документації; договір з проектувальником; договір з підрядною організацією; договір на здійснення технічного нагляду; договір на здійснення авторського нагляду; накази про призначення відповідальних осіб; виконавчу документацію, що є порушенням пункту 14 Порядку №553.

За результатами перевірки 03.10.2019 відповідачем складений акт, в якому зазначено, що позивачем допущені порушення за адресою: АДРЕСА_1, (нежитлове приміщення, група приміщень № НОМЕР_1) у Голосіївському районі м. Києва, а саме експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації об`єкта до експлуатації чи в акті готовності об`єкта до експлуатації, а також виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками.

Відповідачем 03.10.2019 складений припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Посадовою особою відповідача 17.10.2019 прийняті постанова №89/19/073-9135 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 72 252,00 грн на підставі абзацу 2 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та №90/19/073-9136 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 72 252,00 грн на підставі пункту 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Не погоджуючись із постановами про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Андерсен» не є суб`єктом містобудування, в розумінні частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», оскільки не є замовником будівництва, а лише орендує приміщення.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон України від 17 лютого 2011 року №3038-VI), Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон України від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР), Порядком здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок №553).

Відповідно до абзаців 1, 2, 3, 5 частини першої статті 41 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підпунктом 6 абзацу 6 частини першої статті 41 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI передбачено, що підставами для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

У відповідності до пункту 2 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Державний архітектурно-будівельний контроль на об`єктах будівництва, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб та розташовані на території України, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно із абзацом 1 та абзацом 8 пункту 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Абзацом 11 пункту 7 Порядку №553 передбачено, що під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Пунктами 13, 14 Порядку №553 визначені права та обов`язки суб`єкта містобудування під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Пунктом 20 Порядку №553 передбачено, що протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлено Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 №208/94-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Положеннями статті 1 цього Закону визначено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельним нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб`єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Частина шоста статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачає, що суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:

1) невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо:

усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

зупинення підготовчих та будівельних робіт - у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

2) недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Абзацом третім частини першої статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється не за усіма об`єктами будівництва в розумінні статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Суд дійшов висновку, що за змістом пункту частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» відповідальність за недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в межах даної справи, встановлена саме для суб`єктів містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Отже, зазначена норма закону передбачає відповідальність за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності суб`єктів містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або тими, хто виконує функції замовника і підрядника одночасно.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №3038-VI замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

За посиланням позивача, що не спростовано відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Андерсен» не є суб`єктом містобудування у розумінні законодавства у сфері містобудівної діяльності, що, в свою чергу, виключає можливість притягнення позивача, як орендаря об`єкта нежитлової нерухомості НОМЕР_1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Андерсен» та ОСОБА_1 03.04.2018 укладений договір оренди, відповідно до якого ОСОБА_1 передано в тимчасове користування об`єкт нежитлової нерухомості № НОМЕР_1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва (т.1, а.с.75).

Згідно п.6.3. вказаного договору від 03.04.2018 орендар не має права без письмової згоди орендодавця проводити перебудову і реконструкцію об`єкта нерухомості, змінювати стан обладнання, інвентарю. Розподіл витрат у разі поліпшення об`єкта нерухомості здійснюється відповідно до норм чинного законодавства України.

Однак, посадовими особами Департаменту вказані обставини при прийнятті оскаржуваної постанови не враховані.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2014 року по справі №21-433а13 та Верховного Суду від 13 лютого 2018 року по справі № 826/19576/13-а, постановою ВС від 26.06.2018 по справі № 804/2417/16 (№ в ЄДРСР 74991770), постановою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року по справі № 464/2858/17, постановою Верховного Суду від 12.09.2018 по справі № 804/2419/16 (№ в ЄДРСР 76473879).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що під час перевірки встановлено виконання позивачем будівельних робіт, однак відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не додано жодного доказу того, що позивач здійснював будівельні роботи, а також згоди орендодавця на здійснення будівельних робіт.

Щодо доводів апелянта про те, що факт виконання прибудови до входу в приміщення групи приміщень НОМЕР_1, площею 226,9 кв.м. по АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва Департаментом встановлено під час проведення позапланової перевірки у 2019 році, тобто після отримання позивачем у користування приміщення за вказаною адресою, колегія суддів зазначає, що апелянт не підтверджує жодними доказами, що саме позивач здійснив або замовив такі будівельні роботи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Щодо доводів апелянта в частині експлуатації позивачем самовільно реконструйованого нежитлового приміщення без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд України у Постанові №21-433а13 зазначив, що Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням. В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об`єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов`язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об`єкта містобудування з початку його використання.

Частина восьма статті 39 Закону №3038-VI зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 20 листопада 2012 року №5496-VI, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Тобто, хибним є висновок у протоколі від 03.10.2019 про триваючий характер нібито скоєного правопорушення, так і є хибними самі висновки про допущення позивачем цього порушення.

Також відсутні підстави вважати орендоване позивачем приміщення об`єктом, який не введений в експлуатацію, оскільки він давно побудований, має технічний паспорт та відповідні правовстановлюючі документи на власника (т 1, а.с. 108, 116-118).

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що саме позивач здійснював роботи з реконструкції приміщення та був зобов`язаний забезпечувати здійснення технічного нагляду, оскільки будівництва не проводив.

ТОВ «Андерсен» лише орендує приміщення у тому ж стані, яке було до оренди, і жодної реконструкції, яка передбачає введення приміщення в експлуатацію не здійснював.

Обставинами, які викладені вище, спростовуються таклж доводи апелянта щодо ненадання уповноваженою особою позивача необхідних документів для проведення перевірки.

Щодо позовних вимог про скасування припису від 03.10.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, то суд зазначає, що, враховуючи встановлену судом відсутність з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Андерсен» порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також те, що приписи про усунення порушення вимог законодавства видаються саме суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, вказаний припис також є протиправним, порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для скасування постанови № 89/19/073-9135 від 17.10.2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 72 252,00 грн, постанови № 90/19/073-9136 від 17.10.2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 72 252,00 грн, а також припису від 03.10.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №640/21374/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

О.В.Карпушова